15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 456/1917/15-к
провадження № 51-647км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_8 на вирок Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за частинами 1, 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 286 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 690,47 грн у розрахунок відшкодування матеріальної шкоди та 4000 грн - моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 - 20 093,08 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн моральної шкоди; на користь держави - витрати за проведення експертиз у розмірі 3815,40 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_7 06 грудня 2014 року о 15:45 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за кермом власного автомобіля ОПЕЛЬ ОМЕГА, д.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Болехівській у м. Стрий Львівської області у напрямку вул. Сколівська грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 1.10., 11.13, 12.1, 12.4 ПДР, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до наїзду керованим ним вищевказаним автомобілем на пішоходів ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , які знаходились на правій частині тротуару вул. Болехівська по напрямку руху до вул. Сколівська у м. Стрий. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім цього, 23 травня 2015 року о 17:30, ОСОБА_7 , керуючи технічно-справним легковим автомобілем ОПЕЛЬ ОМЕГА, д.н. НОМЕР_1 , по автодорозі Київ-Чоп у напрямку до м. Чоп, при проїзді її ділянки, що має заокруглення ліворуч по напрямку руху до м. Чоп, в районі 651 км + 700 м в межах населеного пункту Сколе, порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5; 2.3 б), д); 10.1; 11.3; 12.1; п.13.1, вимоги дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР та виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, чим створив своїми діями небезпеку для руху та аварійну обстановку водію вантажного автомобіля MAN LE 8.180, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , який рухався по смузі свого руху, в напрямку до м. Київ, і в якій останній, застосовуючи своєчасне екстрене гальмування керованого ним автомобіля, вже був позбавлений технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення транспортних засобів в даних дорожніх умовах, що призвело до зіткнення між їхніми транспортними засобами. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження, а водію вантажного автомобіля MAN LE 8.180 д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_10 згідно висновку експерта спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Львівський апеляційний суд вироком від 16 жовтня 2019 року зазначений вирок місцевого суду скасував у частині призначеного покарання та цивільного позову про відшкодування моральної шкоди.
Визнано ОСОБА_7 винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 286 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_10 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК і звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження в цій частині закрити. До касаційної скарги додано клопотання, в яких засуджений та захисник просять звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК з підстав, передбачених ст. 49 КК.
У частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК захисник просить вирок апеляційного суду змінити, виключити з нього посилання на визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК і застосувавши положення ст. 75 КК, звільнити підзахисного від відбуття покарання з випробуванням та іспитовим строком. Цивільний позов ОСОБА_10 про стягнення 80000 грн моральної шкоди залишити без розгляду.
Прокурор у касаційній скарзі ставить питання про зміну вироку Львівського апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК та звільнення останнього від призначеного покарання за вказаною статтею на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також про виключення посилання у вироку на ст. 70 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи, викладені у своїй касаційній скарзі. Просив задовольнити скаргу, а також клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
Засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, та просив скаргу задовольнити. Також просив задовольнити клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, а також частково підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 .
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 286 КК, як і кваліфікація його дій за вказаними правопорушеннями у касаційних скаргах захисника та прокурора не оспорюються.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Законність рішення - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв якості правосуддя.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Згідно зі ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Статтею 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, зокрема, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, ОСОБА_7 вчинив 23 травня 2015 року. Цей злочин відповідно до ст. 12 КК належить до злочинів невеликої тяжкості, оскільки карається обмеженням волі на строк до 3 років. Перебіг строків давності у справі не переривався, фактів ухилення засудженим від досудового слідства і суду не встановлено.
Однак суд апеляційної інстанції всупереч ч. 2 ст. 285 КПК під час апеляційного розгляду не роз'яснив ОСОБА_7 права бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Вказане порушення в цій конкретній справі є не лише істотним, але і таким, яке потребує нового апеляційного розгляду, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності на певному етапі судового розгляду та від призначеного покарання тягнуть за собою різні суттєві правові наслідки, зокрема щодо розгляду цивільного позову потерпілого по суті чи залишення його без розгляду, прийняття рішення за апеляційною скаргою потерпілого по епізоду обвинувачення за ч.1 ст.286 КК, з врахуванням приписів ст. 393 КПК про те, що потерпілий має право на апеляційне оскарження судового рішення лише в частині, що стосується саме його інтересів, а також можливість застосування приписів ст. 75 КК у частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК за епізодом від 06 грудня 2014 року з врахуванням того, що прокурор в апеляційній скарзі не оспорював застосування ст. 75 КК, а потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 за цим епізодом вирок місцевого суду не оспорювали взагалі.
Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 285, 370, 419 КПК, наведені порушення є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення. У зв'язку з цим вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду суд має взяти до уваги викладене в цій постанові, врахувати доводи, зазначені в касаційних скаргах, а також виконати вимоги ст. 285 КПК й ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Враховуючи наведене касаційні скарги захисника і прокурора підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3