проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" червня 2020 р. Справа № 905/176/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.
секретар судового засідання Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Кавун І.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5134 від 29.08.2018; ордер на надання правової допомоги Серія ДН №079308 від 20.01.2020
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське АТП" (вх. № 1387 Д/3) на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.04.2020 (суддя Ю.В.Бокова) у справі № 905/176/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське АТП", Донецька область, місто Мирноград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке
про стягнення заборгованості в сумі 1 476 700, 94 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Добропільське АТП" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення заборгованості в сумі 1 476 700,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами № 473 від 30.10.2018, № 485 від 31.10.2018, № 445 від 10.09.208, № 10625-ДС від 02.05.2019, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 413 972,08 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних, пені та інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/176/20.
16.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову у розмірі 1 934 482,50 (один мільйон дев'ятсот тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят дві грн. 50 коп.) грн. на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» грошові кошти, які знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, зокрема, але не виключно:
- АТ «ПУМБ», МФО 334851: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , UA НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- Філія ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106: НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 ;
- АТ «АЛЬФА-БАНК», м. Київ, МФО 300346: НОМЕР_18 , НОМЕР_19 ;
- АТ «СБЕРБАНК», МФО 320627: НОМЕР_19 .
Також у заяві про забезпечення позову позивач просив у разі недостатності коштів, що знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, накласти арешт на належне товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно у межах суми позову у розмірі 1 934 482,5 (один мільйон дев'ятсот тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят дві грн. 50 коп.) гривень.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.04.2020 у справі № 905/176/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське АТП" про забезпечення позову б/н від 15.04.2020 - відмовлено.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.04.2020, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Добропільське АТП" про забезпечення позову від 15.04.2020.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач в достатній мірі аргументував доцільність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з одночасним аналізом фінансового стану відповідача, доведенням факту нарощування кредиторської заборгованості по укладеним правочинам. Позивач посилається також на факт свідомого невиконання відповідачем зобов'язання з погашення боргу більше ніж 9 місяців. При цьому, позивач вважає, що судом першої інстанції винесено ухвалу без з'ясування обставин, що мають значення для справи, дослідження та надання належної оцінки наданим позивачем доказам та фактам.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду відкрито провадження у справі за даною апеляційною скаргою та призначено до розгляду на 16.06.2020 об 10:00 год.
В судове засідання 16.06.2020 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за штрих-кодом 6102252121470, яке вручено уповноваженій особі ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" 29.05.2020).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки він був повідомлений належним чином, а явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову до суду позивач вказує на те, що відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов'язання зі своєчасного перерахування грошових коштів за спожиті послуги, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 1 476 700,94 грн.
Як зазначає позивач, звернутися до суду з відповідною заявою про забезпечення позову саме в цей час позивача змусили офіційні повідомлення у засобах масової інформації:
1) про припинення роботи відповідача - шахти ДТЕК «Добропіллявугілля» з 01.04.2020 у зв'язку з системною кризою;
2) призупинення з 20.04.2020 діяльності 10 шахт і допоміжних підприємств об'єднання ДТЕК Павлоградвугілля, збагачувальні фабрики Павлоградська, Добропільська, Курахівська, а також Першотравенський ремонтно-механічний завод і Науково-виробничий центр ДТЕК;
3) прогноз міжнародного рейтингового агентства Fitch Ratings, яке у період з 31.03.2020 по 02.04.2020 знизило довгостроковий рейтинг дефолту емітента компанії DTEK Energy B. V з «В-» до «RD».
Позивач зазначає, що ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО», DTEK Energy B. V., ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» належать до групи компаній Систем Кепітал Менеджмент, до складу якої входять підприємства гірничого, металургійного, енергетичного, машинобудівного, фінансового, медіа та інших секторів економіки (загалом понад 100 підприємств в Україні та світі). Основні активи - підприємства важкої промисловості, зокрема холдинг «Метінвест» і ДТЕК. На своєму сайті бізнес-група також сповістила про системну кризу підприємств гірничої промисловості та зупинення їх діяльності.
На думку позивача, відповідачем було прийнято рішення не виконувати свої зобов'язання за укладеними правочинами, адже неодноразово ним пропонувалось укласти з АТ «ПУМБ» договір факторингу на умовах останнього, про що свідчать листи ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 03.10.2019, від 03.12.2019 за вих. №887 та № 991 відповідно, надісланими у відповідь на вимогу ТОВ «Добропільське АТП» погасити заборгованість аби уникнути судового врегулювання спору.
Крім того, позивач вказує на те, що господарським судом Донецької області з початку квітня 2020 видано накази про примусове виконання судових рішень на загальну суму 761 216,96 грн. у справах № 905/1915/19 та № 905/597/20, відкрито провадження у справах № 905/619/20 та №905/374/20 про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 299 019,96 грн., а також розглядається заява про звернення стягнення на грошові кошти, що розміщені на рахунках ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 1 402 923 831,69 грн. в межах справи № 905/707/16.
Наведені обставини, на думку заявника, свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання прийнятих договірних зобов'язань після пред'явлення позивачем відповідної вимоги, а з іншого - обґрунтовують адекватність застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на поточні рахунки ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» в межах заявленої до стягнення суми заборгованості з метою забезпечення виконання рішення суду у майбутньому у випадку задоволення позовних вимог ТОВ «Добропільське АТП».
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява позивача про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову погоджується колегія суддів та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, або коли, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що зі змісту заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське АТП" про забезпечення позову не вбачається, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем заходів на відчуження майна. Заява про забезпечення доказів не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Загальнодоступна інформація в засобах масової інформації щодо призупинення діяльності шахт і допоміжних підприємств, прогноз міжнародного рейтингового агентства щодо системної кризи підприємств гірничої промисловості, на яку посилається позивач, не є безумовною підставою в розумінні ст.ст. 136, 137 ГПК України для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, як зазначалось вище, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Посилання позивача на факт ухилення відповідача від сплати боргу, які на його думку полягають у пропозиції укласти договір факторингу з банком АТ «ПУМБ» у зв'язку із складним фінансовим становищем, також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки дана обставина також не свідчить про можливе утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а свідчить про намагання відповідача зменшити період відстрочення платежів.
Посилання в заяві на недобросовісність та потенційну неможливість виплати відповідачем грошових коштів у розмірі суми боргу, а також наявність судових справ відносно ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», як боржника, не свідчить про утруднення та/або неможливість виконання рішення у даній справі в разі задоволення позову.
Отже, заявником не надано суду доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надано жодних належних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.
Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначені заявником способи на даній стадії судового процесу.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволення заяви про забезпечення позову.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 21.04.2020 у справі № 905/176/20 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270,271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське АТП" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.04.2020 у справі № 905/176/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.04.2020 у справі № 905/176/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2020.
Головуючий суддя А.М. Білецька
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.Є. Медуниця