17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-200/09
провадження № 61-6779 ск 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Доніної Людмили Анатоліївни на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2009 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Біляївської міської ради про визнання права власності на житловий будинок,
Позивач звернулася до суду з позовом до Біляївської сільської ради і просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2009 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі, подав апеляційну скаргу та просив скасувати судове рішення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2009 року без змін.
09 квітня 2020 року, через засоби поштового зв'язку, до Верховного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2009 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, у якій заявник просить судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає як на підставу касаційного оскарження судових рішень пункти 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.
Скаржник посилається на пункт 8 частини 1 статті 411 ЦПК України та вважає, що суди попередніх інстанцій не залучили його до участі у справі та розглянули справу за його відсутності. Зазначає, що оскаржувані рішення порушують його права та законні інтереси, як сина позивачки, який фактично є співвласником спірного житлового будинку.
Крім цього, скаржник заявляє клопотання про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, якою залишено без змін рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2009 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. В обґрунтування даного клопотання зазначає, що оскаржуваними судовими рішеннями порушеного його майнові права на спірний житловий будинок.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність такому, зокрема ймовірність утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення дії судового рішення має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Таким чином, метою вирішення питання про зупинення виконання/дії судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) судового рішення.
Оскільки, наведені у клопотанні доводи дають підстави для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, клопотання слід задовольнити.
На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Доніної Людмили Анатоліївни на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2009 року на підставі пункту четвертого частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд, врахувавши предмет позову, характеру правовідносин, складності справи, вважає, що касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження).
Керуючись статтями 389, 394, 395, 436 ЦПК України,
Відкрити касаційне провадження у вказаній справі.
Витребувати із Біляївського районного суду Одеської області цивільну справу № 2-200/09 за позовом ОСОБА_2 до Біляївської міської ради про визнання права власності на житловий будинок.
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2009 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку задовольнити.
Зупинити дію рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 березня 2009 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, що не перевищує п'ятнадцять днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров