(про закриття провадження у справі)
15 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/6477/20
категорія 112040100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
секретар судового засідання Талавєр Т.Ю.,
за участю:позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Мелешка М.А.,
представника відповідачів Григорчук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника голови Житомирської міської ради Сухомлина Сергія Івановича про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до голови Житомирської міської ради Сухомлина Сергія Івановича, начальника Управління у справах сім'ї молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук Ірини Анатоліївни про визнання протиправними та скасування розпорядження, акту і наказів, визнання дій незаконними,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати розпорядження №1001 від 08.10.2019 міського голови Житомирської міської ради Сухомлина С.І. протиправним та скасувати його;
- визнати протиправними та скасувати акт №01 від 13.01.2020;
- визнати дії начальника управління у справах сім'ї молоді та спорту Ковальчук І.А. незаконними, протиправними та скасувати накази 103, 104, 105 від 26.03.2020 про дисциплінарні стягнення у вигляді догани за порушення вказані в акті службового розслідування № 01 від 13.01.2020.
Ухвалою судді від 02.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
11 червня 2020 року від представника голови Житомирської міської ради Сухомлина Сергія Івановича надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання вказано, що під час застосування дисциплінарного стягнення позивач перебував на посаді директора позашкільного навчального закладу, тобто не перебував на публічній службі. Отже, між сторонами існує спір, що виник у трудових відносинах.
15 червня 2020 року в судовому засіданні позивачу та його представнику надано можливість ознайомитись з клопотанням про закриття провадження у справі.
Позивач та його представник щодо задоволення клопотання заперечили, посилаючись на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідачів клопотання підтримала в повному обсязі.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Так, завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідним судом.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Так, у постанові від 18.09.2019 у справі №826/27734/15 Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію щодо правил розмежування предметної юрисдикції, а також критеріїв, які при цьому потрібно враховувати.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 працював на посаді директора спецалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу "Полісся" Житомирської міської ради.
Зі змісту наказів, щодо призначення позивача на посаду від 28.12.2018 №550, наказів про оголошення догани від 26.03.2020 №104,105 встановлено, що відносини між ОСОБА_1 та Житомирською міською радою регулюються Законом України "Про місцеве самоврядування" та КЗпП, тобто в юридичному розумінні є трудовими правовідносинами, що в свою чергу не відносяться до публічно-правових.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що посада директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу "Полісся" Житомирської міської ради не є посадою, що відноситься до посад публічної служби, а тому в розумінні КАС України, не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.239 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Нормами ч.2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На виконання ч.1 ст.239 КАС України суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підсудний місцевому загальному суду.
З огляду на наведені обставини справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у зв'язку тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № 240/6477/20 за позовом ОСОБА_1 до голови Житомирської міської ради Сухомлина Сергія Івановича, начальника Управління у справах сім'ї молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук Ірини Анатоліївни про визнання протиправними та скасування розпорядження, акту і наказів, визнання дій незаконними.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції загального суду у порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу.
Суддя В.А. Панкеєва