Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 501/2259/17
провадження № 61-15272св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -Комунальне підприємство «Чорноморськводоканал»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2017 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Чорноморськводоканал» (далі - КП «Чорноморськводоканал») про укладення договору на постачання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення.
Позов обґрунтований тим, що КП «Чорноморськводоканал» є виконавцем послуг з надання водопостачання та водовідведення та очищення стічних вод у м. Чорноморську Одеської області. Споживачами вказаних послуг можуть бути власники квартир. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі -ОСББ) може бути споживачем водопостачання та водовідведення лише для власних потреб та не може бути виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем комунальних послуг.
11 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до КП «Чорноморськводоканал» із заявою про укладення договору з надання послуг водовідведення та водопостачання, проте КП «Чорноморськводоканал» відмовило їй в укладенні цього договору.
Позивач просила суд зобов'язати КП «Чорноморськводоканал»укласти з нею договір на постачання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року,в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач, відмовивши їй в укладенні індивідуального договору з водопостачання та водовідведення, порушив її права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
27 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не врахували, що позивач має право на захист порушеного права шляхом зобов'язання виробника послуг з водопостачання та водовідведення укласти з нею відповідний індивідуальний договір.
Суди не взяли до уваги Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Постанова), які регулюють спірні правовідносини.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що ОСББ «Укржилстрой-2008» з порушенням Правил надає послуги з водопостачання та водовідведення, оскільки створене відповідно до КВЕД 8110 як непідприємницьке підприємство, а тому не має права займатися підприємницькою діяльністю, не має ліцензії на надання таких послуг, рішення зборів засновників ОСББ не надавало на це повноважень, не має Типових договорів з споживачами на послуги з водопостачання та водовідведення, споживачі не мають особистих рахунків для сплати за спожиті послуги.
Аргументи інших учасників справи
Відзив КП «Чорноморськводоканал» на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтями 9, 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку шляхом скликання зборів приймають рішення щодо управління будинком й прийняття рішення щодо укладення індивідуальних договорів між власниками квартир та водоканалом.
Позивач неодноразово зверталася до КП «Чорноморськводоканал» щодо укладення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, на які було надано відповіді про порядок укладення такого договору.
ОСББ «Укржилстрой-2008» є виконавцем послуг з водовідведення та водопостачання на підставі договору про надання цих послуг, укладеним з КП «Чорноморськводоканал» № 4 від 01 січня 2015 року, на пров. Хантадзе у м. Чорноморську Одеської області .
ОСББ «Укржилстрой-2008» як юридичну особу створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 19 липня 2007 року для забезпечення і захисту своїх прав та дотримання їх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
КП «Чорноморськводоканал» є виконавцем послуг лише до точки розподілу- це місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання та розміщена за територією будинку.
Для укладення прямих договорів власників квартир з КП «Чорноморськводоканал» необхідно надати протокол зборів об'єднання, на якому прийнято рішення щодо визначення виконаця послуг з водовідведення та водопостачання, проте ОСОБА_1 не надала такого протоколу.
КП «Чорноморськводоканал» не відмовило ОСОБА_1 в укладенні прямого договору, а у відповідях на її листи повідомляло про виконання нею обов'язкових умов для укладення такого договору, які вона не виконала, тому відповідач не порушив її прав. Саме виконання передбачених законодавством обов'язків та дотримання законодавства України створює умови для реалізації права власників квартир на укладення індивідуальних договорів з КП «Чорноморськводоканал».
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , та є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема з водопостачання та водовідведення, які їй надаються ОСББ «Укржилстрой-2008».
11 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до КП «Чорноморськводоканал», яке є постачальником послуг з водовідведення та водопостачання, із заявою про укладення з нею індивідуального договору з водопостачання та водовідведення, але відповідач листом відмовив їй в укладенні цього договору, посилаючись на те, що ОСББ «Укржилстрой-2008» як юридичну особу було створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 19 липня 2007 року для забезпечення і захисту своїх прав та дотримання їх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
ОСББ «Укржилстрой-2008» є виконавцем послуг з водовідведення та водопостачання на підставі договору про надання цих послуг, укладеним з КП «Чорноморськводоканал» від 01 січня 2015 року № 4. Відповідно до законодавства співвласники багатоквартирного будинку шляхом скликання зборів приймають рішення щодо управління будинком й прийняття рішення щодо укладення індивідуальних договорів між власниками квартир та водоканалом за умовою встановлення лічильників в 100% житлових і нежитлових приміщеннях цього будинку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого постачання гарячої води, урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання» та Правилами.
Згідно зі статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» та пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (далі - Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів від 14 січня 2009 року № 5, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суди не врахували, що позивач має право на захист порушеного права шляхом зобов'язання виробника послуг з водопостачання та водовідведення укласти з нею відповідний індивідуальний договір з огляду на таке.
Суди встановили, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема з водопостачання та водовідведення, які їй надаються ОСББ «Укржилстрой-2008».
Позивач неодноразово зверталася до КП «Чорноморськводоканал» щодо укладення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, на які було їй надано відповіді про порядок укладення такого договору.
ОСББ «Укржилстрой-2008» є виконавцем послуг з водовідведення та водопостачання на підставі договору про надання цих послуг, укладеним з КП «Чорноморськводоканал» № 4 від 01 січня 2015 року, на пров. Хантадзе у м. Чорноморську Одеської області .
ОСББ «Укржилстрой-2008», як юридичну особу створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 19 липня 2007 року для забезпечення і захисту своїх прав та дотримання їх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
КП «Чорноморськводоканал» є виконавцем послуг лише до точки розподілу - це місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання та розміщена за територією будинку.
Встановивши обставини справи та застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що згідно зі законодавством співвласники багатоквартирного будинку шляхом скликання зборів приймають рішення щодо управління будинком та щодо укладення індивідуальних договорів між власниками квартир та водоканалом за умовою встановлення лічильників в 100% житлових і нежитлових приміщеннях цього будинку, отже відмова відповідача в укладенні індивідуального договору з водопостачання та водовідведення не порушує права позивача.
КП «Чорноморськводоканал» не відмовило позивачу в укладенні прямого договору, а у відповідях на її листи повідомляло про виконання нею обов'язкових умов для укладення такого договору, які вона не виконала. Виконання передбачених законодавством обов'язків та дотримання умов законодавства України створює умови для реалізації права власників квартир на укладення індивідуальних договорів з КП «Чорноморськводоканал».
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.
Суд апеляційної інстанції також обгрунтовано вказав, що такий спосіб захисту, як зобов'язання укласти договір у судовому порядку, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгодиз судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко