проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" червня 2020 р. Справа № 913/47/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Перікової К.В.,
за участю представників:
позивача - Хлистов (ордер від 03.03.2020 серії №1009346, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.04.2019 №2792)
відповідача - Михайловин Д.В. (ордер серії ПТ №176425 від 23.04.2020 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.10.2019 №14),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Громадської організації "Центр спільного розвитку "Дієва громада" (вх. 1099)
на рішення Господарського суду Луганської області від 17.03.2020
у справі №913/47/20, ухвалене суддею Шеліхіною Р.М. в приміщенні Господарського суду Луганської області 17.03.2020 о 17:57 год. (повний текст рішення складений 26.03.2020),
за позовом Громадської організації "Центр спільного розвитку "Дієва громада", м.Старобільськ Луганської області
до Відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, м.Старобільськ Луганської області
про визнання договору укладеним
Громадська організація "Центр спільного розвитку "Дієва громада" звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: 92700, Луганська область, м.Старобільськ, вул.Чернишевського, буд.23а, будівля центру позашкільної роботи, між громадською організацією "Центр спільного розвитку "Дієва громада" та відділом освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на умовах визначених в рішенні суду на підставі доданого проекту договору.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у позові відмовлено повністю.
Громадська організація "Центр спільного розвитку "Дієва громада" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі №913/47/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Громадської організації "Центр спільного розвитку "Дієва громада".
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що відповідач всі листи про припинення правовідносин надсилав за адресою орендованого приміщення, а не на адресу організації, яка значиться у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також зазначає, що суд при винесенні рішенні не врахував порушеного переважного права наймача перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 3922 від 28.04.2020), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити; рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою громадської організації "Центр спільного розвитку "Дієва громада" на рішення Господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі №913/47/20 та призначено справу до розгляду.
Справа неодноразово відкладалась ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020, 28.05.2020.
Від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №5581від 09.06.2020).
У судовому засіданні 11.06.2020 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
08.02.2017 між відділом освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області та громадською організацією "Центр спільного розвитку "Дієва громада" укладено договір оренди нежитлових приміщень від №9.
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає по акту приймання-передачі (додаток 1 до договору) в оренду частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Старобільськ, вул.Чернишевського, 23а, будівля центру позашкільної роботи загальною площею 48,20 кв.м., вартість якого відповідно до акту експертної оцінки від 31.01.2017 складає 87000,00 грн. Майно передається в оренду для організації громадської діяльності (а.с.69-72).
Згідно з п.2.1. договору орендар вступає в тимчасове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору й акта приймання-передачі.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад Старобільського району, а орендар користується ним протягом терміну оренди.
Відповідно до п.5.5. договору орендар, зокрема, зобов'язаний у випадку розірвання чи закінчення терміну дії даного договору, передати орендодавцю орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гірше, ніж на момент передачі його в оренду, з обліком нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір укладається терміном на 2 роки 11 місяців з 08.02.2017 по 08.01.2020.
Згідно з п.10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені договором.
За актом приймання-передачі від 08.02.2017 №9, підписаним сторонами, орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будівлі Центу позашкільної роботи загальною площею 48,20 кв.м. за адресою: м.Старобільськ, вул.Чернишевського, 23а (а.с.72).
Листом від 18.09.2019 №1108 відділ освіти Старобільської РДА Луганської області повідомило Громадську організацію «Центр спільного розвитку «Дієва громада», що після закінчення строку дії договору оренди нежитлових приміщень від 08.02.2017 №9, необхідно своєчасно звільнити орендовані приміщення, так як вони будуть використовуватися в освітній діяльності (а.с.136).
Громадська організація «Центр спільного розвитку «Дієва громада» звернулась до відповідача із заявою від 26.12.2019 №68 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк в порядку ст.777 Цивільного кодексу України (а.с.76-77).
Відповіддю від 02.01.2020 №5, відповідач повідомив, що термін дії договору оренди нежитлових приміщень спливає - 08.01.2020 та орендоване приміщення передавати в оренду не планується (а.с.74).
В подальшому, відповідачем на адресу позивача була надіслана заява від 08.01.2020 №15 про припинення договору оренди нежитлових приміщень від 08.02.2017 №9 та звільнення займаного приміщення (а.с.75).
Позивач вважає, що його переважне право на укладення договору на новий строк в порядку ч.3 ст.17 закону України Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.777 Цивільного Кодексу України порушене, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: 92700 , Луганська область, м. Старобільськ, вул . Чернишевського, буд.23а, будівля центру позашкільної роботи, між громадською організацією "Центр спільного розвитку "Дієва громада" та відділом освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на умовах визначених в рішенні суду на підставі доданого проекту договору.
17.03.2020 Господарським судом Донецької області ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що переважне право позивача на визнання договору оренди укладеним не може бути реалізовано, оскільки таким чином обмежуються права відповідача щодо володіння, користування спірним приміщенням, яке йому надано Старобільською районною радою, що не допускається.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють орендні правовідносини, а також спеціальні норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час виникнення відповідних правовідносин) відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (аналогічні умови містяться у пункті 10.6. спірного договору).
Згідно п.10.1. договору від 08.02.2017 №9, строк дії договору закінчився 08.01.2020.
Відповідно до ч.1 ст.777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Згідно з ч.1 ст.285 ГК України, орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Крім того з частини 3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач, заздалегідь, ще у вересні 2019 року, листом від 18.09.2019 №1108 повідомив про намір використовувати спірне приміщення в освітній діяльності (т.1, а.с. 136).
Наведений лист був направлений позивачу за адресою: м. Старобільськ, вул. Чернишевського, 23а з описом вкладення (т. 1, а.с. 137).
Колегія суддів зазначає, що можливість укладення договору оренди на новий строк законодавець поставив у залежність, зокрема, від наявності волі власника майна використовувати майно для власних потреб, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.
З огляду на викладене, відповідач належним чином повідомив позивача про закінчення строку дії договору, надав відповідні докази повідомлення позивача про зазначене.
Апелянт не надав доказів в спростування того, що він не був повідомлений про закінчення строку дії договору. Посилання на те, що останній був не попереджений за три місяці до закінчення договору спростовується вищевикладеним.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про належне повідомлення орендаря за три місяці про намір використовувати приміщення для власних потреб орендодавця.
Посилання апелянта на те, що відповідачем суду не надано жодного доказу, який би свідчив про одержання вказаного листа представником позивача є необґрунтованими з огляду на наступне.
Норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не містять вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем в строк до трьох місяців, а також про зобов'язання власника перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов'язок власника здійснити письмове попередження орендаря, що і було ним (власником) зроблено.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про припинення договору надіслано засобами поштового зв'язку, що підтверджується квитанціями та накладними про надання поштових послуг, описом поштового відправлення (що підтверджує найменування документів, що направлялись) (т. 1 а.с. 137).
Як встановлено колегією суддів, позивач за адресою м. Старобільськ, вул. Чернишевського, 23а отримував листи, зокрема, що підтверджується даними Укрпошти про отримання листа від 02.01.2020 №5.
З огляду на викладене посилання апелянта на те, що він був не обізнаний про намір орендодавця припинити дію договору оренди від 08.02.2017 №9 у зв'язку з тим, що орендодавець надсилав повідомлення за іншою адресою, ніж на ту, яка зазначена у договорі, є необґрунтованими та не підтверджується матеріалами справи.
Наведене свідчить про обізнаність апелянта про намір використовувати власником майно для власних потреб.
Отже, Громадська організація «Центр спільного розвитку «Дієва громада» була належним чином повідомлена про намір використовувати орендоване майно для власних потреб власника і таке повідомлення було реалізовано більш, ніж за три місяці до закінчення дії договору оренди, тобто до 01.10.2019 (оскільки термін дії договору спливає 08.01.2020).
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не встановив факт того, з якої самої конкретної підстави відповідач відмовився від укладення договору оренди на новий строк, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Як зазначалось вище відповідач належним чином повідомив позивача про намір використовувати приміщення для власних потреб, що означає відсутність інших претендентів на отримання в оренду майна, а, отже, й відсутність переважного права у попереднього орендаря.
Згідно з п.10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені договором.
Позивач у заяві від 26.12.2019 №68 (до закінчення строку дії договору оренди нежитлових приміщень від 08.02.2017 №9) висловив намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.
Відповідач листом від 02.01.2020 №5 надав відповідь на вищенаведену заяву позивача про те, що орендоване приміщення не планується передавати в оренду.
Зазначений лист був направлений позивачу на адресу: м. Старобільськ, вул. Чернишевського, 23а з описом вкладення зі штрихкодовим ідентифікатором 9270303548459 (т. 1, а.с. 134,135).
У відповідності до даних Укрпошти наведений лист був отриманий позивачем 04.01.2020 (т. 2, а.с. 98).
У день закінчення строку дії договору оренди відповідач повідомив листом від 08.01.2020 №15 позивача про припинення орендних відносин - 08.01.2020, просив своєчасно звільнити приміщення.
Наведена заява була вручена особисто позивачу, про що свідчить відмітка у заяві (т. 1, а.с. 140).
У листах від 02.01.2020, 08.01.2020 міститься однозначне повідомлення про припинення договору оренди від 08.02.2017 №9 та про небажання продовжувати орендні відносини.
З огляду на вищевикладене, враховуючи п. 10.6. договору оренди приміщення колегія суддів дійшла висновку, що на дату закінчення строку договору оренди (станом на 08.01.2020) і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця (шляхом надсилання листів, які наведені вище) щодо продовження дії договору на новий строк, отже, дія договору припинилась.
Щодо посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції переважного перед іншими особами права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, колегія суддів зазначає наступне.
Для застосування ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (на яку посилається позивач у позовній заяві) та визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідно встановити такі юридичні факти: закінчення терміну договору оренди; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; власник майна не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору не повідомив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб.
При реалізації зазначеного переважного права орендаря укладатиметься новий договір оренди майна, при цьому попередній договір оренди повинен закінчити термін дії, шляхом відмови однієї із сторін у продовженні терміну дії договору у спосіб вчинення заяви.
При цьому, суттю переважного права є укладення договору оренди на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне продовження. Крім того, переважне право на укладення договору оренди на новий строк має місце, коли є інші особи, які також виражають намір укласти договір оренди. Однак, з матеріалів справи вбачається, що орендар має намір використовувати приміщення (предмет договору оренди) для власних потреб.
В свою чергу, для продовження дії договору оренди на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.
Таким чином, наведена правова норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Як вбачається з позовної заява Громадська організація «Центр спільного розвитку «Дієва громада» вважає, що її переважне право на укладення договору оренди на новий строк порушене і просить визнати укладеним договір оренди нежитлового приміщення на підставі ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Колегія суддів зазначає, що для встановлення порушеного переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін, необхідно з'ясувати обставини, які пов'язані з наміром власника використовувати спірне приміщення саме для власних потреб. В силу загальних положень частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доводити намір використовувати орендоване майно для власних потреб має саме орендодавець, а спростовувати, на основі принципу змагальності, - орендар. При цьому вибір кола таких доказів здійснюється на повний розсуд сторін у справі, оцінка яких (доказів) у кожній окремій господарській справі, у свою чергу, здійснюється судами відповідно до статті 86 ГПК України.
Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:
- з новим орендарем - при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;
- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про те, що намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб означає відсутність інших претендентів на отримання в оренду майна, а, отже, і повну відсутність, як такого, переважного права у попереднього наймача перед такими претендентами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зміст частини третьої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору та рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду, для чого орендарю необхідно вчинити певні активні дії для досягнення такої домовленості.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивач вважає, що у подальшому відповідач планує передати орендовані позивачем приміщення в оренду, тим самим порушивши преважне право позивача на укладення договору, не підтверджено матеріалами справи та відповідними доказами позивача.
Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 627 Цивільного кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином наявність згоди орендодавця на продовження договору оренди є ознакою договірної свободи. При цьому неодноразово орендодавець у своїх листах чітко та однозначно повідомляв орендаря про припинення договору оренди від 08.02.2017 №8 та про небажання продовжувати орендні відносини.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що відповідачу спірне приміщення необхідне для власних потреб, використання його в освітній діяльності, у зв'язку з чим переважне право позивача у даній ситуації не може бути реалізовано, оскільки таким чином обмежуються права відповідача щодо володіння, користування спірним приміщенням, яке йому надано Старобільською районною радою, що не допускається; матеріали справи доводять намір відповідача використовувати спірний об'єкт оренди у власних цілях.
Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог і вважає, що рішення є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, у зв'язку з чим апеляційна Громадської організації "Центр спільного розвитку "Дієва громада" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі №913/47/20 слід залишити без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Громадської організації "Центр спільного розвитку "Дієва громада" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі №913/47/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 22.06.2020.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко