Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №810/1652/16
адміністративне провадження №К/9901/28532/18
№К/9901/28535/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 (головуючий суддя Щавінський В.Р., судді: Балаклицький А.І., Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.);
Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 (головуючий суддя Щавінський В.Р., судді: Балаклицький А.І., Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 (головуючий суддя Мамчур Я.С., судді: Желтобрюх І.Л., Горяйнов А.М.)
у справі №810/1652/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (далі - ТОВ "Аніка", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому позивач просив:
визнати протиправним та скасувати рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 09.10.2015 вих. №11538/10/10-13-11-02-10;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.12.2015 вих.№32558/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги;
визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 12.03.2016 про результати розгляду скарги;
зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "Аніка" податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць вересень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у прийнятті податкової декларації з ПДВ за вересень 2015 року, надісланої засобами поштового зв'язку, є протиправною, не відповідає законодавству та порушує права та інтереси позивача, оскільки статтею 48 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких податкова декларація не вважається податковою звітністю. Крім того, позивач зазначив, що статтею 49 Податкового кодексу України визначає право подання податкової звітності з податку на додану вартість як в електронній формі, так і надсилання податкової декларації поштою, а тому вказані ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в рішенні від 09.10.2015 №11538/10/10-13-11-02-10 порушення є формальними та не відносяться до вичерпного переліку підстав, за яких може бути відмовлено у прийнятті такої податкової декларації.
Відносно рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 14.10.2015 №3258/10/10-36-11-01-10, позивач зазначив, що на скаргу підприємства про перегляд рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в рішенні від 09.10.2015 №11538/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" ГУ ДФС у Київській області не надано вмотивованої відповіді, оскільки аргументи позивача та додані до скарг документи не були розглянуті.
Щодо рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.03.2016 №5268/6/99-99-11-02-02-15, позивач зазначив, що станом на момент прийняття такого рішення у ДФС України були відсутні повноваження здійснювати перегляд рішень територіальних органів ДФС під час проведення процедури адміністративного оскарження. При цьому зазначив, що таке право виникло у ДФС України лише 22.07.2015.
Також позивач вказав на те, що рішення ГУ ДФС від 14.12.2015 вих. №3258/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги позивача є незаконним через його прийняття особою, яка не мала владних повноважень здійснювати перегляд рішення ДПІ під час проведення процедури адміністративного оскарження, як це визначено пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 09.10.2015 вих. №11538/10/10-13-11-02-10.
Зобов'язано ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "Аніка" податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних ДФС України.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою суду від 08.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Аніка" у справі №810/1652/16.
Ухвалою суду від 08.06.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у даній справі.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/1652/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 16.06.2020.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: статті 195 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Товариство вказує, що розроблена юридичною особою приватної форми власності форма податкової декларації ніким не затверджена і офіційно не опублікована, тому позивач теоретично не міг реалізувати положення абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України. Також зазначає, що електронна форма податкової декларації не має юридичної сили, незважаючи від наявності чи відсутності у ній реквізитів чи показників в силу положень підпункту 49.9.1 пункту 49.9 статті 49 податкового кодексу України та пункту 2 частини третьої статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг. Відсутність відомостей з податкових декларацій заважає позивачу здійснювати господарську діяльність, оскільки контрагенти позивача не можуть отримати відомості про показники діяльності Товариства. Позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про задоволення адміністративного позову повністю.
У свою чергу, податковий орган у касаційній скарзі посилається на недотримання судами попередніх інстанцій статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017). ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області наголошує, що відповідно до абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, з урахуванням внесених змін, з 01.01.2015 податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, тобто Податковим кодексом України. Порядок електронного документування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України, який своєю Постановою затвердив Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість. Податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Аніка" підлягає задоволенню частково, касаційна скарга ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Аніка» зареєстровано юридичною особою 18.08.2004, як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в податковому органі.
Позивач 09.10.2015 подав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за звітний період календарний місяць вересень 2015 року з додатками №2, 3, 4 та 5 та доповненнями до податкової декларації з ПДІВ за вересень 2015 року.
ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області листом від 09.10.2015 №11538/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2015 року разом з додатками до неї визнані не прийнятими (не вважаються податковою звітністю) у зв'язку з порушенням вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Вважаючи прийняте ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області рішення протиправним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 14.12.2015 №3258/10/10-36-11-01-10 рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 09.10.2015 №11538/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.
Позивач оскаржив спірне рішення до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 10.02.2016 №2666/6/99-99-11-02-02-15 продовжено строк розгляду скарги позивача.
Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 12.03.2016 №5268/6/99-99-11-02-02-15 залишено без змін рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 09.10.2015 №11538/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.12.2015 №3258/10/10-36-11-01-10, скаргу позивача залишено без задоволення.
Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за вересень 2015 року протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси підприємства, а також не погоджуючись із рішеннями про результати розгляду скарг, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 09.10.2015 вих. №11538/10/10-13-11-02-10. Зобов'язано ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "Аніка" податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних ДФС України.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суди посилались на те, що не подання податкової звітності в електронній формі не є порушенням пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Відтак, податкова звітність, подана засобами поштового зв'язку, не може бути причиною для відмови в реєстрації такої податкової декларації. З огляду на викладене, відмова ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року з підстав невідповідності поданої податкової звітності нормам пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України є протиправною, тому відповідне рішення підлягає скасуванню. Оскільки, судами встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті декларацій з ПДВ за вересень 2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що така податкова декларація з додатками до неї вважається поданою у момент її фактичного отримання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.12.2015 вих.№32558/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги, рішення ДФС України від 12.03.2016 про результати розгляду скарги, суди дійшли висновку, що суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області. За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження ГУ ДФС у Київській області та ДФС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями. Суд не може оцінювати повноту розгляду ГУ ДФС у Київській області та ДФС України скарг позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішень про результати їх розгляду.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
За правилами пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Водночас пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов'язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №810/2278/16.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність оскаржуваного рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 09.10.2015 вих. №11538/10/10-13-11-02-10 та висновок про наявність підстав для задоволення позову про зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "Аніка" податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних ДФС України, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
З урахуванням встановлених судами обставин, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками адміністративного оскарження ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення від 14.12.2015 вих.№32558/10/10-36-11-01-10 прийнято рішення про залишення без змін рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 09.10.2015 №11538/10/10-13-11-02-10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності".
Рішенням ДФС України залишено без змін рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 09.10.2015 №11538/10/10-13-11-02-10 та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.12.2015 №3258/10/10-36-11-01-10.
Вважаючи вказані рішення ГУ ДФС у Київській області та ДФС України протиправними, позивач оскаржив їх до суду. Рішеннями судів попередніх інстанцій у цій частині позовних вимог Товариству відмовлено.
Частиною другою статті 2 КАС України (у редакції до 15.12.2017 визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судами встановлено, що оскаржуючи рішення ГУ ДФС у Київській області та ДФС України про результати розгляду скарг, ТОВ «Аніка» фактично не погоджується зі змістом даних рішень по суті та з результатами розгляду скарг. Позивач, зокрема, на обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень ГУ ДФС у Київській області та ДФС України про результати розгляду скарг, посилається на їх невмотивованість та необґрунтованість, оскільки вважає, що скарги мали бути задоволені.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
З вказаного слідує, що оскаржувані рішення про результати розгляду скарг прийняті за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для платника жодних правових наслідків, у зв'язку з чим правові підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні.
Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд..
Згідно з частиною другою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 340, 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" задовольнити частково.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення (лист) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.10.2015 вих. №11538/10/10-13-11-02-10 і зобов'язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області включити відомості з поданої Товариством з обмеженою відповідальність "Аніка" податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України - скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду