Постанова
Іменем України
18 червня2020 року
м. Київ
справа № 565/1046/16-ц
провадження № 61-35423св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Демчини Т. Ю. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шеремет А. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила змінити черговість одержання права на спадкування та визнати за нею як за спадкоємцем першої черги право на спадщину після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , усунути відповідачів від права на спадкування за законом на спадкове майно ОСОБА_8 .
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з травня 1994 року до 26 серпня 2008 року вона проживала у з ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року у справі № 565/666/13-ц.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, після його смерті відкрилась спадщина, про прийняття якої заявили у встановленому порядку батьки спадкодавця - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також його діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Після смерті батьків спадкодавця заяви про прийняття спадщини у встановленому порядку подали їх діти (брати та сестри ОСОБА_8 ) - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Вказувала на те, що ОСОБА_8 в останні роки життя перебував у безпорадному стані, протягом усього часу його хвороби вона опікувалась ним, надавала фізичну, моральну та матеріальну допомогу, а відповідачі допомоги спадкодавцю не надавали.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з іншими спадкоємцями, які закликаються до спадщини.
У задоволенні вимог про усунення відповідачів від права на спадкування за законом на спадкове майно ОСОБА_8 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 1259 ЦК України має право за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкування, оскільки вона, проживаючи з ОСОБА_8 однією сім'єю не менш як п'ять років до дня смерті останнього, забезпечувала його доглядом і піклуванням, а особливо в останні роки у зв'язку із погіршенням стану його здоров'я. Спадкодавець мав хворобу з тяжким перебігом, потребував сторонньої допомоги, яку тривалий час надавала саме позивач (матеріальну, нематеріальну та іншу допомогу).
Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про усунення відповідачів від права на спадкування, оскільки судом не встановлено визначених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України обставин, які є підставою для задоволення цих вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з іншими спадкоємцями, які закликаються до спадщини.
Касаційна скарга ОСОБА_7 та ОСОБА_4 мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність визначених законом всіх юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення відповідачів від права на спадкування за законом на спадкове майно ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Також у липні 2018 року подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 роки помер ОСОБА_8 (причина смерті - хронічна ниркова недостатність ІV ступеня), після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно. Заповіту ОСОБА_8 не залишив.
На час смерті ОСОБА_8 спадкоємцями за законом першої черги спадкування були: ОСОБА_9 (батько) та ОСОБА_10 (мати), ОСОБА_4 (син) та ОСОБА_5 (син), які були закликані до спадкування після смерті ОСОБА_8 .
На момент розгляду судами цією справи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 померли, не встигли прийняти спадщину після смерті ОСОБА_8 , заповіту не залишили, а їх спадкоємцями за законом першої черги спадкування є їх діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які закликані до спадкування майна після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 серпня 2015 року у справі № 565/666/13-ц встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_8 та ОСОБА_1 без укладення шлюбу у період з 1994 року по 26 серпня 2008 року, а також визнано будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, з яких споруджено новостворене нерухоме майно - завершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв. м, об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини цих будівельних матеріалів.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року у справі № 565/666/13-ц рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 червня 2015 року скасовано в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_8 та ОСОБА_1 без укладення шлюбу у період з 1994 року по 01 січня 2004 року, а також в частині визнання будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, з яких споруджено новостворене нерухоме майно - завершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв. м, об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини цих будівельних матеріалів, та у задоволенні цієї частини вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 червня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року залишене без змін.
ОСОБА_1 відповідно до статті 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги.
Також установлено, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 061734, ОСОБА_8 з 30 червня 2005 року встановлено третю групу інвалідності загального захворювання із встановленими протипоказаннями роботи у несприятливих метеоумовах та рекомендаціями диспансерного нагляду у лікаря-нефролога, ревматолога, стаціонарного лікування двічі на рік, з яких один раз у нефрологічному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 110012 ОСОБА_8 з 29 червня 2006 року встановлено першу групу інвалідності загального захворювання. ОСОБА_8 потребує сторонньої допомоги та лікування гемодіалізом, стаціонарного та реабілітаційного лікування у нефролога в Рівненській обласній клінічній лікарні.
Рішенням виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області № 58 від 22 лютого 2007 року, розглянувши заяву ОСОБА_8 про надання йому помічника для здійснення своїх прав та виконання обов'язків, на підставі статті 78 ЦК України зареєстровано ОСОБА_7 помічником ОСОБА_8
13 серпня 2008 року до відділу ДРАЦС реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції була подана заява на державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Реєстрація шлюбу була призначена на 15 вересня 2008 року, проте не була проведена у зв'язку із смертю ОСОБА_8 26 серпня 2008 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (частина перша статті 1259 ЦК України).
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).
Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18) та від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19).
Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що переглядається, установлено, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 061734, ОСОБА_8 з 30 червня 2005 року встановлено третю групу інвалідності загального захворювання із встановленими протипоказаннями роботи у несприятливих метеоумовах та рекомендаціями диспансерного нагляду у лікаря-нефролога, ревматолога, стаціонарного лікування двічі на рік, з яких один раз у нефрологічному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні (а. с. 19, т.1).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 110012 ОСОБА_8 з 29 червня 2006 року встановлено першу групу інвалідності загального захворювання. ОСОБА_8 потребує сторонньої допомоги та лікування гемодіалізом, стаціонарного та реабілітаційного лікування у нефролога в Рівненській обласній клінічній лікарні (а. с, 167, т. 1).
Згідно з медичними документами, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_8 систематично перебував на стаціонарному лікуванні.
Причиною смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 роки, стала хронічна ниркова недостатність ІV ступеня.
Установивши, що ОСОБА_8 у зв'язку з тяжкою хворобою перебував у безпорадному стані, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, а ОСОБА_1 , проживаючи з ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, протягом тривалого часу опікувалась ним, забезпечувала його матеріально, кілька разів на тиждень супроводжувала його для проведення гемодіалізу, надавала іншу необхідну допомогу, якої він потребував, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення частини другої статті 1259 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з іншими спадкоємцями, які мають право на спадкування.
Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець