19 червня 2020 року
Київ
справа №320/1385/19
адміністративне провадження №К/9901/14719/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №320/1385/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,
15.06.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020.
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2018 № 0016974001 форми "С" та від 27.12.2018 №0016884001 форми "С", якими застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі наказу від 30.11.2018 2018 № 2632 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 06.12.2018 № 1293 та № 1294 проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, с. Бровари, вул Москаленка Сергія, 39 (магазин), за результатами якої складено акт перевірки від 07.12.2018 № 626/10-36-40/32294897.
Перевіркою встановлено факт реалізації реалізації 2 пляшок горілки особливої «Статус Оригінальний» об'ємом 0,5 л. міцністю 38% об., виробництва ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» 13.07.2018 виробництва марковані марками акцизного податку Серії 23ААБХ 028064 01/18 24 грн 22 коп., Серії 23ААБХ028068 01/18 24 грн 22 коп. по ціні 84 грн. 90 коп. за пляшку на загальну суму 169 грн 80 коп., що підтверджується оригінальним чеком № 0007547, № 0007269 від 06.12. 2018, проте постановою Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 р. (із змінами та доповненнями) встановлена мінімальна роздрібна ціна на такий алкогольний напій у такій тарі: 84 грн. 93 коп. х 2 = 196 грн. 86 коп., чим порушено вимоги ст. 18 Закону України № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 із змінами та доповненнями.
Перевіркою також встановлено факт зберігання з метою реалізації пачки сигарет «ХанделсголдЕпплСігаріллос» - 5 сигарет з ароматом яблука виробник «Арнольд Гмбх& Ко КГ», країна виробник Німеччина, по ціні 84 грн. 00 коп. за пачку (16 грн. 80 коп. за 1 сигарету), без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено ст. 11 Закону України № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 р, із змінами та доповненнями.
27.12.2018 Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення №001688400 у розмірі 17 000,00 грн та №0016974001 у розмірі 10 843,20 грн.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення - рішення від 27.12.2018 №001688400 у розмірі 17 000,00 грн та №0016974001 у розмірі 10 843,20грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Головне управління ДПС у Київській області, не погодившись з судовим рішенням, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №320/1385/19 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2018 №001688400 у розмірі 17 000,00 грн та №0016974001 у розмірі 10 843,20 грн.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що справа має виняткове значення для відповідача, оскільки неможливість подання ГУ ДПС у Київській області касаційної скарги по даній справі призведе до подальших втрат з Державного бюджету України та позбавить податкові органи можливості захистити економічні інтереси держави в повному обсязі.
Проте, Головним управлінням ДПС у Київській області не доведено в чому саме полягає виняткове значення для відповідача та не зазначено обставини, які виділяють її вимоги якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду подібних справ.
Отже, наведені позивачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №320/1385/19 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №320/1385/19 відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова