Постанова
Іменем України
19 червня 2020 року
м. Київ
справа № 711/7627/17
провадження № 61-17253ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2017 року у складі судді Дунаєва С. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за прострочення боргового зобов'язання.
Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2010 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким останній взяв у нього в борг кошти у сумі 40 000 доларів США. На підтвердження укладення договору відповідачем було надано розписку.
Термін виконання зобов'язання був визначений за першою вимогою.
15 травня 2010 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, проте, відповідач своє зобов'язання не виконав і борг не повернув.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2011 року, з ОСОБА_2 на його користь було стягнуто борг у сумі 316 496 грн.
Проте, вказане рішення суду було виконано тільки у 2017 році, у зв'язку з чим, за час невиконання зобов'язання про повернення боргу, стягнуті за рішенням суду кошти знецінились, тому з відповідача слід стягнути кошти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 68 623,27 грн та інфляційні втрати за весь час прострочення боргового зобов'язання у сумі 439 929,44 грн, а всього 508 552,71 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 318 210,1 грн, в якості компенсації за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16 березня 2011 року № 2-279/11.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що між сторонами був укладений договір позики, який не був виконаний відповідачем, внаслідок чого рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 316 496 грн. Зазначене рішення суду відповідачем виконано 22 червня 2017 року. Внаслідок тривалого невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а тому за період з 15 вересня 2014 року до 21 червня 2017 року підлягають стягненню три проценти річних та інфляційні втрати.
При цьому, вказані суми було стягнуто в межах строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16 березня 2011 року було виконано 22 червня 2017 року, тобто правовідносини сторін завершилися, тому, вважає позовні вимоги безпідставними.
Вважає, що положення статті 625 ЦК України у даному випадку не застосовуються, оскільки вказана стаття знаходиться у розділі ЦК України про зобов'язання, у той час, як у даному випадку вимоги позивача стосувалися тривалого невиконання рішення суду, тобто врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», що вказано у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15.
Також, посилаючись на декілька постанов Верховного Суду України, вважає, що суди незаконно стягнули з нього інфляційні втрати у цих правовідносинах, які виникли з договору позики в іноземній валюті, а інфляційні втрати можуть нараховуватися тільки на зобов'язання у гривні.
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у складі судді Черняк Ю. В. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Встановивши, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2011 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто борг за договором позики від 19 лютого 2010 року у сумі 316 496 грн, проте вказане рішення суду було виконано боржником тільки 22 червня 2017 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.
При цьому, вказані суми було правильно стягнуто в межах строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем.
Доводи касаційної скарги про те, що до цих правовідносин не застосовується норма частини другої статті 625 ЦК України, є безпідставними, оскільки У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Посилання заявника на висновок Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України), не заслуговує на увагу, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) було відступлено від вказаного правового висновку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що суди незаконно стягнули з нього на користь позивача інфляційні втрати, з посилання на практику Верховного Суду України, відповідно до якої припис частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що грошове зобов'язання між сторонами визначене за рішенням суду саме у гривні. А тому застосування до правовідносин між сторонами статті 625 ЦК України не суперечить правовим позиція, сформульованим у постановах Верховного Суду України, на які посилається заявник.
Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк