Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №200/9096/19-а
адміністративне провадження №К/9901/32493/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/9096/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року, постановлене суддею Буряк І.В.
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В.
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП в Донецькій області), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії ГУ НП в Донецькій області щодо не виплати при звільненні, тобто з 16 квітня 2019 року до теперішнього часу, ОСОБА_1 відшкодування витрат на винайм житла у відрядженні за період з 01 квітня 2018 року по 15 квітня 2018 року;
1.2. визнати протиправними дії ГУ НП в Донецькій області щодо не виплати при звільненні, тобто з 16 квітня 2019 року до теперішнього часу ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік у кількості 10 діб;
1.3. зобов'язати ГУ НП в Донецькій області виплатити відшкодування ОСОБА_1 витрат на винайм житла у відрядженні за період з 01 квітня 2018 року по 15 квітня 2018 року у загальній сумі 3 850,00 грн;
1.4. зобов'язати ГУ НП в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 10 діб у загальній сумі 5 078,72 грн.;
1.5. зобов'язати ГУ НП в Донецькій області виплатити середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2019 року по день прийняття остаточного рішення, винесеного судом у справі, з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 517,28 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ГУ НП в Донецькій області від 12 квітня 2019 року №149о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням. При цьому позивачу не виплачено всіх сум, що належать, а саме одноразову грошову допомогу при звільнені, заробітну плату за квітень 2019 року, відшкодування витрат на відрядження у повному обсязі, компенсацію за невикористану відпустку за 2019 рік у кількості 10 діб. 24 квітня 2019 року на особистий рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк", позивач отримав грошові кошти у розмірі 47 235,83 грн, як одноразову грошову допомогу при звільненні та 10 922,76 грн, як грошове утримання за квітень 2019 року. Таким чином, витрати на відрядження та компенсація за невикористану відпустку позивачу не відшкодовано.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
3.1. Стягнуто з ГУ НП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на винайм житла у відрядженні у загальній сумі 3 850,00 грн.
3.2. Стягнуто з ГУ НП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2019 року по 15 серпня 2019 року у розмірі 4 342,35 грн (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
3.3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачу компенсації за невикористану у 2019 році відпустку. Разом з тим, вказана компенсація була виплачена із затримкою, у зв'язку з чим позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2019 року по 15 серпня 2019 року у розмірі 4 342,35 грн (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів), яка буде співмірною з урахуванням розміру спірної суми.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 22 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування в частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить:
5.1. скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині розміру стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі;
5.2. стягнути з ГУ НП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2019 року по день прийняття остаточного рішення, винесеного судом у справі, з розрахунку середньої заробітної плати в розмірі 504 грн 69 коп.
6. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено розмір стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з підстав неправильності та неповноти встановлення всіх обставин, що мають значення для справи. На думку скаржника, принцип співмірності, якими керувалися суди попередніх інстанцій при визначенні суми середнього заробітку, застосований в інтерпретованому та неправильному значенні.
7. 22 листопада 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
8. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 квітня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
10. 16 грудня 2019 року від ГУ НП в Донецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити. Вказує на те, що невиплата компенсації за проживання протягом періоду перебування ОСОБА_1 у відрядженні, пов'язана із відсутністю фінансування ГУ НП в Донецькій області у належному розмірі.
Установлені судами фактичні обставини справи
11. ОСОБА_2 є громадянином України згідно паспорту серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 . Наказом ГУ НП в Донецькій області від 12 квітня 2019 року № 149 о/с «По особовому складу» майора поліції ОСОБА_1 , відповідно до розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції: за пунктом 7 частини 1 статті77 (за власним бажанням), з 15 квітня 2019 року.
13. Згідно вказаного наказу невикористана відпустка за 2019 рік складає 10 діб.
14. 20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Донецькій області з заявою, за змістом якої зазначив, що йому не компенсовано відшкодування витрат на службове відрядження та просив повідомити про причини таких дій, надати документи за визначеним ним переліком.
15. 04 липня 2019 року ГУ НП в Донецькій області надало відповідь на вказану заяву № П-116/26/01-2019, де повідомило позивача, що у зв'язку із тим, що у Законі України «Про Державний бюджет на 2018 рік» на утримання поліції у 2018 році передбачено асигнування, які забезпечували нормативну потребу лише на 47,8% протягом 2018 року, кошторисні призначення не дозволяли здійснювати виплату компенсацій за винайм житла.
16. На підтвердження факту понесення витрат на відрядження позивачем до матеріалів справи надано.
17. Талон-посвідчення про відрядження серія та посвідчення про відрядження № НОМЕР_3 , видані ОСОБА_1 на підставі наказу від 28 березня 2018 року № 802 з 02 квітня 2018 року до 15 квітня 2018 року, виїжджає до м. Харків. Картка АІС «Відрядження».
18. На перелічених документах присутня відмітка: «житлом не забезпечувався».
19. Рахунок № 02.04.4 від 02 квітня 2018 року, постачальник ФОП ОСОБА_3 , найменування: проживання з 02 квітня 2018 року по 13 квітня 2018 року, сума до сплати 3 850,00 грн.
20. Квитанція від 02 квітня 2018 року № 1352918 про сплату за проживання ОСОБА_1 вартість 3 850,00 грн.
21. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою підприємцем, Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).
22. Виписка по картковому рахунку клієнт ОСОБА_1 :
19 листопада 2018 року зарахування 1 254,35 грн - видатки на відрядження;
24 квітня 2019 року зарахування 47 235,83 грн - одноразова грошова допомога при звільненні;
24 квітня 2019 року зарахування 10 922,76 грн - грошове утримання.
23. Довідка про фінансовий стан для заповнення декларації АТ «Ощадбанк» від 12 липня 2019 року № 35294 заробітна плата за період 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року - 15236,15 грн.
24. Відповідно до наказу про відрядження працівників ГУ НП в Донецькій області від 28 березня 2018 року № 802, де зазначено про відрядження до Харківського національного університету внутрішніх справ з 01 квітня 2018 року до 15 квітня 2018 року (15 діб) ОСОБА_1
25. З довідки від 02 серпня 2019 року слідує, що ОСОБА_1 , згідно із наказом ГУ НП у Донецькій області від 12 квітня 2019 року № 149 о/с, компенсовано невикористані дні чергової відпустки за 2019 рік у кількості 10 діб за фактично відпрацьований час.
26. Згідно довідки від 06 серпня 2019 року № 498 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 01 квітня 2018 року по 15 квітня 2019 року (розглядається за квітень 2019) з якої слідує такі нарахування: посадовий оклад 1 250,00 грн, оклад за спеціальним званням 1 000,00 грн, надбавка за стаж служби 675,00 грн, надбавка до посадового окладу 125,00 грн, премія 3 344,02 грн, доплата за роботу в нічний час 121,07 грн., компенсації за відпустку 4 262,70 грн, вихідна допомога 47 955,15 грн, індексація 381,32 грн загальна сума грошового забезпечення (за вирахуванням утримань) 58 158,59 грн.
27. З Інформації УФЗБО ГУ НП в Донецькій області слідує, що ОСОБА_1 у квітні 2019 року нарахована компенсація за невикористану у 2019 році відпустку у сумі 4 262,70 грн. (із розрахунку: посадовий оклад - 2 500,00 грн + оклад за спеціальне звання - 2 000,00 грн, + надбавка за стаж служби в поліції - 1 350,00 грн, (30%) + надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень - 250,00 грн, (10%) + премія - 6 688,04 грн. (109,64%) =12 788,04 грн./30 діб * 10 діб). Із відрахуванням обов'язкових податків і зборів у сумі 4 198,76 грн. перерахована на картковий рахунок ОСОБА_1 (платіжне доручення від 23 квітня 2019 року № 1884);
28. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 12 серпня 2019 року № 535: лютий 2019 - 14 912,62 грн, кількість робочих днів - 28, фактично відпрацьовано 28; березень 2019 - 14864,18 грн, кількість робочих днів - 31, фактично відпрацьовано 31. Загальна сума доходу - 29 776,80 грн, середньоденне грошове забезпечення - 504,69 грн, середньомісячне - 14 888,40 грн.
Джерела права
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
31. Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції також врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
32. Відповідно до пунктів 1, 2 цієї постанови грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
33. Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
33.1. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
34. Відповідно до пункту 23 розділу І вказаного Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
34.1. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
34.2. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
35. Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
36. Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
37. Частиною першою статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
38. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).
39. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
41. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
42. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
43. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
44. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
45. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звільнено з 15 квітня 2019 року. Доказів відсутності позивача на роботі в день його звільнення відповідачем не надано. Таким чином, обов'язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний 15 квітня 2019 року.
46. 24 квітня 2019 року зараховано на картковий рахунок: 47 235,83 грн - одноразова грошова допомога при звільненні та 10 922,76 грн - грошове утримання.
47. Тобто, відповідач затримав виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 в частині виплати компенсації відпустки на 8 днів та в частині компенсації витрат на винайм житла 122 дня.
48. Таким чином, строк несвоєчасно сплачених сум з компенсації відпустки рахується з 16 квітня 2019 року по 23 квітня 2019 року (включно) та складає 8 днів, а щодо компенсації витрат на винайм житла з 16 квітня 2019 року по 15 серпня 2019 року (день винесення судового рішення) 122 дні.
49. Зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник наводить доводи тільки в частині незгоди його із розміром середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, визначеного судами попередніх інстанцій.
50. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій скаржником не оскаржувалися.
51. Отже, відповідно до положень статті 341 КАС України Верховний Суд здійснює касаційний розгляд цієї справи в межах доводів скаржника.
52. Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 від 12 серпня 2019 року № 535: середньоденне грошове забезпечення - 504,69 грн, середньомісячне - 14 888,40 грн Розрахунок середньоденного грошового забезпечення здійснено відповідачем у календарних днях (згідно довідки). Розрахунок при звільненні ОСОБА_1 відповідачем проведено у розмірі 58,59 грн.
53. При цьому частка невиплачених при звільненні сум за період з 16 квітня 2019 року - 23 квітня 2019 року складає: 3850,00 грн (витрати на винайм житла) + 4 262,70 грн (компенсація за невикористану відпустку за 2019 рік) загалом 8114,7 грн; за період 16 квітня 2019 року по 15 серпня 2019 року не виплачено 3 850,00 грн.
54. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
55. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
56. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
57. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
58. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).
59. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
60. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
61. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
62. Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
63. За таких обставин, виходячи з конкретних обставин справи, принципів законності та справедливості, принципу співмірності, а також того, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що сплата на користь позивача підлягає частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає 4342,35 грн, яка буде співмірною з урахуванням розміру спірної суми.
64. Застосування принципу співмірності судами попередніх інстанцій відповідає підходам та тлумаченю статті 117 КЗпП України, викладеним Великою Палатою Верховного Суду, у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
65. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.
66. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
67. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
68. Доводи та аргументи ОСОБА_1 до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
69. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
70. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
71. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
72. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.
73. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
74. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
75. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 200/9096/19-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду