Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №359/2076/17
адміністративне провадження №К/9901/24277/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 359/2076/17
за позовом ОСОБА_1
до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
про визнання дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року (у складі судді Муранової-Лесів І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (у складі колегії суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.)
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі також - відповідач, Управління), в якому просила:
- визнати протиправними дії Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо неврахування при призначенні та обчисленні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи, даних про заробітну плату (дохід), вказаних у довідці, виданій адміністрацією Поліського хлібзаводу від 20 грудня 1995 року № 48 та довідці про заробітну плату для обчислення пенсії, виданій Красятицьким споживчим товариством від 14 вересня 2011 року № 62;
- зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести обчислення, перерахунок та виплату пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи з 30 червня 2016 року з урахуванням даних про заробітну плату (дохід), вказаних у довідці, виданій адміністрацією Поліського хлібзаводу від 20 грудня 1995 року № 48 та довідці про заробітну плату позивача для обчислення пенсії, виданій Красятицьким споживчим товариством від 14 вересня 2011 року № 62.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задоволено частково, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року скасовано в частині задоволення позову за період з 30 червня 2016 року по 13 вересня 2016 року та залишено позов в цій частині без розгляду. В іншій частині постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без розгляду позов в частині позовних вимог за період з 30 червня 2016 року по 13 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пенсія позивача належить до перерахунку з 14 вересня 2016 року, оскільки позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/2076/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 18 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 359/2076/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 червня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 24 травня 1989 року.
ОСОБА_1 з 30 червня 2016 року перебуває на обліку в Бориспільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, що підтверджується протоколом № 2197 від 29 вересня 2016 року Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії.
Однак, при призначенні та нарахуванні пенсії позивачу відповідачем не було враховано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 , видану адміністрацією Поліського хлібзаводу від 20 грудня 1995 року № 48, та довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, видану Красятицьким споживчим товариством від 14 вересня 2011 року № 62.
24 листопада 2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо роз'яснення процедури нарахування пенсії.
Листом № 12013/03 від 08 грудня 2016 року Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивачу, що оскільки її страховий стаж становить 19 років 11 місяців 25 днів, то розмір її пенсії визначається пропорційно набутому страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, а тому розмір її пенсії за віком становить 750 грн 19 коп., а також повідомлено, що відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) позивачу встановлено додаткову пенсію, як потерпілій від аварії на ЧАЕС 2 категорії у розмірі 170,82 грн., та встановлено адресну державну допомогу у розмірі 27,99 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
У касаційній скарзі Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області зазначено, що страховий стаж позивача розрахований відповідно до норм статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) за наданими документами та за даними персоніфікованого обліку. Управління зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки довідки про заробітну плату не було взято до обрахунку на законних підставах. Це пояснюється тим, що Управлінням було зроблено запит до трудового архіву Поліського району с. Красятичі, у відповіді на який зазначено, що документи щодо Поліського хлібзаводу в архівному відділі Красятинського споживчого товариства відсутні, у зв'язку з тим, що не були передані на зберігання. Крім того, на запит Управління до Красятицького споживчого товариства про надання довідки про заробітну плату за період з 03 серпня 1987 року по 31 липня 1992 рік відповідь на даний час не надійшла.
Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дій Управління щодо неврахування при призначенні та обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи даних про заробітну плату (дохід) з довідок про заробітну плату.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Закону № 1058-IV та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.
Законом № 1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 15 Закону № 1788-XII встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.
Так, судами із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 встановлено, що позивач з 12 листопада 1984 року по 03 серпня 1987 року працювала у Поліському хлібозаводі, а також з 03 серпня 1987 року по 15 квітня 1994 року - у Поліському районному споживчому товаристві.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до стажу спірного періоду праці позивача у зв'язку з неможливістю перевірки уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17 та від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17.
Відповідач в касаційній скарзі, обґрунтовуючи правомірність відмови у зарахуванні спірного стажу, посилається на те, що з метою підтвердження даних про заробітну плату позивача, Управління зверталося із запитом про надання довідки про заробітну плату за період з 03 серпня 1987 року по 31 липня 1992 рік, проте відповідь на своє звернення від Красятицького споживчого товариства не отримало, відтак надані позивачем довідки Управління не взяло до уваги на законних підставах.
Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що з метою підтвердження даних про заробітну плату позивача, позивач і відповідач звертались до Красятицького споживчого товариства, та згідно з довідкою № 28 від 18 квітня 2017 року, виданою головою правління Красятицького споживчого товариства ОСОБА_1 на підтвердження того, що довідка № 62 від 14 вересня 2011 року, видана Красятицьким споживчим товариством на основі книг особових рахунків 1987-1992 років, що знаходяться на зберіганні в Красятицькому споживчому товаристві, а також зазначено, що Поліське районне споживче товариство ліквідовано відповідно до постанови №1 від 04 січня 1999 року Київської облспоживспілки без правонаступника.
Таким чином, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, при зверненні за призначенням пенсії позивачем було надано достатні відомості про її заробітну плату і ці відомості підтверджуються виданими в установленому порядку довідками Красятицького споживчого товариства, дійсність яких ніким не оспорюється. Будь-яких належних доказів, які б спростовували зазначені в довідці про заробітну плату відомості, а також доводили відсутність первинних документів щодо заробітної плати позивача у Красятицькому споживчому товаристві надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Верховного суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що довідка про заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення пенсії, видана Красятицьким споживчим товариством від 14 вересня 2011 року № 62, відповідає вимогам нормативних документів про оплату праці та є підставою для здійснення відповідачем обчислення та перерахунку пенсії позивачу. Таким чином, дії відповідача щодо неврахування даних про заробітну плату (дохід), вказаних у зазначеній довідці, є такими, що не ґрунтується на чинному законодавстві та порушують права позивача на належний розмір пенсії, розрахований з фактично отриманої позивачем заробітної плати.
Крім того, щодо посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що на запит Управління до Красятицького споживчого товариства про надання довідки про заробітну плату за період з 03 серпня 1987 року по 31 липня 1992 рік відповідь на даний час не надійшла, суд вважає за необхідне зазначити, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто за умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Таким чином, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей про заробітну плату позивача, за загальним правилом, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а та від 23 жовтня 2019 року у справі № 263/3783/17
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції без змін, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко