Постанова
Іменем України
19 червня 2020 року
м. Київ
справа № 420/2067/17
провадження № 61-43144св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Білолуцька селищна рада Новопсковського району Луганської області,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Компанійця Вячеслава Валерійовича, на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року у складі судді Проньки В. В. та на постанову Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Гаврилюка В. К.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішень селищної ради та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області від 22 листопада 1990 року № 98 він є користувачем земельної ділянки площею 700 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку та обслуговування на праві приватної власності. У подальшому, за вказаною адресою ним було побудовано житловий будинок, однак в експлуатацію його не введено.
31 липня 2003 року ухвалою Новопсковського районного суду була затверджена мирова угода ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у справі № 2-286 про поділ спільно нажитого майна, згідно з якою право власності на спірний будинок було визнано за ОСОБА_3
09 вересня 2003 року Новопсковським районним бюро технічної інвентаризації (далі - РБТІ) на підставі зазначеної ухвали про затвердження мирової угоди було здійснено реєстрацію права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_3
02 жовтня 2003 року ОСОБА_3 згідно з договором дарування подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар вказаний житловий будинок. 10 жовтня 2003 року була проведена державна реєстрація права власності на цей будинок за ОСОБА_4
07 вересня 2006 року ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області за нововиявленими обставинами було скасовано ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 31 липня 2003 року про затвердження мирової угоди про поділ майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому судом встановлено, що право власності на новостворений житловий будинок підлягає реєстрації за умови надання нотаріально посвідченого договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку та затверджений виконкомом місцевої ради акт про прийняття будинку в експлуатацію.
29 липня 2007 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 12 вересня 2007 року у справі 2а-24/2007, рішення виконкому Білолуцької селищної ради від 09 вересня 2003 року № 137 «Про введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 було скасовано та зобов'язано голову виконкому Білолуцької селищної ради розглянути його заяви від 18 грудня 2006 року, 19 січня 2007 року про складання акту закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку.
29 квітня 2009 року згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Чернявською І. В., нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу, ОСОБА_4 продав вищезазначений житловий будинок ОСОБА_2 та 06 травня 2009 року державна реєстрація права власності на цей будинок була проведена за нею.
Враховуючи, що вказаний житловий будинок до теперішнього часу не введено до експлуатації, то право власності на нього не виникає. Всі наступні дії пов'язані з реєстрацією права власності є похідними, а тому є незаконними.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати рішення Білолуцької селищної ради від 22 вересня 2017 року № 23/5 про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення Білолуцької селищної ради від 22 вересня 2017 року № 23/6 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати селищну раду повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду та відповідно до вимог законодавства.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що оскаржувані рішення Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області прийняті в межах повноважень селищної ради, відповідно до норм діючого законодавства, а позивач не довів обґрунтованості своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Компанієць В. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку тому, що будинок, який знаходиться на спірній земельній ділянці, не введено до експлуатації, тому право власності не нього не могло виникнути.
Вважає, що він є користувачем спірної земельної ділянки, тому саме йому селищна рада повинна була надати дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Також у жовтні 2018 року Білолуцька селищна рада Новопсковського району Луганської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи заявника є безпідставними, оскільки домоволодіння, яке знаходиться на спірній земельні ділянці, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, який є чинним, а державна реєстрація права власності на будинок не скасована, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у складі судді Антоненко Н. О. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Компанійця В. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із частинами першою та другою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Встановивши, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 29 квітня 2009 року серія ВМС № 992710, ОСОБА_2 з 06 травня 2009 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що зазначено у реєстрі прав власності на нерухоме майно, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що оскаржені рішення селищної ради від 22 вересня 2017 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості (за тією ж адресою), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та про відмову ОСОБА_1 у наданні такого дозволу ухвалені в межах повноважень селищної ради, відповідно до норм законодавства.
З урахуванням наведеного, правильно було відмовлено й у задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити дії, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про скасування рішень селищної ради.
Доводи касаційної скарги про те, що вказаний вище житловий будинок не введено до експлуатації, тому право власності не нього не могло виникнути, є безпідставними та спростовуються встановленими судами обставинами, а саме тим, що державна реєстрація права приватної власності на цей будинок проведена за ОСОБА_2 , яка є чинною та не є предметом розгляду у цій справі, тому суд не в праві ставити її під сумнів.
Апеляційний суд також правильно відхилив доводи апеляційної скарги заявника, які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, про те, що провадження в адміністративних справах № 2а-960/2009р. та № 2а-1946/2010р. закінчено, адміністративні позови розглянуті, тому засоби забезпечення позовів втратили свою дію.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Компанійця Вячеслава Валерійовича - залишити без задоволення.
Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк