Ухвала
іменем України
19 червня 2020 року
м. Київ
справа №524/7346/19
провадження № 51-2473ск20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 лютого 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року,
встановив:
За вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 лютого 2019 року
ОСОБА_4 , уродженця та жителя м. Кременчука Полтавської області визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та речових доказів.
Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_4 20 липня до 03:39 21 липня 2019 року, знаходячись разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 , спільно вживали спиртні напої, під час чого на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень останній, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наніс множинні удари ногами та руками стиснутими у кулак по голові та тілу ОСОБА_4 , чим спричинив їй тілесних ушкоджень, у тому числі і тяжких, від яких вонапомерла на місці через короткий проміжок часу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року вирок районного суду залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, просить змінити вказані судові рішення через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Сторона захисту просить пом'якшити ОСОБА_4 призначене покарання до 5 років позбавлення волі, застосував до нього положення ст. 69 КК. Арґументуючи свої вимоги, захисник ОСОБА_5 вказує на необґрунтоване, на його думку, визнання судом першої інстанції обставиною, яка обтяжує ОСОБА_4 покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння,оскільки результати висновку медичного огляду останнього № 906 від 21 липня 2019 року щодо наявності у нього ознак сп'яніння, був проведений більше ніж за 9 годин після вчинення злочину. Також, захисник зазначає, що районний суд не в повній мірі дослідив усі обставини, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, а тому безпідставно не визнав відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 66 КК пом'якшуючою йому покарання обставиною вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги щодо несправедливості заходу примусу через суворість, призначеного судом першої інстанції, не дав цим доводам належної оцінки, і, не навівши жодного мотиву, безпідставно залишив його апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін. Вважає, що рішення апеляційного суду не є достатньо обґрунтованим та вмотивованим, і постановлено без додержання ст. 419 КПК.
Перевіривши доводи касаційних скарг та надані до них копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Згідно зі ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі.
Як убачається з наданих до касаційної скарги копій судових рішень, районний суд, дотримуючись принципу індивідуалізації, дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК формальних критеріїв, а й з особливостей конкретного кримінального правопорушення.
Так, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду та розміру покарання ОСОБА_4 згідно з вимогами ст. 65 КК, районний суд разом із ступенем тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, також й урахував дані про особу засудженого, який раніше не судимий, свою провину визнав, за місцем свого мешкання скарг та заяв на протиправну поведінку не мав, на утриманні має неповнолітню доньку, відповідно до довідок на обліку у лікаря психіатра не перебуває, стоїть на обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері з 22 липня 2019 року з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності від алкоголю».
Пом'якшуючою засудженому покарання обставину суд вказав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставинами, що обтяжують покарання суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та щодо подружжя.
Також, врахувавши обставини кримінального провадження, думку потерпілої та представника, місцевий суд дійшов умотивованого висновку про неможливість досягти мети виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства, а тому визначив йому покарання, яке належить відбувати реально.
Як убачається з вироку, при розгляді справи судом не було встановлено обставин, які би істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, як це передбачено ст. 69 КК.
Таким чином, суд першої інстанції дотримався приписів статей 50, 65 КК. Призначене засудженому покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.
Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості не вбачається.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_5 про безпідставне визнання судом першої інстанції стану алкогольного сп'яніння обставиною, яка обтяжує покарання, не є прийнятними.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також речові докази, документи та висновки експертів.
Згідно з положеннями ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на тих показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 вказаного Кодексу. Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто.
Як убачається зі змісту вироку, в судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування висновок щодо вживання ОСОБА_4 алкогольних напоїв був проведений о 12:05 21 липня 2019 року, що підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху № 906.
Окрім цього, сам ОСОБА_4 під час судового розгляду вказував, що вживав алкогольні напої, вказавши і вид алкогольного напою, а саме горілка, після того, як повернувся додому, спочатку разом з загиблою дружиною та її батьками, потім разом з дружиною до сварки, і вживав алкогольні напої після того, як знайшов тіло дружини.
Також, як убачається зі змісту вироку, в квартирі подружжя було виявлено пляшки з-під горілки «Хортиця» у кількості 3 штуки, пляшка з-під горілки «Козацька Рада», пляшка з-під вина «Мікадо», що підтверджується письмовими доказами.
Тому, районний суд на підставі фактично встановлених даних, які були з'ясовані під час дослідження доказів у судовому засіданні та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК, вмотивовано визнав стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 обставиною, що обтяжує покарання.
Доводи касаційної скарги захисника про неповноту дослідження районним судом усіх обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, і як результат невизнання відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 66 КК пом'якшуючою йому покарання обставиною вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставинє неспроможними.
Як убачається зі змісту вироку, районним судом під час судового розгляду були допитані потерпіла ОСОБА_7 , яка є донькою обвинуваченого, свідки ОСОБА_8 , який є братом потерпілої, та ОСОБА_9 , яка є матір'ю обвинуваченого, які вказали, що подружжя ОСОБА_10 , перебуваючи в шлюбі зловживали спиртними напоями, через це в їх родині часто виникали сварки, навіть бійки, неодноразово ними пропонувалось розірвати їм шлюб, проте останні на це свідомо не погоджувались та продовжували жити сім'єю.
Окрім цього, під час дослідження районним судом письмових доказів було достовірно встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 перед самою подією - 7, 8 та 17 липня 2019 року зверталась за допомогою до правоохоронних органів, де вказувала, що її чоловік ОСОБА_4 вчиняє відносно неї насильство - наносить тілесні ушкодження.
Як убачається з наданої копії ухвали при апеляційному перегляді вироку місцевого суду, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо виду і розміру покарання ОСОБА_4 за вчинений злочин, вказавши про відсутність кількох підстав відповідно до ч. 1 ст. 69 КК, які пом'якшують покарання та істотно знижують тяжкість вчиненого ним злочину, а також, що воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є мінімально можливим за розміром визначеним інкримінованою йому частиною статті, є справедливим, співрозмірним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи захисника є аналогічними тим, що викладені в касаційній скарзі останнього, та були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який надав на них вичерпні відповіді та належним чином обґрунтував своє рішення з наведенням докладних мотивів, з яких цю апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а вирок - без змін.
Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, правових підстав стверджувати про суворість призначеного ОСОБА_4 покарання колегія суддів не знаходить.
Переконливих аргументів на спростування висновків районного суду, з якими погодився й апеляційний суд, щодо відсутності такої кількості обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і є правовою підставою для призначення засудженому основного покарання нижче від найнижчої межі у касаційній скарзі захисника не наведено.
Таким чином, зміст касаційної скарги та наведені у ній доводи не дають підстав для її задоволення, а тому колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 статті 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 лютого 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3