ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2020 року м. Київ № 640/1906/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24»
до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Спеціалізоване монтажне управління №24» (далі- позивач) з позовом до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі -відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати постанову про стягнення виконавчого збору з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» у виконавчому провадженні №60981729 у сумі 69417,24 грн, винесену головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що виконавцем порушені його права, оскільки рішення суду по справі №910/1330/19 було добровільно виконано позивачем, а тому відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
У підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
У призначене судове засідання 12.05.2020 сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на наведене вище судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
16 січня 2020 року головним державним виконавцем Солом'янського районного і відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60981729 на виконання Наказу № 910/1330/19, виданого Господарським судом міста Києва 16 грудня 2019 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління № 24» (код ЄДРПОУ 04715664) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 173; код ЄДРПОУ 00153100): за порушення строків поставки устаткування суму пені - 50 000,00 грн., суму штрафу - 50 000,00 грн.; за порушення строків виконання робіт суму штрафу - 574 328,88 грн., суму сплаченого судового збору - 19 843, 56. Загальна сума: 694 172,44 грн.
Також 16.01.2020 року винесену постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 69 417,24 грн.
20.01.2020 року, позивачем була подана на адресу виконавця заява (вх. № 9540/15-9-26) про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»: Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини 5 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно частини 6 статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 №489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Згідно частини 1 статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно частини 2 статті 27 Закону №1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно частини 3 статті 27 Закону №1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно частини 4 статті 27 Закону №1404 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, згідно вказаних приписів, стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Отже, обов'язкові умови стягнення виконавчого збору:
1) фактичне виконання судового рішення;
2) вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів (сукупність дій) примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
16.01.2020 року головним державним виконавцем Солом'янського районного і відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому проваджені № 60981729 - 10 % стягнутої суми, що складає 69 417,24 грн.
Водночас, державним виконавцем не враховано той факт, що позивачем було добровільно виконано рішення шляхом перерахування коштів позивачем на рахунок стягувача 16.01.2020 року, що підтверджується довідкою №ПГВ004.1.24-453 від 21.01.2020 про отримання Філією ГПУ «Полтавагазвидобування» АТ «Укргазвидобування» 694172,44 грн. (а.с.23).
Суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів вчинення будь-яких доказів щодо примусового виконання рішення суду.
Відтак, за відсутності фактичного стягнення з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» в примусовому порядку суми заборгованості, відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 69 417,24 гривень.
Позивачу на час виконання рішення в добровільному порядку не було відомо про відкриття виконавчого провадження та не було отримано виконавчого документа (отримано 22.01.2020), а також не здійснено примусових дій щодо стягнення коштів з боржника. Тобто, дії відповідача не мали примусового характеру і не було вжито заходів щодо стягнення з позивача коштів.
Таким чином, враховуючи, що позивач 16.01.2020 року добровільно виконав рішення суду по справі № 910/1330/19, перерахувавши до Філії ГПУ «Полтавагазвидобування» АТ «Укргазвидобування» кошти у загальному розмірі 694172,44 згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.2019 року, а відтак постанова від 16.01.2020 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що позивачем було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги до суду наступні документи: договір про надання правової (юридичної) допомоги №03/0101гс від 03.01.2020, додаткову угоду №1 від 17.01.2020 до Договору про надання правової (юридичної) допомоги №03/0101гс від 03.01.2020, акт здачі-прийняття виконаних послуг №1 від 24.01.2020, акт здачі-прийняття виконаних послуг №10/0301 від 10.03.2020.
Однак, у матеріалах справи відсутнє платіжне доручення позивача або інший платіжний документ про сплату витрат на правничу допомогу адвокату.
Таким чином, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому підстави для їх стягнення відсутні.
Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати постанову про стягнення виконавчого збору з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» у виконавчому провадженні №60981729 в сумі 69417,24 грн., винесену головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 35008087).
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Спеціалізоване монтажне управління №24» (03118, м. Київ, проспект Лобановського, 96, код 04715664)
Відповідач: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76-А, код ЄДРПОУ 35008087)
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій