Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 212/1570/17-ц
провадження № 61-3645св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач),Грушицького А. І., Литвиненко І. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Бурлак Ростислав Олексійович,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року під головуванням судді Ваврушак Н. М. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Бурлак Р. О., про визнання заповіту недійсним.
В обгрунтування позову позивач посилався на те, що вони з відповідачем є рідними братами. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді 2/3 часток окремої трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира була спільно приватизована в 2008 році ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 . При приватизації частки співвласників визначені в розмірі по 1/3 кожного. Зазначав, що після смерті ОСОБА_4 його частку квартири успадкувала померла ОСОБА_3 , однак не встигла переоформити її на своє ім'я. Таким чином вона фактично стала власником 2/3 часток вказаного нерухомого майна.
Позивач вказував, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є вони з ОСОБА_2 , інших спадкоємців першої черги за законом померла не має. Після смерті матері, він, у встановлений законом строк, звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак Державний нотаріус Другої Криворізької нотаріальної контори Биканов Р. І. 16 вересня 2015 року № 3764/02-14 відмовив йому в оформленні спадщини, оскільки померла ОСОБА_3 13 травня 2015 року склала на випадок своєї смерті заповіт на користь відповідача і заповіла йому все належне їй майно. Вказував, що бажаючи оспорити зазначений заповіт, він у 2015 році вже звертався до Жовтневого районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про визнання заповіту недійсним з підстав того, що мати була неспроможна через стан свого здоров'я керувати своїми діями і розуміти їх значення. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року позовну заву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду. Однак, встановлені в судовому засіданні в тій справі обставини, дали підстави для звернення ним повторно до суду з позовом про визнання заповіту недійсним з інших підстав.
Вважає, що при посвідченні заповіту Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Бурлак Р. О. грубо порушив вимоги Цивільного законодавства України та Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджену Наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року № 20/5, у зв'язку з чим просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 13 травня 2015 року Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Р. О. за реєстровим номером
№ 555.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов є не доведеним та не підтверджений належними доказами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права при перегляді рішення суду першої інстанції, формальний підхід до розгляду апеляційної скарги призвів до неможливого ухвалення справедливого рішення у справі.
Також, судами попередніх інстанцій не взято до уваги покази свідків, якими фактично підтверджено неправомірні дії приватного нотаріуса.
Крім того, поза увагою суду залишилось те, що заповіт складено за дві години до смерті заповідача і при його посвідченні саме нотаріусом визначена особа, яка підписала заповіт замість його матері.
Доводи інших учасників справи
Учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Жовтневого районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу
№ 212/1570/17-ц.
06 травня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_2, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради 06 серпня 2008 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності громадянам в рівних долях: ОСОБА_2 - 1/3 частина, ОСОБА_3 - 1/3 частина та ОСОБА_4 - 1/3 частина.
ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який помер у 2012 року.
13 травня 2015 року ОСОБА_3 складений заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Р. О. за реєстровим номером 555, згідно з яким остання заповіла ОСОБА_2 усе належне їй за життя майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_3 та, відповідно, спадкоємцями першої черги після смерті останньої.
ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але Державний нотаріус Другої Криворізької нотаріальної контори Биканов Р. І. 16 вересня 2015 року за вихідним № 3764/02-14 відмовив йому в оформленні спадщини, оскільки померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто в день своєї смерті, склала на випадок своєї смерті заповіт на користь ОСОБА_2 і заповіла йому все належне їй майно. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Р. О.
Спір виник з приводу визнання недійсним заповіту, складеного 13 травня 2015 року від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бурлаком Р. О., зареєстрованим в реєстрі за № 555, як такого, що складений з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до положень статтей 1216, 1217,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Посвідчення правочинів є однією з нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси (пункт 1 частини першої 3 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з вимогами статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 207 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Розділом 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, в редакції, чинній на момент вчинення нотаріальної дії, було визначено порядок посвідчення заповіту.
Заповіт від 13 травня 2015 року складено у письмовій формі, із зазначенням часу його складення.
У тексті заповіту визначено, що його підписав ОСОБА_5 на особисте прохання та за дорученням заповідача ОСОБА_3 , яка за станом здоров'я не могла вчинити такі дії особисто, після прочитання тексту заповіту. Посвідчення заповіту відбулося при двох свідках, які не є ані спадкоємцями за заповітом, ані членами сім'ї чи близькими родичами спадкоємця за заповітом - ОСОБА_2 . Дієздатність свідків було перевірено нотаріусом.
Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що оспорений заповіт був посвідчений з дотриманням порядку, визначеного статтями 1248, 1253 ЦК України та розділу 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Підписання заповіту іншою особою на прохання заповідача відбулося з дотриманням вимог закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном. Текст спірного заповіту був прочитаний вголос свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Суди дійшли правильного висновку про те, що оскаржений заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач належних та допустимих доказів не надав.
Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права при перегляді рішення суду першої інстанції, формальний підхід до розгляду апеляційної скарги призвів до неможливого ухвалення справедливого рішення у справі не заслуговують на увагу, оскільки при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України переглянув справу за наявними в ній доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги показання свідків, якими фактично підтверджено неправомірні дії приватного нотаріуса, не знайшли свого підтвердження, оскільки з тексту оспорюваного заповіту вбачається, що він прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених нею свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а тому пояснення свідка ОСОБА_5 , який залучався лише для підписання заповіту замість заповідача, з цього питання не є суттєвими та не мають правового значення.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами того факту, що заповіт складено за дві години до смерті заповідача не можуть бути взяті до уваги, оскільки заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а позивач не довів належними та допустимими доказами, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її волі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не згоди заявника з судовим рішеннями судів першої та апеляційної інстанції.
Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховний Суд вважає необґрунтованими оскільки судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко