про відкриття касаційного провадження
18 червня 2020 року
м. Київ
справа №320/6413/19
провадження №К/9901/14204/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі № 320/6413/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
(і) визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку пенсії позивачу;
(іі) зобов'язати відповідача починаючи з 25 квітня 2019 року провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії позивачу з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5*4173 грн 00 коп. = 20 865 грн 00 коп.) відповідно до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з висновками Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25 квітня 2019 року № 1- р(ІІ)/2019 у справі № З-14/2011 (402/19, 1737/19).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2020, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020, ОСОБА_1 в позові відмовлено.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й просив ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) та частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплено перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії. І з огляду на те, що предметом спору в цій справі є дії суб'єкта владних повноважень стосовно відмови у перерахунку пенсії, ця справа є саме справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Але на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник покликається на те, що натепер у практиці Шостого апеляційного адміністративного суду сформовані два кардинально протилежні підходи щодо того, чи пов'язується виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності, яке реалізується на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з наявністю у особи статусу військовослужбовця, зважаючи на висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019.
Зокрема, як зазначає заявник, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі № 320/5504/19 сформульований висновок про те, що «позивач, будучи призваним у складі формувань цивільної оборони до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримавши у зв'язку з цим інвалідність, на переконання суду, належить до числа осіб, на яких поширюється дія ст. 59 Закону № 796-ХІІ та яким на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Водночас скаржник стверджує, що у справі за його позовом Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що «для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції».
У цьому контексті колегія суддів зважає на те, що частиною третьою статті 125 Конституції України визначено конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України.
Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави.
Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, використання процесуальної правової норми).
Навіть більше, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється способом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового (екстраординарного) касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, у тому разі, якщо заявник належно обґрунтує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
Суд касаційної інстанції встановив, що наведений заявником аргумент стосовно того, що натепер у практиці Шостого апеляційного адміністративного суду сформовані два кардинально протилежні підходи щодо того, чи пов'язується виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності, яке реалізується на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з наявністю у особи статусу військовослужбовця, зважаючи на висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019, потребує ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження. Тому колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і Верховний Суд, як виняток, здійснить касаційних перегляд судових рішень, ухвалених у цій справі.
За вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й наявність обставин, наведених у підпункті «а» пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Керуючись положеннями підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі № 320/6413/19.
2. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу № 320/6413/19.
3. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.
4. Установити для подання відзиву на касаційну скаргу десятиденний строк з дня закінчення карантину, запровадженого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів».
5. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Л.Л. Мороз
Суддя А.І. Рибачук