Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 712/8498/17
провадження № 61-391св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - Ковальова Юлія Олександрівна , відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
в інтересах якого діє адвокат Ковальова Юлія Олександрівна, на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2018 року під головуванням судді Мельник І. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виконання цивільно-правового зобов'язання.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що в літку 2008 року ОСОБА_3 повідомив йому про намір придбання автомобіля, однак у зв'язку з відсутністю коштів на його придбання, звернувся до нього з пропозицією надати йому автомобіль в рахунок частини належних йому приміщень в адміністративно-торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Оскільки сторони перебували у дружніх відносинах, він погодився на пропозицію відповідача та придбав для нього автомобіль марки «BMW X5», вартість якого на момент придбання становила 45 000 доларів США. Позивач передачу автомобіля документально не оформив, авто було відразу зареєстровано на
ОСОБА_3 . Проте, зважаючи на вартість автомобіля відповідач написав йому розписку.
Зазначав, що відповідно до розписки від 19 вересня 2008 року
ОСОБА_3 отримав від нього легковий автомобіль «ВМW X5», вартістю
45 000 доларів США, та зобов'язувався розрахуватися за вказаний автомобіль долею в адміністративно - торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вказував, що станом на 14 червня 2017 року будівництво адміністративно-торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» було завершено та вказані приміщення введено в експлуатацію, проте, відповідач не передав йому частину приміщень на підставі розписки, а також не здійснив жодної іншої компенсації вартості автомобіля. На підставі вищевказаного та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 вересня 2017 року, яка подана до суду
14 вересня 2017 року, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 1 171 035 грн у якості компенсації завданих таким невиконанням збитків.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 19 серпня 2008 року в сумі 1 171 035 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2018 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2017 року та призначено справу до розгляду на 19 червня 2018 року о 14 год. 00 хв.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 серпня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боргові зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 відсутні.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада
2018 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 серпня 2017 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розписка про отримання автомобіля не містить зобов'язання про повернення коштів, а також не підтверджує факту отримання грошових коштів, а тому у ОСОБА_3 відсутнє боргове зобов'язання перед ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальова Ю. О., просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суди не дослідили усіх наданих до матеріалів справи доказів, зокрема біржового контракту на придбання автомобіля, який є належним доказом підтвердження боргових зобов'язань відповідача.
Крім того, судами не викликано в якості свідка брокера-продавця СПД ФО ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_6, які діяли в інтересах
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Також судами не було досліджено правової підстави для складання спірної розписки.
Доводи інших учасників справи
У травні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Хомякова Л. В., в якому ОСОБА_3 вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу № 712/8489/17-ц.
23 травня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до розписки від 19 вересня 2008 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 легковий автомобіль «BMW Х5», вартість якого на момент отримання складала 45 000 доларів США, та зобов'язався розрахуватись за згаданий автомобіль долею в адміністративно-торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
14 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про виконання цивільно-правового зобов'язання відповідно до розписки від 19 вересня 2008 року або ж у разі неможливості виконати зобов'язання - компенсувати завдані таким невиконанням збитки у розмірі вартості фактично отриманого майна, а саме 45 000 доларів США, у гривнях за курсом Національного банку України на дату отримання вимоги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, з приводу повернення грошових коштів за розпискою від 19 вересня 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 легковий автомобіль «BMW Х5», вартість якого на момент отримання складала
45 000 доларів США, та зобов'язався розрахуватись за згаданий автомобіль долею в адміністративно - торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Установлено, що ОСОБА_3 складено розписку від 19 вересня
2008 року.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що розписка про отримання автомобіля не містить зобов'язання про повернення коштів.
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру в Черкаській області Міністерства внутрішніх справ України від 18 травня 2018 року
№ 31/23/1-1001 вбачається, що згідно з АІС «ДАІ-200» Черкаської області автомобіль «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 (попередній реєстраційний номер НОМЕР_2 ), кузов НОМЕР_3 , 2001 року випуску був зареєстрований 09 грудня 2009 року за ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому вказаний автомобіль
29 березня 2011 року був знятий з обліку для реалізації.
Відповідно до облікової картки транспортного засобу від 15 травня
2018 року попереднім власником автомобіль «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ОСОБА_5 .
Отже, судами правильно встановлено, що на момент написання
ОСОБА_3 розписки від 19 серпня 2008 року про отримання автомобіля «BMW Х5», вказаний автомобіль належав ОСОБА_5 , а не ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у ОСОБА_3 відсутні боргові зобов'язання за розпискою від 19 серпня 2018 року перед ОСОБА_1 , який в свою чергу не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин (фактів) на обґрунтування своїх позовних вимог.
Посилання в касаційній скарзі на не взяття судами до уваги біржового контракту, який на думку заявника є належним доказом підтвердження боргових зобов'язань не заслуговує на увагу, оскільки матеріали справи містять копію біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний № 004440 , який є неможливо прочитати і з його змісту не зрозуміло коли і на яких підставах було здійснено купівлю-продаж транспортного засобу.
Доводи касаційної скарги про відмову у виклику в якості свідків брокера-продавця СПД ФО ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_6, які діяли в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не призначення експертизи з метою повного розпізнавання тексту біржового контракту, який, за твердженням заявника, фактично є читабельний, не заслуговують на увагу, оскільки вказані твердження не мають правового значення для вирішення спору, оскільки позивачем не доведено цивільно-правового зобов'язання, зокрема суду не надано доказів укладеного між сторонами правочину, не зазначено його істотних умов, зокрема строку та порядку його виконання, тому посилання позивача на невиконання відповідачем зобов'язання та стягнення збитків є безпідставним.
Відповідно до вимог пунктів другого та четвертого частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не заявлялось клопотання про призначення експертизи для встановлення змісту біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу.
Разом з тим, розгляд справи здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, відповідно до статтей 10, 11 ЦПК України (чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) та статтей 12, 13 ЦПК України (чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не згоди заявника з судовим рішеннями судів першої та апеляційної інстанції.
Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховний Суд вважає необґрунтованими оскільки судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальова Юлія Олександрівна, залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 13 серпня
2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від
28 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко