Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №524/9942/17
адміністративне провадження №К/9901/10624/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (судді: Бегунц А.О., Яковенко М.М., Лях О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Комунальне підприємство «Теплоенерго» про визнання рішення нечинним,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
25 січня 2018 року депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - відповідач, виконавчий комітет ради), треті особи: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, комунальне підприємство «Теплоенерго», в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 10 жовтня 2017 року № 1093 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчук» з додатком;
- визнати протиправним та нечинним рішення від 06 жовтня 2017 року № 1066 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань відкритих слухань проектів рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з питань встановлення цін/тарифів на послуги постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення та/або погодження Інвестиційних програм суб'єктів господарювання та затвердження складу комісії з питань розгляду заяв (зауважень, пропозицій), які надійшли під час відкритих слухань і Положення про комісії»;
- визнати протиправним та нечинним рішення від 13 лютого 2018 року № 153 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчука» з додатками;
- визнати регуляторним актом рішення «Про встановлення, зміну чи корегування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчук з додатком, який приймається за процедурою, встановленою діючим законодавством та зобов'язати готовити аналіз регуляторного впливу, проводити громадські слухання згідно чинного законодавства, частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», «Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття»;
- визнати регуляторним актом рішення від 13 лютого 2018 року № 153 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчука з додатками.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням установленого законодавством порядку прийняття регуляторних актів, що відповідачем не здійснено контроль за дотриманням КП «Теплоенерго» процедури доведення до відома споживачів інформації про відповідні зміни та коригування тарифів з обґрунтуванням необхідності здійснення таких змін і коригувань.
Крім того, позивач наполягала на тому, що спірні зміни та коригування тарифів були прийняті відповідачем без проведення відкритих слухань з питань встановлення цін/тарифів та без урахування позиції територіальних громад.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року позов депутата Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10 жовтня 2017 року № 1093 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенегро» м. Кременчук»;
- визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06 жовтня 2017 року № 1066 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань, проведення відкритих слухань проектів рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з питань встановлення цін/тарифів на послуги постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення та/або погодження Інвестиційних програм суб'єктів господарювання та затвердження складу комісії з питань розгляду заяв (зауважень, пропозицій), які надійшли під час відкритих слухань, і Положення про комісії»;
- визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13 лютого 2018 року № 153 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенегро» м. Кременчук».
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06 жовтня 2017 року № 1066, від 10 жовтня 2017 року № 1093 та від 13 лютого 2018 року № 153 є регуляторними актами та прийняті з порушенням визначеної законодавством процедури, зокрема без оприлюднення проектів таких рішень та звітів про відстеження їх результативності, а також з порушенням місячного строку для подання фізичними і юридичними особами відповідних зауважень та пропозицій щодо змін та коригувань тарифів, які планується здійснити.
Разом з тим, відмовляючи в частині позовних вимог щодо визнання оскаржуваних рішень виконавчого комітету ради регуляторними актами, суд першої інстанції дійшов висновку, що КАС України, зокрема статтею 245, не передбачено такого способу захисту прав та інтересів як установлення факту і суд адміністративної юрисдикції відповідними повноваженнями не наділений.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 у справі № 805/503/17-а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині прийнято нову постанову, якою провадження у справі закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що в даному випадку відсутній факт порушення рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06 жовтня 2017 року № 1066, від 10 жовтня 2017 року № 1093 та від 13 лютого 2018 року № 153 безпосередньо прав позивача, що її доводи не містять жодного обґрунтування негативного впливу вказаних рішень на конкретні індивідуально виражені права, свободи або інтереси позивача, що за висновками апеляційного суду свідчить про відсутність предмету захисту в суді.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивач посилається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої вона є, але безпосередньо саме вона не є потерпілою від оскаржуваних нею рішень, оскільки такі рішення не спричинили суттєвого негативного впливу на позивача і вона не зазнала реальної шкоди.
При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13 лютого 2018 року № 153 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» м Кременчука» та від 10 жовтня 2017 року № 1093 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» не є регуляторними актами.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Скаржник наполягає на тому, що вона є належним позивачем та звернулась до суду з позовом у цій справі на захист своїх прав і законних інтересів.
При цьому, скаржник зазначає, що вона є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована та фактично проживає за вказаною адресою, а тому підвищення тарифів на послуги з опалення та оскаржувані нею рішення виконавчого комітету ради безпосередньо стосуються її прав та інтересів і порушують їх так само, як права та інтереси інших мешканців міста Кременчука.
Разом з тим, скаржник вказує, що нею подавалися до суду відповідні докази на підтвердження вищенаведених доводів, однак вони не були враховані судом апеляційної інстанції.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправомірно закрив провадження в цій справі в частині позовних вимог щодо оскаржуваних нею рішень виконавчого комітету ради та застосував при цьому пункт 8 частини першої статті 238 КАС України.
Позиція інших учасників справи.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, наполягаючи на правильності застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права та безпідставності доводів скаржника.
Відповідач стверджує, що оскаржувані позивачем рішення виконавчого комітету ради не впливають на її індивідуально виражені права та законні інтереси, що безпосередньо позивач не є потерпілою від оскаржуваних нею рішень, оскільки такі рішення не спричинили суттєвого впливу саме на неї і вона не зазначала реальної шкоди.
Крім того, у своєму відзиві на касаційну скаргу відповідач наводить заходи, які були вчинені радою при прийнятті спірних рішень від 10 жовтня 2017 року № 1093 та від 13 лютого 2018 року № 153, та вважає, що ним дотримано відповідну процедуру їх прийняття, зокрема забезпечено оприлюднення проектів таких рішень та реальну можливість для всіх мешканців міста Кременчука подати свої зауваження та/або пропозиції.
Разом з тим, відповідач вказує, що саме з метою проведення громадських обговорень проектів таких рішень ним було прийнято рішення від 06 жовтня 2017 року № 1066, яким визначено відповідний порядок.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу позивача не надходили.
Рух касаційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Анцупова Т.О., суддів:, Кравчук В.М., Стародуб О.П.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 687/0/78/19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Стрелець Т.Г., суддів:, Рибачук А.І., Тацій Л.В.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року № 118/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з внесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат на підставі рішенням зборів суддів від 27 грудня 2019 року № 33, що унеможливлює участь судді-доповідача Стрелець Т.Г. у розгляді справи за даним позовом.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 є мешканкою міста Кременчука Полтавської області та депутатом Кременчуцької міської ради.
Позивачу на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
06 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області прийнято рішення № 1066 «Про затвердження Порядку проведення відкритих слухань проектів рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з питань встановлення цін/тарифів на послуги постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення та/або про погодження Інвестиційних програм суб'єктів господарювання та затвердження складу комісії з питань розгляду заяв (зауважень, пропозицій), які надійшли під час відкритих слухань і Положення про комісію».
10 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області прийнято рішення № 1093 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчук», яким затверджено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» м. Кременчука згідно з додатком.
13 лютого 2018 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області прийнято рішення № 153 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчука», яким затверджено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» м. Кременчука згідно з додатком.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини 2 статті 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У частинах першій, третій, четвертій статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Разом з тим, у статті 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
У свою чергу, частиною третьою статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 4 «а» частини першої статті 38 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
У пункті 30 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР закріплено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.
Відповідно до частини десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 2 «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV) депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Статтею 11 Закону № 93-IV передбачено, що у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.
Відповідно до статті 15 Закону № 93-IV депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.
У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.
При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 687/1539/16-а та від 04 лютого 2020 року у справі № 320/7969/17.
Разом з тим, приходячи до висновку про те, що оскаржувані позивачем рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06 жовтня 2017 року № 1066, від 10 жовтня 2017 року № 1093 та від 13 лютого 2018 року № 153 не порушують безпосередньо її індивідуально виражені права, суд апеляційної інстанції не встановив сферу дії вказаних рішень ради та не перевірив, чи поширюються вони безпосередньо на позивача, як мешканку міста Кременчука та споживача послуг з централізованого опалення.
При цьому, судом апеляційної інстанції не було досліджено відповідні докази, на які позивач посилається в обґрунтування порушення своїх прав та інтересів оскаржуваними нею рішеннями виконавчого комітету ради, зокрема договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання (підігрів) гарячої води населення і рахунків-квитанцій на оплату комунальних послуг.
Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилися доводи позивача про те, що у місті Кременчуку їй на праві власності належить квартира, в якій вона зареєстрована та постійно проживає, користуючись при цьому відповідними комунальними послугами з централізованого опалення.
Суд апеляційної інстанції взагалі проігнорував дане питання, не надавши належної оцінки питанню про те, чи є ОСОБА_1 належним позивачем у цій справі та дійшов передчасного висновку про відсутність порушеного права безпосередньо позивача рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06 жовтня 2017 року № 1066, від 10 жовтня 2017 року № 1093 та від 13 лютого 2018 року № 153
Таким чином, суд апеляційної інстанції взяв до уваги зазначений позивачем статус депутата, проте не надав оцінку доводам позивача, як фізичної особи - споживача по комунальних послуг.
Також перевіряючи постанову суду апеляційної інстанції колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд не перевірив та не встановив наявності умов для застосування статті 238 КАС України. Зокрема, апеляційним судом не досліджено питання щодо відновлення прав позивача, на захист яких вона звернулася з позовом у цій справі, у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом ради спірних рішень.
Аналізуючи доводи всіх учасників справи, колегія суддів не приймає до уваги та вважає наразі передчасними доводи відповідача щодо дотримання ним процедури прийняття спірних рішень та їх правомірність, оскільки апеляційним судом розгляд справи по суті позовних вимог не здійснювався, відповідні обставини не досліджувалися, а натомість вирішувалося питання щодо належності позивача у справі за даним позовом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктів 1 та 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Таким чином, неповне з'ясування обставин справи щодо наявності у позивача порушеного права при прийнятті спірних рішень, є підставою для скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд повертає адміністративну справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції і не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (Другий апеляційний адміністративний суд).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов