Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 336/1030/19
провадження № 51-399 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Запорізького обласного суду від 22 червня 2000 року призначене вироком Запорізького обласного суду від 23 травня 1997 року ОСОБА_6 покарання у виді смертної кари (розстрілу), замінено на довічне позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_6 подав до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя заяву, датовану 04 лютого 2019 року, у якій ставив питання про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Запорізького обласного суду від 22 червня 2000 року. Разом з тим, засуджений подав клопотання про поновлення йому строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про поновлення строку подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Запорізького обласного суду від 22 червня 2000 року, а заяву повернуто.
Не погодившись з ухвалою місцевого суду, засуджений ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року та ухвали Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог наголошує, що місцевий суд порушив його право на захист, оскільки розгляд заяви провів без його участі та участі захисника. Зазначає, що, повертаючи заяву, місцевий суд фактично надав оцінку викладеним у заяві обставинам та зазначив, що такі обставини не є нововиявленими, чим порушив вимоги процесуального закону. Крім того, вказує, що судом безпідставно відмовлено в поновленні строку на подання заяви, оскільки з огляду на вимоги ч. 4 ст. 464 КПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на підставах, викладених у його клопотанні, строками не обмежено. Вважає, що апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув та безпідставно залишив ухвалу місцевого суду без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення такої скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, ставить питання про їх скасування.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами регламентований главою 34 КПК України, у якій наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Положеннями ст. 459 КПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Разом з тим, як визначено ч. 3 ст. 464 КПК України, до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 429 КПК України передбачено, що касаційна скарга повертається, зокрема, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що разом із заявою про перегляд ухвали Запорізького обласного суду від 22 червня 2000 року засуджений ОСОБА_6 подав клопотання про визнання поважною причину пропуску процесуального строку на подання такої заяви та просив поновити йому відповідний строк.
На обґрунтування поважності причини пропуску строку засуджений ОСОБА_6 зазначив, що Запорізький обласний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є грубим порушенням його конституційних прав, а тому згідно з ч. 4 ст. 461 КПК України перегляд відповідного судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
Такі ж доводи засуджений ОСОБА_6 вказує і у своїй касаційній скарзі.
Відповідно до ч. 4 ст. 461 КПК України за наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
Оскільки у заяві засудженим ставилось питання про перегляд ухвали Запорізького обласного суду від 22 червня 2000 року за нововиявленими обставинами у зв'язку з неправильним, на його думку, застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому у даному випадку строк звернення з відповідною заявою повинен обчислюватися за правилами ч. 1 ст. 461 КПК України.
За таких обставин доводи касаційної скарги засудженого в цій частині, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про безпідставність тверджень засудженого ОСОБА_6 щодо його необізнаності про існування ухвали Запорізького обласного суду від 22 червня 2000 року.
Відбуваючи покарання та перебуваючи під вартою протягом останніх 19 років, засуджений не міг не знати, що призначене за вироком покарання у виді смертної кари (розстрілу) фактично не виконано, оскільки вказаною постановою було замінено на довічне позбавлення волі.
Колегія суддів також не може погодитись з доводами касаційної скарги засудженого про те, що, повертаючи заяву, суд фактично надав оцінку викладеним у ній обставинам та визнав їх такими, що не можуть вважатись нововиявленими.
З мотивувальної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року вбачається, що під час розгляду клопотання про поновлення процесуального строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд проаналізував і надав оцінку лише вказаним засудженим у клопотанні причинам пропуску такого строку, при цьому не перевіряв по суті обставин, на які засуджений у заяві посилався як на нововиявлені.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про порушення його права на захист, яке полягає у розгляді заяви без його участі та участі захисника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК України не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Значення поняття «вирішує питання про відкриття…» означає, що в даному випадку суд має повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження за заявою або повернути таку заяву, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження.
Вимогами ст. 466 КПК України передбачено, що повідомлення сторін про розгляд заяви здійснюється лише після відкриття провадження за заявою та призначення її до розгляду по суті.
Враховуючи, що вирішення питання про відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у тому числі й розгляд клопотання про поновлення строку подання такої заяви, судом здійснюється без виклику учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги засудженого про порушення його права на захист є безпідставними.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційних скарг, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Під час касаційного розгляду встановлено, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК України, переглянув ухвалу місцевого суду про повернення заяви ОСОБА_6 , ретельно перевірив доводи апеляційної скарги засудженого, проаналізував та дав на такі доводи переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави їх необґрунтованості.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, є обґрунтованою та вмотивованою, підстав вважати її незаконною в ході касаційного розгляду не встановлено.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3