Іменем України
18 червня 2020 року
м.Київ
справа №1.380.2019.005832
адміністративне провадження №К/9901/930/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року (суддя: Кузан Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (судді: Довга О.І., Запотічний І.І., Матковська З.М.) у справі №1.380.2019.005832 за заявою Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Інтер Груп» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, заявник) звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Інтер Груп» (далі - ТОВ «В-Інтер Груп»).
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року заяву ГУ ДФС у Львівській області було залишено без руху та надано час до 12:00 год. 08 листопада 2019 року для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору.
На виконання вимог вказаної ухвали представником заявника 08 листопада 2019 року подано заяву, в якій податковий орган просив відкрити провадження у справі та відстрочити сплату судового збору до прийняття судового рішення по справі №1.380.2019.005832, а у випадку його незадоволення продовжити строк для усунення недоліків.
Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у задоволені клопотання представника ГУ ДФС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору та про продовження процесуального строку було відмовлено. Заяву ГУ ДФС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «В-Інтер Груп» повернуто заявнику.
ГУ ДФС у Львівській області оскаржило ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року про повернення його заяви в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції виходив із того, що Головне управління ДФС у Львівській області, як особа, яка звернулась із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, є суб'єктом сплати судового збору. При не дотриманні вказаного обов'язку у строки, визначені чинним законодавством, заява підлягає поверненню.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №826/4553/17, зазначає, що подання органу Державної фіскальної служби, передбачене статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не є об'єктом справляння судового збору.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів врегульовані статтею 283 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Частиною першою статті 269 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
З урахуванням наведеного, подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, а, отже, і за подання заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Серед визначених у частині другій статті 3 Закону № 3674-VI заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону № 3674-VI , звільнених від сплати судового збору.
Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 КАС України, є долучення до такої заяви документа про сплату судового збору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 березня 2020 року у справі №1.380.2019.004760.
Згідно з частиною третьою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Таким чином, несплата судового збору при поданні заяви, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, є підставою для постановлення судом ухвали про залишення заяви без руху.
Водночас при невиконані вимог ухвали про залишення заяви без руху вона, в силу положень процесуального законодавства, підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення заяви ГУ ДПС у Львівській області у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений ухвалою про залишення її без руху строк, за відсутності підстав для продовження строку на усунення недоліків є таким, що відповідає правильному застосуванню положень КАС України.
Посилання контролюючого органу на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності сплати судового збору за подання органом доходів і зборів заяви у категорії термінових адміністративних справ правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №826/4553/17 (К/9901/38123/18), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини у справі, за наслідками розгляду якої ухвалене зазначене судове рішення, виникли за іншого нормативно-правового регулювання. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді цієї справи досліджував питання щодо сплати судового збору за зверненням органу ДФС щодо подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, тобто за правового регулювання, що було чинним до 14 грудня 2017 року. Разом з тим, з 15 грудня 2017 року КАС України діє в іншій редакції, згідно статті 283 якою визначено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі саме заяви.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська