Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №822/1590/17
адміністративне провадження №К/9901/40656/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (суддя Салюк П.І.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (судді: Курко О.П. (головуючий), Білоус О.В., Совгира Д.І.)
у справі № 822/1590/17
за позовом Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Шепетівського відділення
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький
про стягнення податкового боргу,
У червні 2017 року Славутська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Шепетівського відділення (далі - Славутська ОДПІ, контролюючий орган) звернулася до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - КЕВ м.Хмельницький), в якому просила стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 2 914 817,58 грн з рахунків відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, задовольнив адміністративний позов.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не звільнений від обов'язку сплати податку, не має відповідних пільг щодо його сплати, самостійно подавав до контролюючого органу декларації із земельного податку, відповідно до правовстановлюючих документів є користувачем земельних ділянок та самостійною платоспроможною юридичною особою, що не перебуває в процесі ліквідаційної процедури, а тому зобов'язаний виконувати взяті на себе податкові зобов'язання. Також суди зазначили, що недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення від сплати податків.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, КЕВ м. Хмельницький звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України; у відповідача відсутні матеріальні ресурси для сплати податкових зобов'язань; положеннями частини 8 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідача звільнено від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КЕВ м. Хмельницький.
Славутська ОДПІ не скористалася своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
19 березня 2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за відповідачем рахується податковий борг із земельного податку в розмірі 2 914 817,58 грн, зокрема:
- із земельного податку по Плесенській сільській раді в розмірі 873 270,77 грн, зокрема пеня - 94 990,11 грн, основний платіж - 778 280,66 грн;
- із земельного податку по м. Шепетівка в розмірі 2 026 706,82 грн, зокрема пеня - 781 104,64 грн, основний платіж - 124 562,18 грн;
- із земельного податку по Шепетівському району, с. Городище в розмірі 14 839,99 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю.
Відповідно до підпунктів 16.1.3-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 12 березня 2015 року № 142-25, яку КЕВ м. Хмельницький отримав 18 квітня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Зазначена податкова вимога відповідачем не оскаржувалася.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За положеннями статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1)
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).
Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з КЕВ м. Хмельницький спірної суми заборгованості.
Посилання скаржника на норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII як на підставу для звільнення від обов'язку перерахування плати за землю до бюджету Суд не може визнати обґрунтованим, оскільки цей Закон, відповідно до преамбули, встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, проте не є законодавчим актом з питань оподаткування.
Більш того, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено жодних пільг щодо сплати податків.
У свою чергу, відповідно до вимог Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, відповідач не звільнений від сплати земельного податку та не має пільг щодо його перерахування до бюджету.
Доводи скаржника про те, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та у нього відсутні матеріальні ресурси для сплати податкового зобов'язання із земельного податку не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій.
Так, судами з'ясовано, що відповідач зареєстрований як юридична особа та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів та обов'язкових платежів, а відсутність або обмежене фінансування, відповідно до податкового законодавства, не є підставою для звільнення платника від обов'язку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Із цих підстав неприйнятними є також посилання КЕВ м. Хмельницький на те, що під час підготовки бюджетного запиту на 2017 рік Міністерство оборони України не врахувало потреби в коштах для сплати земельного податку, оскільки недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення від сплати податків.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги КЕВ м. Хмельницький без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова