Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №376/848/17-а
адміністративне провадження №К/9901/22053/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Сквирського районного суду Київської області у складі судді Віговського С.І. від 05 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Желтобрюх І.Л., суддів: Епель О.В., Парінова А.Б. від 04 липня 2017 року у справі № 376/848/17-а за позовом ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ.
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01 березня 2017 року №15/Ц-01 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з урахуванням всіх записів у трудовій книжці за період роботи у 1993-1999 роках та в період 2002, 2004 та 2005 роки.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що працював у м. Покачі Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області в Російській Федерації, тобто у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Факт нарахування позивачу у спірні роки роботи заробітної плати та зарахування страхового (трудового) стажу, крім записів трудової книжки, підтверджується відповідними довідками підприємств та архівними довідками. 3. Постановою Сквирського районного суду Київської області від 05 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області від 01 березня 2017 року № 15/Ц-01 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії. Зобов'язано Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з 01 березня 2017 року провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням безперервного стажу у відповідності до Закону України від 09 липня 2009 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), зарахувавши до безспірного страхового (трудового) стажу роботи 38 років 8 місяців 16 днів періодів роботи у ВАТ «Міське господарство» м. Покачі Ханти-Мансійського автономного округу - Югра Тюменської області Російська Федерація з 18 жовтня 1993 року по 09 квітня 1999 року згідно з довідками ВАТ «Міське господарство» м. Покачі Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Тюменської області від 17 лютого 2006 року № 198 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1993-1999 роки та періоди роботи у ВАТ «Покачевавтотранс» м. Покачі Тюменської області Російська Федерація з 12 квітня 1999 року по 31 грудня 1999 року, і надалі за вибіркові 2002, 2004 та 2005 роки, а саме у 2002 році (з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року), у 2004 році (з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року), у 2005 році (з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року) згідно з довідками ВАТ «Покачевавтотранс» м.Покачі Тюменської області від 14 березня 2006 року № 28, 29, 30 та 31 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1999-2006 роки. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640,00 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи для підтвердження спірних періодів страхового стажу для перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
5. Не погодившись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2017 року Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сквирського районного суду Київської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що надані позивачем довідки не оформлені належним чином, містять суперечливі відомості, у трудовій книжці позивача ВАТ «Міське господарство» неправильно оформлено запис про звільнення ОСОБА_1 , а саме відсутні відомості щодо правонаступника юридичної особи, а тому підстав для перерахунку пенсії немає.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційну скаргу подано до Вищого адміністративного суду України 24 липня 2017 року.
8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та витребував матеріали справи.
9. 18 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України заперечення на вказану касаційну скаргу, в якій просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
10. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС України справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 03 грудня 2016 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
15. Відповідно до записів у трудовій книжці та інших довідок, що містяться у матеріалах справи, станом на час призначення пенсії позивачу його безспірний страховий стаж складав 38 років 8 місяців 16 днів.
16. Згідно зі записами з трудової книжки позивача від 31 липня 1975 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у спірний період роботи з 18 жовтня 1993 року по 09 квітня 1999 року працював у ВАТ «Міське господарство» м. Покачі Ханти-Мансійського автономного округу - Югра Тюменської області Російська Федерація («Покачевське управлення міського господарства» перейменоване у Муніципальне унітарне підприємство «Покачевське управлення міського господарства», МУП ПУГХ перейменоване у Муніципальне унітарне підприємство «Міське господарство»/МУП «ГХ»/, МУП «Міське господарство» перейменоване у Муніципальне унітарне підприємство «Міське господарство» міста Покачі, МУП «Міське господарство» міста Покачі перетворене у ВАТ «Міське господарство» згідно з уточнюючою довідкою ВАТ «Міське господарство» про особливий характер робіт або умови праці, необхідних для призначення пільгових пенсій від 15 липня 2005 року № 933), а саме: у порядку переведення з транспортної фірми «Луч» інженером відділу матеріально-технічного постачання в апараті управління з 18 жовтня 1993 року по 27 вересня 1994 року (запис у трудовій книжці за № 27 по наказу від 18 жовтня 1993 року № 363к; довідка ВАТ «Міське господарство» від 17 лютого 2006 року № 198 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1993-1994 роки), з 27 вересня 1994 року по 01 червня 1996 року переведений начальником того ж відділу (запис у трудовій книжці № 28 по наказу від 27 вересня 1994 року № 252к; довідки ВАТ «Міське господарство» від 17 лютого 2006 року № 198 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1994-1996 роки), з 01 червня 1996 року по 15 січня 1999 року призначений заступником начальника управління по загальним питанням (запис у трудовій книжці за № 29 по наказу від 31 травня 1996 року № 109к, довідки ВАТ «Міське господарство» від 17 лютого 2006 року № 198 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1996-1999 роки); з 15 січня 1999 року по 09 квітня 1999 року переведений начальником дорожньо-експлуатаційного цеху (запис у трудовій книжці № 30 по наказу від 15 січня 1999 року № 10к, довідка ВАТ «Міське господарство» від 17 лютого 2006 року № 198 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1999 рік); 09 квітня 1999 року звільнений у порядку переведення до ВАТ «Покачевавтотранс» за п. 5 ст. 29 КЗпП Російської Федерації (запис у трудовій книжці за № 31 по наказу від 09 квітня 1999 року № 76к).
17. У спірний період роботи з 12 квітня 1999 року по 14 березня 2006 року позивач також безперервно (крім місяців надання щорічних основних оплачуваних відпусток) працював у ВАТ «Покачевавтотранс» м. Покачі Тюменської області Російська Федерація, зокрема, з 12 квітня 1999 року по 31 грудня 1999 року, і надалі у вибіркові періоди 2002, 2004 та 2005 років, а саме: з 12 квітня 1999 року по 14 січня 2002 року прийнятий на посаду заступника директора по виробництву (запис у трудовій книжці за № 32 по наказу від 12 квітня 1999 року № 24/б-ок, довідки ВАТ «Покачевавтотранс» від 14 березня 2006 року № 30 та 31 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1999-2002 роки); з 14 січня 2002 року по 01 листопада 2005 року - переведений головним інженером (запис у трудовій книжці за № 33 по наказу від 14 січня 2002 року № 4/к, довідки ВАТ «Покачевавтотранс» від 14 березня 2006 року № 28, 29 та 30 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 2002-2005 роки); з 01 листопада 2005 року по 14 березня 2006 року призначений виконуючим обов'язків генерального директора ВАТ «Покачевавтотранс» (запис у трудовій книжці за № 34 по наказу № 236/к від 01 листопада 2005 року, довідка ВАТ «Покачевавтотранс» від 14 березня 2006 року № 28 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 2005-2006 роки).
18. 16 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації про складові призначеної пенсії, зокрема, про те, які роки враховувались при призначенні пенсії за віком згідно з вимогами законодавства.
19. 01 березня 2017 року відповідач листом № 15/Ц-01 повідомив ОСОБА_1 , що згідно з матеріалами пенсійної справи позивача його страховий стаж становить 38 років 8 місяців 16 днів. Загальний розмір пенсії станом на 01 березня 2017 року складає 4 345,69 грн 69 коп., з яких 4 311,79 грн 79 коп. - основний розмір пенсії, а 33,90 грн 90 коп. - доплата за понаднормативний стаж за 3 роки. Також у зазначеному листі відповідач повідомив, що заробітну плату за 2002, 2004, 2005 роки не враховано при призначенні пенсії позивачу, так як згідно з архівною довідкою про підтвердження заробітної плати від 27 жовтня 2016 року № К-15/2 за 2000-2006 роки заробітна плата за ці роки не підтверджена через відсутність відповідних даних. Щодо зарахування заробітної плати за періоди роботи позивача за 1993-1999 роки, то згідно зі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідач зазначив, що довідки про заробітну плату за 1993-1999 роки, видані ВАТ «Міське господарство», та архівні довідки про підтвердження заробітку за ці роки, ним до уваги не беруться. Таким чином, відповідач станом на день видачі листа № 15/Ц-01 від 01 березня 2017 року не вбачає підстав для встановлення позивачу пенсії в іншому розмірі, ніж це вказано у документах пенсійної справи.
20. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та незаконними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
22. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
24. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
25. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, (тут і далі також - Порядок № 637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
26. Питання врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі (колишнього СРСР, а потім Російської Федерації) після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.
27. Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
28. Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
29. Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
30. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами, тобто з 14 січня 1993 року.
31. Частиною 2 ст. 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
32. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
33. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а та від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а.
34. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
35. Тобто, подання зазначених документів на підтвердження стажу роботи застосовується у випадку відсутності трудової книжки, а також коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи особи.
36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з записами у трудовій книжці позивача та наданих ним довідок станом на час призначення йому пенсії його безспірний страховий стаж складав 38 років 8 місяців 16 днів.
37. Також судами встановлено, що у спірний період роботи з 18 жовтня 1993 року по 09 квітня 1999 року позивач працював у Покачевському управленні міського господарства м. Покачі Ханти-Мансійського автономного округу - Югра Тюменської області Російська Федерація (в подальшому «Покачевське управлення міського господарства» перейменоване у ВАТ «Міське господарство»).
38. У спірний період роботи з 12 квітня 1999 року по 14 березня 2006 року позивач також безперервно працював у ВАТ «Покачевавтотранс».
39. Вказані обставини, окрім записів у трудовій книжці, також підтверджуються наступними документами: уточнюючою довідкою ВАТ «Міське господарство» про особливий характер робіт або умови праці, необхідних для призначення пільгових пенсій, від 15 липня 2005 року № 933, довідкою ВАТ «Міське господарство» від 17 лютого 2006 року №198 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1996-1999 роки; довідками ВАТ «Покачевавтотранс» від 14 березня 2006 року №№ 30, 31 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 1999-2002 роки; довідками ВАТ «Покачевавтотранс» від 14 березня 2006 року №№ 29 та 30 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 2002-2005 роки; довідкою ВАТ «Покачевавтотран» від 14 березня 2006 року №28 про заробітну плату, яка враховується при нарахуванні пенсії за 2005-2006 роки; архівною довідкою архівного відділу адміністрації міста Покачі Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Тюменської області від 27 жовтня 2016 року № К-15/1 про підтвердження заробітної плати позивача за період його роботи з 1993 по 1999 роки у Покачевському управлінні міського господарства; архівною довідкою архівного відділу адміністрації міста Покачі Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Тюменської області від 27 жовтня 2016 року № К-15/2 про підтвердження заробітної плати позивача за період його роботи у 2000, 2001, 2003, 2006 роках у ВАТ «Покачевавтотранс».
40. Позивач надав відповідачу всі необхідні документи для підтвердження спірних періодів страхового стажу для перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
41. Колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги щодо недоліків довідки про заробітну плату №198 від 17 лютого 2006 року, виданої ВАТ «Міське господарство», та довідки ВАТ «Покачевавтотранс», а також щодо неправильного оформлення запису про звільнення позивача ВАТ «Міське господарство» у трудовій книжці в частині незазначення відомостей про правонаступника фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
42. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, доводи відповідача про те, що запис у трудовій книжці позивача № 31 про звільнення з ВАТ «Міське господарство» завірений печаткою даного підприємства без зазначення відомостей про правонаступника та те, що у довідці ВАТ «Міське господарство» від 17 лютого 2006 року № 198 про заробітну плату відсутні дані про правонаступника, спростовуються наявною у справі уточнюючою довідкою ВАТ «Міське господарство» про особливий характер робіт або умов праці, необхідних для призначення пільгових пенсій за № 933 від 15 липня 2005 року, де вказано, що «Покачевське управлення міського господарства» після неодноразового перейменування було перетворене у ВАТ «Міське господарство», що є правонаступником Покачевського управлення міського господарства.
43. Довідки ВАТ «Міське господарство» та довідки ВАТ «Покачевавтотранс» підписані та засвідчені у встановленому законодавством порядку уповноваженими посадовими особами відповідних підприємств.
44. Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
45. Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
46. Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що суперечливі відомості про суми заробітних плат позивача у довідках, наявних у матеріалах справи, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії у випадку підтвердження факту роботи позивача на посадах, які дають право на перерахунок пенсії, зокрема, даними його трудової книжки, яка містить всі необхідні відомості для підтвердження стажу його роботи за спірні періоди роботи.
47. З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що за встановлених судами обставин у межах спірних правовідносин невідповідність даних щодо заробітної плати позивача не є підставою для висновків про відсутність у позивача права на зарахування спірних періодів стажу позивача для перерахунку пенсії, відтак не є підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача та звужує його законне право на зарахування вказаного періоду до стажу роботи.
48. Крім того, колегія суддів зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
49. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
50. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи відповідача, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
51. Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
52. Позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
53. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 31 березня 2020 року у справі №127/16245/17 та від 28 квітня 2020 року у справі №607/4973/16-а.
54. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судами доказів.
55. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
56. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
57. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
58. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
59. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
60. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.
61. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
62. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення, а постанову Сквирського районного суду Київської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: В.М. Шарапа
С.М. Чиркін