Ухвала
Іменем України
17 червня 2019 року
м. Київ
справа № 585/492/19
провадження № 51-5852км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2019 року клопотання засудженого ОСОБА_5 , подане в порядку ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, про звільнення його достроково або про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким задоволено частково. Замінено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді довічного позбавлення волі, призначене за вироком Апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2004 року за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 263, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 і пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України, на покарання у виді позбавлення волі на строк 20 років за умови його належної поведінки.
Оскарженою ухвалою Сумського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року скасовано зазначену ухвалу місцевого суду та постановлено нову ухвалу, якою засудженому за вироком Апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2004 року до довічного позбавлення волі ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про заміну цього покарання на більш м'яке або про умовно-дострокове звільнення від його відбування та встановлення терміну перегляду питання про таке звільнення відмовлено.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилаючись на норми Конституції України, кримінального матеріального та процесуального права, практику застосування Європейським судом з прав людини ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в контексті довічного позбавлення волі щодо зменшуваності покарання, зокрема у справі «Петухов проти України № 2», а також на характеризуючі дані, які містяться в його особовій справі засудженого, ОСОБА_5 зазначає, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, та заперечень, поданих на неї ОСОБА_5 , та прийняв необґрунтоване рішення про скасування ухвали місцевого суду і відмову у задоволенні його клопотання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_5 підтримали касаційну скаргу останнього і просили її задовольнити з наведених у ній мотивів.
Прокурор ОСОБА_7 вважала, що оскаржувана ОСОБА_5 ухвала апеляційного суду не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого слід закрити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 підлягає закриттю на таких підставах.
За приписами ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII «Виконання судових рішень» і порядок їх вирішення врегульовано в ст. 539 зазначеного Кодексу, згідно з якою за наслідками розгляду відповідного клопотання суд постановляє ухвалу.
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України, які внесені Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою, обов'язковим для перегляду судових рішень є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.
У постанові від 18 березня 2019 року (справа № 756/9514/15-к) об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду наголосила, що право на доступ до Верховного Суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою. Так, предметом касаційного розгляду у кримінальному аспекті переважно виступає дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального закону під час вирішення питань, пов'язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та призначення покарання, а також забезпечення права на апеляційний перегляд судових рішень у кримінальному провадженні.
Разом із тим, за змістом ч. 6 ст. 539 КПК України право на оскарження ухвали суду про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, обмежується можливістю її перегляду в апеляційному порядку, в той час як касаційний порядок оскарження такої ухвали кримінальним процесуальним законом не передбачений.
Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
З огляду на вищенаведене об'єднана палата дійшла висновку, що за змістом п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 424, ч. 6 ст. 539 КПК України ухвали суду першої інстанції про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції за результатами такого перегляду оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Зважаючи на те, що вирішення судом питань, зазначених у ст. 537 КПК України, у тому числі про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, належить до процесуальних дій, які безпосередньо не пов'язані із вчиненням особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, натомість стосується виключно порядку виконання вироку, ухваленого за результатами кримінального провадження, який набрав законної сили, відповідні ухвали місцевого й апеляційного судів не перешкоджають кримінальному провадженню та не можуть бути оскаржені у касаційному порядку на підставі ч. 2 ст. 424 КПК України.
Така позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 січня 2019 року (справа № 738/1482/16-к), де зазначено, що судові рішення щодо застосування амністії, постановлені на стадії виконання вироку, не можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено права особи на їх касаційне оскарження.
До того ж згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Монкорне де Комон проти Франції», на процедури, які стосуються виконання вироків, не поширюється дія ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору … про цивільні права і обов'язки» та не стосується «пред'явлення кримінального обвинувачення».
На підставі наведеного, керуючись статтями 434, 436, 441 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження відкрите за касаційною скаргою на судове рішення, яке не може бути предметом касаційного оскарження, тому доводи ОСОБА_5 щодо безпідставного скасування апеляційним судом рішення місцевого суду про заміну призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 20 років у касаційному порядку не перевіряються, а касаційне провадження підлягає закриттю.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року закрити.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3