Іменем України
18 червня 2020 року
м.Київ
справа №500/1521/19
адміністративне провадження №К/9901/28389/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Сддді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року (суддя: Баранюк А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (судді: Гінда О.М., Заверуха О.Б., Ніколин В.В.) у справі №500/1521/19 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до Приватного агропромислового підприємства «Поділля Агро» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,
01 липня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області, заявник) від 27 червня 2019 року про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Приватного агропромислового підприємства «Поділля Агро» (далі - ПАП «Поділля Агро», відповідач), застосованого на підставі рішення першого заступника начальника ГУ ДФС у Тернопільській області від 26.06.2019 №2853/10/19-00-14-01-11/16180.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, заяву ГУ ДФС у Тернопільській області залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в межах строку передбаченого частиною другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вважає, що перебіг цього строку обчислюється з моменту прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАП "Поділля-Агро було включено заявником до плану графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1-й квартал 2019 року.
25 червня 2019 року посадовим особам ГУ ДФС у Тернопільській області відповідно до наказу від 13.03.2019 року №500 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАП "Поділля-Агро" здійснено виїзд за адресою місцезнаходження платника податків з метою проведення документальної перевірки.
Однак, посадові особи ГУ ДФС у Тернопільській області до проведення перевірки допущені не були, у зв'язку з чим контролюючим органом складено акт "Про відмову від проведення документальної планової виїзної перевірки" від 25.06.2019 №778/19-00- 14-01/30749378.
Підстави такого недопуску були повідомлені директором ПАП "Поділля-Агро" у листі від 25.06.2019 №06/25-01, в якому він зазначив, що вважає за неможливе проведення планової перевірки відповідно до наказу від 13.03.2019 №500, у зв'язку із його оскарженням в судовому порядку.
З огляду на наведені обставини 26 червня 2019 року о 17 год. 15 хв. першим заступником начальника ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято рішення за №2853/10/19-00-14-01-11/16180 про застосування умовного адміністративного арешту майна ПАП "Поділля-Агро".
27 червня 2019 року ГУ ДФС у Тернопільській області засобами поштового зв'язку надіслано на адресу суду заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Приватного агропромислового підприємства "Поділля-Агро", яка фактично надійшла до суду 01 липня 2019 року.
Залишаючи таку заяву без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявником пропущено присічний строк звернення із заявою, передбачений частиною другою статті 283 КАС України.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.
Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регламентовані статтею 283 КАС України.
Так, частиною другою статті 283 КАС України визначено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
При цьому відповідно до частини першої статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.
Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами (частина друга статті 270 КАС України).
Днем подання позовної заяви є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина п'ята статті 270 КАС України).
В даному випадку обставиною, яка мала б зумовити звернення відповідача до суду, є відмова Підприємства від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що підтверджується відповідним актом від 25.06.2019.
За таких обставин, граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до частини другої статті 283 КАС України, є 26.06.2019.
Між тим, із заявою про підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податків ГУ ДФС у Тернопільській області звернулося лише 01.07.2019, тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 283 КАС України.
Таким чином, враховуючи пропуск заявником присічного строку звернення із заявою та неможливість поновлення такого строку, - колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення заяви ГУ ДФС у Тернопільській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків без розгляду.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, ГУ ДФС у Тернопільській області не зазначено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
М.М. Гімон