вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2020 р. Справа№ 910/13293/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Тищенко О.В.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Шевченко В.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.09.2016 (повне текст рішення складено 27.09.2016)
у справі № 910/13293/16 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Оферта»
до Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют»
про стягнення 398 863 712, 39 грн.
Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», банк, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» (далі - ПрАТ «Готель «Салют», відповідач) про стягнення 398 863 712, 39 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором № 915-01-04 від 19.11.2004, відтак просило стягнути з відповідача 233 625 000, 00 грн. основної заборгованості, 100 646 972,73 грн. простроченої заборгованості по відсоткам та 64 591 739,66 грн. пені.
Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що позивачем документально не підтверджено розміру грошової заборгованості відповідача і як наслідок не обґрунтовано розмір позовних вимог. На переконання відповідача, банк неправомірно нарахував відсотки за користування кредитними коштами після відкликання банківської ліцензії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13293/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 233 625 000 грн. заборгованості за кредитом, 100 646 972, 73 грн. заборгованості по процентам, 64 591 739, 66 грн. пені та 206 700 грн. судового збору.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Готель «Салют» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції не було вжито всіх передбачених процесуальним законодавством заходів, спрямованих на з'ясування дійсного обсягу заборгованості відповідача, зокрема, не було задоволено клопотання про призначення експертизи,адже кредитний договір неодноразово змінювався, як в частині строків погашення заборгованості за кредитом, так й в частині зміни лімітів максимальної заборгованості, процентних ставок за користування грошовими коштами за кредитом. Оскільки транші за кредитним договором видавалися на кілька рахунків, а нарахування відсотків та пені здійснювалося окремо щодо кожного траншу, з огляду на значний розмір позовних вимог, апелянт вважає за необхідне детально вивчити питання щодо правильності нарахування такої суми заборгованості позивачем. Крім цього, відповідач стверджував про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які стосуються можливості нарахування відсотків та штрафних санкцій ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» після відкликання банківської ліцензії, а також неправомірно застосував приписи матеріального права й щодо порядку нарахування пені, зокрема, не взяв до уваги доводи відповідача щодо необхідності нарахування пені на спеціальних рахунок тощо.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби і вказування або наявні у справі докази є суперечливими. Натомість вирішення питань, які наводить відповідач в апеляційній скарзі перед експертом, потребують не спеціальних знань, а надання судом оцінки поданим сторонами доказам. За твердженнями позивача, чинним законодавством України не передбачено припинення кредитних зобов'язань боржників перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. В даному випадку, зобов'язання відповідача випливають з правочину (кредитного договору), який на момент розгляду справи є дійсним, а відкликання ліцензії жодним чином не впливає на дійсність такого договору. Посилання відповідача на положення ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» про відсутність у позивача права щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій після відкликання банківської ліцензії, на переконання позивача, не заслуговують на увагу, оскільки на момент укладення Кредитного договору позивач здійснював свою діяльність на підставі дійсної банківської ліцензії, а з її відкликанням та ліквідацією ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в банку лише запроваджено особливий режим діяльності банківської установи із наслідками, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тощо.
В наданих апеляційному суду письмових поясненнях, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Під час розгляду справи апеляційними судом, на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про заміну сторони правонаступником, зокрема, здійснення заміни кредитора - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Оферта у справі № 910/13293/16, а також письмові пояснення представника позивача про задоволення згаданого клопотання окрім здійснення правонаступництва в частині вимог про стягнення судового збору тощо.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» про заміну сторони кредитора правонаступником у справі № 910/13293/16. Здійснено процесуальне правонаступництво кредитора, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С., на його правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Оферта». Клопотання в частині здійснення правонаступництва щодо стягнення судового збору на той момент залишено не вирішеним.
Разом з цим, на даний час апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення процесуального правонаступництва в частині стягнення судового збору, зокрема, передачі прав банку в цій частині його правонаступнику, оскільки останній як новий кредитор не сплачував судовий збір та не відшкодовував сплачену банком суму судового збору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (зі змінами) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин.
Указом Президента України №87 від 13.03.2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яким констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв'язку поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» набула надзвичайно загрозливого характеру.
З огляду приписи постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та вжитим карантинним режимом із запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13293/16 призначено на 26.05.2020 та доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
22.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантину, який введено постановою Кабінетом Міністрів України № 392 від 20.05.2020, зокрема, на термін з 22.05.2020 до 22.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» відкладено на 16.06.2020. Повторно доведено до відома учасників справи, що участь в судовому засіданні учасників справи обов'язковою не визнається, нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
16.06.2020 до початку судового засідання до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні з огляду на наявні в нього ознаки вірусного захворювання.
В судове засідання апеляційної інстанції 16.06.2020 представники сторін не з'явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали суду про відкладення розгляду справи.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення судового засідання, обговоривши питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, явка яких в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи, що відповідачем на загальних підставах не доведено неможливості здійснення заміни представника та забезпечення явки в судове засідання іншого представника, як і не повідомлено про намір надати додаткові пояснення, крім викладених в апеляційній скарзі доводів, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, які є достатніми для вирішення спору у даній справі та в попередніх судових засіданнях судом заслуховувались пояснення сторін з приводу даного спору, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищезгаданого клопотання відповідача та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 19.11.2004 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (банк за договором) та ПрАТ «Готель «Салют» (позичальник за договором) укладено Кредитний договір № 915-01-04 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 55 000 000, 00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти до 21.11.2006 і сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 19% річних.
Видача кредиту здійснюється в строк з 19.11.2004 по 26.12.2004 за письмовою заявкою позичальника, за погодженням Банку шляхом перерахування грошових коштів з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано у письмовій заявці (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору позичальник зобов'язався повернути кредит банку до 20.11.2006 шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
За змістом п. 3.1 Договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту за процентними ставками: а) 19% річних за період з дня надання, до терміну повернення кредиту, що зазначено в пункті 2.2 Договору; б) 38% річних за період з 22.11.2006 до дня фактичного погашення основної заборгованості.
Положеннями п. 3.4 Договору сторони погодили, що нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щоквартально. Банк проводить нарахування, а позичальник сплачує проценти в строк до з 22 по 25 числа останнього місяця поточного кварталу. У вказаний строк нараховуються і сплачується проценти за користування кредитними коштами у звітному періоді з 23 числа останнього місяця попереднього кварталу до 22 числа останнього місяця поточного кварталу.
Договір згідно п. 8.5 вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань, його підписано уповноваженими особами, а саме від позивача - начальником центру управління корпоративним бізнесом Шапкіним О.А., який діяв на підставі довіреності № 12626від 18.10.2004, а від відповідача - головою правління Хорозовим А.М., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками сторін.
Разом з тим, сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору щодо внесення до нього відповідних змін.
Додатковою угодою від 21.02.2006 до Договору пункт 1.1 Договору викладено в новій редакції: « 1.1. Банк надає позичальнику кредит на загальну суму 55 000 000, 00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти 21 лютого 2008 року включно.».
Відповідно до Додаткової угоди від 17.04.2006 змінено назву Договору та викладено її в такій редакції: «Договір про мультивалютну кредитну лінію № 915-01-04 від 19.11.2004 року», а також внесено зміни в підп. 1.1.1 п. 1.1 Договору та викладено його в новій редакції: «Надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами на умовах, визначених договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості у сумі 58 535 000,00 грн.».
На підставі Додаткової угоди від 16.06.2006 підп.1.1.1 п. Договору викладено в новій редакції: «Надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами на умовах, визначених Договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості у сумі 59 788 834,00 грн.»; змінено та викладено в такій редакції п. 2.5 Договору: «Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти у валюті заборгованості по кожному траншу до « 20» серпня 2007 року.».
Додатковою угодою від 20.08.2007 до Договору змінено та викладено в новій редакції п. 2.5 Договору: «Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти у валюті заборгованості по кожному траншу до « 20» серпня 2008 року».
За змістом Додаткової угоди від 20.08.2008 внесено зміни в підп. 1.1.1 п. 1.1 Договору та викладено його в новій редакції: «Надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами на умовах, визначених Договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості у сумі 99 788 834,00 грн.»; змінено та викладено в новій редакції п. 2.5 Договору: «Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти у валюті заборгованості по кожному траншу до « 20» серпня 2010 року.».
Відповідно до Додаткової угоди від 25.06.2010 внесено зміни в підп. 1.1.1 п. 1.1 Договору та викладено його в новій редакції: «Надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами на умовах, визначених Договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості у сумі 471 207 500, 00 грн.»; змінено та викладено в новій редакції п. 2.5 Договору: «Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти у валюті заборгованості по кожному траншу до « 25» жовтня 2011 року.».
Додатковою угодою від 26.10.2011 внесено зміни в підп. 1.1.1 п. 1.1 Договору та викладено його в новій редакції: «Надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами на умовах, визначених договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості у сумі 470 521 140, 00 грн.»; змінено та викладено в новій редакції п.2.5 Договору: «Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти у валюті заборгованості по кожному траншу до « 24» жовтня 2013 року.».
На підставі Додаткової угоди від 24.10.2013 внесено зміни в підп. 1.1.1 п. 1.1 Договору та викладено його в новій редакції: «Надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами на умовах, визначених Договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості у сумі 234 000 000, 00 грн.»; змінено та викладено в новій редакції п. 2.5 Договору: «Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти у валюті заборгованості по кожному траншу до « 23» жовтня 2015 року».
Відповідно до Додаткової угоди від 21.02.2006 внесено зміни Договору, а саме п. 3.1. викладено в новій редакції: « 3.1 Банк нараховує, а позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами окремо по кожному траншу, виходячи з наступних процентних ставок: а) - 19 % (дев'ятнадцять) процентів річних за період з дня видачі по 31.05.2005 року; б) -16 % (шістнадцять) процентів річних за період з 01.06.2005 року до строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.2 Договору; с) - 32% (тридцять два) процентів річних за період з 22.02.2008 року до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом».
Додатковою угодою від 29.04.2014 п. 3.1 Договору викладено в новій редакції: « 3.1 банк нараховує, а позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами окремо по кожному траншу, виходячи з наступних процентних ставок: а) - 10,25 % (десять цілих двадцять п'ять сотих) процентів річних у валюті гривні за період з 01.02.2011 року по 30.04.2014 року; - 23 % (двадцять три) процентів річних у валюті гривні за період з 01.05.2014 року по 23.10.2015 року; - 8,3 % (вісім цілих три десятих) процентів річних у валюті гривні за період з 01.02.2011 року до 25.10.2015 року; - 10,25 % (десять цілих двадцять п'ять сотих) процентів річних у валюті гривні за період з 01.02.2011 року по 25.10.2015 року; - 23,00% (двадцять три) процентів річних у валюті гривні за період з 01.05.2014 року до строку, вказаного в п.2.5. цього Договору - 25.10.2015 року; - 8,3 % (вісім цілих три десятих) процентів річних у валюті доларів США за період з 01.02.2011 року до 25.10.2015 року; б) у випадку порушення позичальником встановленого Графіком погашення кредитної лінії, вказаного в п.2.5 Договору: - по кредиту в Національній валюті України - гривні - процентна ставка встановлюється в розмірі 46,00 % (сорок шість) процентів річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно вищевказаного Графіку, за період з моменту не погашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї судної (основної) заборгованості; - по кредиту США - 16,7 % (шістнадцять цілих сім десятих) процентів річних за період з дня, наступного за датою, вказаною в п.25. Договору до дня фактичного погашення заборгованості; в) - по кредиту в Національній валюті України - гривні - процентна ставка встановлюється в розмірі 46,00 % (сорок шість) процентів річних за період с дати, вказаного в п.2.5 Договору, до дня фактичного погашення заборгованості; - по кредиту США - 16,7 % (шістнадцять цілих сім десятих) процентів річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно вищевказаного Графіку, за період з моменту не погашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї поточної (основної) заборгованості.».
Також на підставі укладених між сторонами Додаткових угод було внесено зміни до п. 3.4 Договору, в саме визначено, що нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами в національній валюті України - гривні, які враховуються на рахунку № НОМЕР_4 здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно); нарахування процентів за користування кредитними коштами в національній валюті України - гривні, які враховуються на рахунку № НОМЕР_3; № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2; проводиться щомісячно. Сплата процентів за користування кредитними коштами в національній валюті України - гривні, які враховуються на рахунку № НОМЕР_3; № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2; проводиться щоквартально; нарахування процентів за користування кредитними коштами отриманими в доларах США проводиться щоквартально. Сплата процентів за користування кредитними коштами в доларах США, проводиться щомісячно.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За кредитним в силу приписів ст. 1054 ЦК України договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) згідно ст. 530 ЦК України.
Як встановлено матеріалами справи, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на виконання умов Договору видав відповідачу кредит, а саме, 55 000 000, 00 грн. було видано 19.11.2004, 37 608 035, 00 грн. - 18.06.2008, 96 700,00 грн. - 24.10.2008, 800 523,00 грн. - 04.06.2009, 2 435 810 грн. - 07.08.2009, 50 000 000,00 грн. - 15.03.2010, 50 000 000,00 грн. - 18.03.2010, 260 900 000,00 грн. - 31.03.2010, 100 000 000, 00 грн. - 02.06.2010, 20 000 000,00 грн. - 10.08.2010 та 34 782 000 грн. - 31.03.2011, що підтверджується банківськими виписками.
Однак, відповідач своїх зобов'язань за Договором належним чином не виконав та станом на 27.05.2016 його заборгованість перед банком складала: 233 625 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 100 646 972,73 грн. простроченої заборгованості за відсотками.
За матеріалами справи банк неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість за Договором, зокрема, з листами № 3-20440/20652 від 26.10.2015, № 3-2044210/21086/1 від 02.11.2015, № 3-204220/23137 від 01.12.2015, № 3-204220/380 від 12.01.2016, № 3-204110/2032 від 11.02.2016, № 3-200110/1955від 13.10.2015, № 3-204110/18762 від 02.10.2015, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що в свою чергу й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відповідач жодного документального підтвердження погашення заборгованості за Договором суду не надав, свої доводи щодо невірності розрахунків позивача відповідним контррозрахунком в ході розгляду справи місцевим судом не підтвердив.
Разом з цим, під час розгляду справи апеляційним судом, з метою визначення документально-підтвердженого розміру заборгованості по тілу кредиту, по відсотках за користування кредитом та пені, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 910/13293/16 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено питання щодо документального підтвердження суми основного боргу по тілу кредиту, по відсотках за користування кредитними коштами у валюті кредиту, наданого Приватному акціонерному товариству «Готель «Салют» відповідно до кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004 року з наступними змінами і доповненнями, станом на дату подання позову тощо.
Згідно висновку експертів за результатами проведеної комісійної судово-економічної експертизи №7908/17-45/20929-20931/17-45 від 27.10.2017 (експерт Лукова О.С., яка попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст. ст. 384, 385 КК України) сума основного боргу по тілу кредиту, наданого Приватному акціонерному товариству «Готель «Салют» відповідно до кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004, з наступними змінами і доповненнями, станом на 27.05.2016 документально підтверджується в розмірі 233 625 000, 00грн.; а сума заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами в валюті кредиту, наданого Приватному акціонерному товариству «Готель «Салют» відповідно до кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004, з наступними змінами і доповненнями, станом на 27.05.2016 розрахунково підтверджується в розмірі 100 646 972, 82 грн.; сума пені, нарахованої за прострочення погашень основної заборгованості Приватним акціонерним товариством «Готель «Салют» за кредитними коштами у національній валюті - гривні, які обліковуються на відповідних рахунках, відповідно до умов кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004, з наступними змінами і доповненнями, та ч. 6 ст. 232 ЦК України за період з 27.11.2015 по 26.05.2016 розрахунково складає 49 803 099,87 грн., що відповідає даним розрахунку заборгованості, складеному банком в частині суми пені, нарахованої за прострочення погашень основної заборгованості.
Згідно наданих на дослідження документів, нарахування банком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати відсотків, відповідно до умов кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004, з наступними змінами і доповненнями, документально підтверджується, проте період, за який здійснюється нарахування є необґрунтованим, а також з наданих на дослідження банківських виписок не вбачається які суми пені нараховані за прострочення погашень основної заборгованості, а які за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Обґрунтувати суму пені, нарахованої за прострочення сплати відсотків за користування ПрАТ «Готель «Салют» кредитними коштами у національній валюті гривні, які обліковуються на відповідних рахунках, відповідно до умов кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004, з наступними змінами і доповненнями, не видається за можливе, оскільки розмір простроченої заборгованості Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» по відсотках, нарахованих за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004, наведений в розрахунках заборгованості станом на 27.05.2016, не відповідає винесеній на прострочення відсотків сумі згідно виписки банку.
Оскільки згідно висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №7908/17-45/20929-20931/17-45 від 27.10.2017 розмір заборгованості ПрАТ «Готель «Салют» за кредитним договором №915-01-04 від 19.11.2004 з наступними змінами і доповненнями підтверджується в заявленому позивачем розмірі, а саме, заборгованість за кредитом в розмірі 233 625 000, 00 грн. та заборгованість по відсотках за користування кредитними коштам в розмірі 100 646 972,73 грн., апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 64 591 739,66 грн. пені. за період з 26.10.2015 по 26.05.2016.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Положеннями п. 7.1 Договору сторони погодили, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або погашення процентів та/або комісійних витрат позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.
Як вище згадувалось, згідно висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №7908/17-45/20929-20931/17-45 від 27.10.2017 частину суми пені не видалось за можливе розрахувати.
З огляду на пояснення викликаного в судове засідання експерта щодо правильності нарахування пені та обґрунтованості нечіткості своїх відповідей специфікою формулювань питань, поставлених на експертизу, місцевий суд вважав висновок експерта неповним та суперечливим, а вирішене питання нечітким, відтак ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 призначено додаткову судову економічну експертизу, проведення якої доручено іншому експерту (експертам) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено питання щодо розміру визначеної в позовній заяві та її додатках пені за несвоєчасну сплату позичальником тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з умов кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004 з наступними змінами та доповненнями з урахуванням приписів чинного законодавства.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведеної додаткової комісійної судово-економічної експертизи № 4981/4982/18-45/5747/18-45 від 13.11.2018 (судові експерти Лукова О.С., Матвєєва Ю.О., які попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст. ст. 384, 385 КК України) сума пені за несвоєчасну сплату позичальником тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, визначена в позовній заяві та її додатках Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», виходячи з умов кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004 з наступними змінами та доповненнями та з урахуванням приписів чинного законодавства станом на 27.05.2016 підтверджується в розмірі 64 591 749,74грн., в тому числі за прострочення сплати тіла кредиту - 49 803 099,87грн. та за прострочення сплати відсотків - 14 788 649,87 грн.
Оскільки заявлені до стягнення суми пені за прострочення сплати тіла кредиту та за прострочення сплати відсотків є нарахованими за тривалий період, великими за розміром, їх розрахунки складними, а надані за результатами експертних досліджень висновки суперечливими хоча й виконаними за наявності тих самих матеріалів справи, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 повторно призначено у справі № 910/13293/16 додаткову судово-економічну експертизу, проведення якої доручено іншому експерту (експертам) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено питання щодо підтвердженого розміру визначеної Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в позовній заяві та її додатках пені за несвоєчасну сплату позичальником тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за умовами кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004 з наступними змінами й доповненнями та приписами чинного законодавства
Відповідно до висновку експертів за результатами проведеної комісійної економічної експертизи № 8304/8305/19-72 від 13.09.2019 (судові експерти Денисенко О.В,, Богданович О.Г., які попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст. ст. 384, 385 КК України) сума пені за несвоєчасну сплату ПрАТ «Готель «Салют» тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, визначена Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в позовній заяві та її додатках, за умовами кредитного договору №915-01-04 від 19.11.2004 з наступними змінами та доповненнями та з урахуванням приписів чинного законодавства, станом на 27.05.2016 підтверджується в розмірі 64 591 749,74 грн., в тому числі за прострочення сплати основного боргу - 49 803 099,87грн. та за прострочення сплати відсотків - 14 788 649,87 грн.
Таким чином, за результатами проведеної комісійної економічної експертизи в розмірі заявленої до стягнення пені підтверджується у визначеному позивачем розмірі, а саме, в розмірі 64 591 749,74 грн., в тому числі за прострочення сплати основного боргу - 49 803 099,87грн. та за прострочення сплати відсотків - 14 788 649,87 грн., відтак вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
З приводу тверджень відповідача (апелянта) про відсутність у позивача права здійснювати нарахування відсотків та штрафних санкцій після відкликання банківської ліцензії, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття : ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
За змістом ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.
Як встановлено матеріалами справи, на момент укладення кредитного договору № 915-01-04 від 19.11.2004, назва якого змінена на Договір про мультивалютну кредитну лінію № 915-01-04 від 19.11.2004, позивач здійснював свою діяльність на підставі банківської ліцензії № 28 від 20.01.2003, № 28 від 17.07.2007, № 28 від 09.09.2009 та № 28 від 06.10.2011.
Ліквідація банку згідно ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура ліквідації банківської установи регулюється нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України в цих правовідносинах.
Відповідно до постанови Правління НБУ № 898 від 17.12.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення№ 230 від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
На підставі цього рішення розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені, зокрема, ст.ст. 38, 47-51 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту регулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017 включно.
Отже, з введенням тимчасової адміністрації, а в подальшому ліквідації, в АТ Банк «Фінанси та Кредит» було запроваджено особливий режим діяльності банківської установи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду - гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
За змістом ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, зазначених статтею 39 цього Закону; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність»; уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Положеннями ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено наслідки початку процедури ліквідації банку з дня початку процедури ліквідації.
При цьому, слід зазначити, що ані положеннями ст.46 вищезгаданого Закону, ані іншими нормами чинного законодавства України не передбачено припинення кредитних зобов'язань боржників перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора.
В даному випадку, зобов'язання відповідача випливають з правочину (кредитного договору), який на момент розгляду справи є дійсним, а відкликання ліцензії жодним чином не впливає на дійсність такого договору.
Посилання відповідача (апелянта) на положення ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» про відсутність у позивача права щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій після відкликання банківської ліцензії також не заслуговують на увагу, оскільки на момент укладення Кредитного договору позивач здійснював свою діяльність на підставі дійсної банківської ліцензії, а з її відкликанням та ліквідацією ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в банку лише запроваджено особливий режим діяльності банківської установи із наслідками, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/13293/16 - без змін.
Матеріали справи №910/13293/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.06.2020
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді О.В. Тищенко
А.О. Мальченко