ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2020 року м. Київ № 640/2145/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що у контролюючого органу не було законних підстав приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивач жодних додаткових договорів до кредитного договору не укладав, банк не здійснював прощення боргу, а борг був погашений позивачем.
Ухвалою суду від 27.03.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що в ході проведення позапланової невиїзної перевірки позивача встановлено факт за ознакою доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо.
Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
10 листопада 2018 року позивачем отримано лист від ГУ ДФС у м. Києві, який містив наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 05.11.2018 №0112144202 за платежем «податки на доходи фізичних осіб» у сумі 34624,81 грн;
- від 05.11.2018 №0112174202 за платежем «військовий збір» у сумі 2885,40 грн.
Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав доходи у сумі 154872,78 грн за ознакою доходу 126.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 20.09.2018 №14223, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.
Перевіркою встановлені наступні порушення:
- позивачем не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага у сумі 153888, 06 грн, які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів, чим порушено вимоги п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу.
- пп.1.2, пп.1.3 п.16 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого фізичною особою ОСОБА_1 не сплачено (занижено) податкове зобов'язання по військовому збору за 2016 рік в сумі 2308,32 грн.
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України в результаті чого фізичною особою ОСОБА_1 не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік;
Отже, контролюючий орган дійшов висновку про отримання позивачем у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага, який не був ним задекларований і з якого не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
На підставі висновків перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.11.2018 №0112144202 про збільшення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, та від 05.11.2018 №0112174202 з військового збору.
Позивачем було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України. Рішенням ДФС України від 10.01.2019 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 16 Податкового кодексу України (далі ПК України)визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 179.1 ст.179 ПК України встановлено обов'язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).
Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Аналіз наведеної норми дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) основної суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.
Отже, припинення зобов'язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов'язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов'язання перед державою.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Наведені вище норми чинного законодавства свідчать, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом, та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 10 травня 2018 року по справі №802/142/17-а, від 07 червня 2018 року у справі №809/1343/17.
Відповідно до п.п.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема:
для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
- для нерезидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» укладено кредитний договір №417/708389 від 18.08.2008.
Відповідно до акту приймання-передачі заставного майна від 30.03.2015, банком прийнято майно позивача, а саме: Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
25.03.2016 між позивачем та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №417/708389 від 18.08.2008 про прощення боргу позивачу у розмірі 5899,43 доларів США.
При цьому, у п.3 цього договору проінформовано позивача, що у нього виникає оподатковуваний дохід та позивач, як позичальник, зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.
Даний договір підписаний позивачем особисто, що позивачем не спростовується.
У відповідь на запит ГУ ДФС за №17064/10/26-15-13-04-16 від 15.06.2017, ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» повідомлено, що за підсумками звітного періоду суму прощеного боргу відображено в 2016 році в звіті 1ДФ на загальну суму 154872,78 грн, з яких 153888,06 грн. за основною сумою, а 984,72 грн за нарахованими відсотками.
Аналіз наведених норм податкового законодавства та вищевказаних доказів у їх сукупності свідчить про те, що анульована (прощена) банком позивачеві сума основного боргу за кредитним договором є доходом, який отриманий позивачем як додаткове благо, а відповідно, такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу шляхом відповідного декларування позивачем такого доходу та з такого доходу позивач був зобов'язаний нарахувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір у встановленому податковим законодавством розмірі, про що позивач був проінформований банком згідно умов п.3 договору від 25.03.2016 р.
Проте, з матеріалів справи судом було встановлено, що позивач свого обов'язку щодо декларування доходу як додаткового блага за анульованим (прощеним) основним боргом у сумі 153888,06 грн. не виконав, відповідної декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік у встановлений строк не подав та суми податку з доходів фізичних осіб і військового збору не сплатив.
За викладених обставин та враховуючи те, що судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено факт анулювання (прощення) боргу банком позивачеві у розмірі 153888,06 грн., яка є сумою основного боргу за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій), що підтверджується відповідною інформацією банку, вказана сума є доходом позивача у вигляді додаткового блага із якого позивач мав обов'язок сплатити податок з доходів фізичних осіб та військовий збір за приписами вищенаведеного податкового законодавства, подати відповідну декларацію за 2016 рік, проте жодних дій для цього не вчинив (таких доказів не надано), суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом правомірно були нараховані грошові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та військовому збору та застосовані штрафні санкції.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій