Ухвала
11 червня 2020 року
м. Київ
справа № 285/3561/17
провадження № 61-37429св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан Вікторія Олександрівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді
Заполовської Т. Г., від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С., від 26 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В. О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, у зв'язку з чим він звернувся до нотаріуса із заявою про її прийняття, оскільки мав право на обов'язкову частку у спадщині. Проте приватний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що на момент відкриття спадщини він не досяг загального пенсійного віку. Спадкоємцем за заповітом після смерті батька є ОСОБА_3 . На думку позивача, нотаріус неправильно тлумачив положення статті 1241 ЦК України, а тому незаконно обмежив його право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька, оскільки на момент відкриття спадщини він був пенсіонером на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за віком на пільгових умовах.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В. О. від 16 серпня
2016 року № 594/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язати відповідача видати йому свідоцтво про право на спадщину на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржена постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є законною, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті батька позивач не досяг загального пенсійного віку, отже не був непрацездатним та не мав права на обов'язкову частку у спадщині. Суд зазначив, що положення
статті 1241 ЦК України спрямовані саме на захист певних категорій спадкоємців, які мають найбільш близькі родинні стосунки з померлим та непрацездатність, пов'язану з досягненням загального пенсійного віку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що законодавець захищає осіб, які працювали в особливо складних умовах і гарантує їм право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, але ця обставина не підтверджує право особи на обов'язкову частку у спадщині. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт отримання позивачем пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не свідчить про те, що він досяг пенсійного віку, тобто про його непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що для осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, пенсійний вік зменшений. В якості прикладу визначення поняття «пенсіонер за віком» заявник наводить постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-25а14, в якій зроблено висновок про те, що особи, яким призначено пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є пенсіонерами за віком. Наголошує на тому, що він, будучи пенсіонером за віком (на пільгових умовах) та отримуючи пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно зі статтею 1241 ЦК України є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, отже має право на обов'язкову частку у спадщині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
17 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 285/3561/17 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегію у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2015 року.
За життя ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_3 .
На підставі заяви ОСОБА_3 від 29 квітня 2015 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського округу Качан В. О. заведена спадкова справа № 40/2015 щодо майна спадкодавця ОСОБА_4
08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .
Постановою нотаріуса від 16 серпня 2016 року № 594/02-31
ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку, а саме на 1/2 (52/100 ідеальних часток) житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова приватного нотаріуса мотивована тим, що ОСОБА_1 отримав право на пенсію достроково на пільгових умовах та не досяг загального пенсійного віку на момент відкриття спадщини, тому він не має права на обов'язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
з 19 вересня 2006 року є пенсіонером за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На момент відкриття спадщини ОСОБА_1 виповнилося 58 років.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Юридичним фактом, який безумовно підтверджує постійну непрацездатність особи, є пенсійний вік.
У рішенні Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року (справа № 1-1/2014) у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України роз'яснено, що зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов'язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
В той же час згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
За загальним правилом право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років (стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із того, що оскаржена постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є законною, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті батька позивач не досяг загального пенсійного віку, отже не був непрацездатним та не має права на обов'язкову частку у спадщині. Факт отримання позивачем пенсії на пільгових умовах не свідчить про те, що він досяг пенсійного віку, тобто про його непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині.
Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій (схвалені органами Міністерства юстиції України 29 січня 2009 року, частина III, розділ 1, пункт 4) визначають, що у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку (для жінок досягнення 55 років, для чоловіків - 60 років), але які мають право на отримання пенсії на пільгових підставах, право на обов'язкову частку у спадщині не виникає.
У постановах від 16 січня 2019 року у справі № 208/9389/15-ц (провадження № 61-32940св18), від 26 вересня 2019 року у справі
№ 303/674/17 (провадження № 61-29481св18), від 23 жовтня 2019 року
у справі № 285/2298/16-ц (провадження № 61-28747св18) Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої та Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов'язкову частку у спадщині не виникає. Подібний висновок був висловлений Верховним Судом України в ухвалі від 13 квітня 2011 року (справа № 6-21635св08).
У той же час Верховний Суд у складі колегії суддів Першої та Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 756/3369/17 (провадження № 61-34505св18) та від 11 грудня
2019 року у справі № 450/2064/17 (провадження № 61-44617св18) виходив із того, що на момент смерті спадкодавця позивач досяг пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, отже був пенсіонером відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому в силу положень статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» вважався непрацездатним і мав право на обов'язкову частку у спадщині, передбачену статтею 1241 ЦК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення питання відносно права на обов'язкову частку у спадщині особи, яка досягла пенсійного віку, що дає право на пенсію на пільгових умовах, з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, і віднесено до компетенції Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, оскільки пов'язано з необхідністю відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у правовідносинах. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За правилами частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан Вікторії Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня 2018 року передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович