19 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/98/20 пров. № А/857/3998/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року (суддя першої інстанції Махаринець Д.Є., м. Рівне, повний текст складено 28.02.2020),
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу, який враховується для призначення пенсії, періоду навчання на підготовчому відділенні у Вінницькому державному педагогічному інституті імені Миколи ОСОБА_2 з 01 грудня 1972 року по 01 серпня 1973 року та зобов'язати відповідача зарахувати вказаний стаж та провести перерахунок його страхового стажу роботи, починаючи з дня призначення йому пенсії і виплатити йому різницю між розміром пенсії, який нараховано за результатами перерахунку страхового стажу, та раніше виплаченим розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем при призначенні пенсії протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період перебування слухачем підготовчих курсів, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який враховується для призначення пенсії навчання на підготовчому відділенні у Вінницькому державному педагогічному інституті імені ОСОБА_3 з 01 грудня 1972 року по 01 серпня 1973 року та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії у зв'язку з включенням до страхового стажу вказаного періоду з урахуванням раніше виплачених сум за його зверненням. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило скасувати рішення та відмовити в позові. Обґрунтовуючи незгоду, відповідач зазначив, що суд безпідставно не взяв до уваги, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінним навчанню у вищому навчальному закладі. Навчання на підготовчому відділенні не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, так як у разі, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти, а тому зарахування періоду перебування слухачем підготовчого відділення не передбачено. Така позиція підтверджена листом Міністерства освіти і науки №1/11-9226 від 21 жовтня 2019 року. Також суд при стягненні судового збору не врахував майновий стан відповідача.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 02.09.2006 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У липні 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо надання роз'яснень чи всі періоди його діяльності були враховані до страхового стажу при призначенні пенсії за віком.
Листом від 14.08.2019 Головне управління повідомило позивача, що при призначенні пенсії не зараховано до його страхового стажу період перебування слухачем підготовчих курсів і в зв'язку з тим, що особа, яка є слухачем підготовчого відділення ВНЗ не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, в зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування заявнику цього періоду до загального трудового стажу.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність таких дій з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У відповідності до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону №1058-V страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту "е" статті 3 Закону № 1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 вищевказаного Закону до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 був слухачем підготовчих курсів у підготовчому відділенні Вінницького педагогічного інституту з 01.12.1972 по 01.08.1973.
На момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок).
Згідно підпункту "і" пункту 109 Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також "навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
З 9 травня 1970 року по 18 травня 1972 року позивач проходив службу у лавах Радянської Армії, що підтверджено відомостями з трудової книжки.
Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів УРСР від 20 серпня 1969 року № 681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573.
Вказаними нормативно-правовими актами було передбачено, що: 1) при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців (п.2 зазначених нормативних актів); 2) на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій (п.3 зазначених нормативних актів). 3) слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення.
Крім цього, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969; №394 від 17.05.1971; №468 від 31.05.1974 та №504 від 14.07.1987), згідно з яким: а) час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу (пункт 21); в) особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача, на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу.
З аналізу вищевикладеного та з урахуванням норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, позивач, який був слухачем підготовчого відділення, за правовим статусом прирівняний у правах до студентів вищого навчального закладу, а відтак, відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» час його навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що період навчання на підготовчому відділенні не зараховується до страхового стажу, оскільки за нормами законодавства чинного у 1972 році, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, а тому час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу і такий підлягає зарахуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України справа №442/5154/13-а (2а/442/14/14) від 17.11.2016.
Також суд першої інстанції правильно не погодився з відповідачем щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду, враховуючи правову позицію верховного Суду, викладену у справі № 1840/3344/18.
Неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності, оскільки виключно шляхом прийняття закону та у виняткових випадках дозволяється змінювати розміри пенсії та періодичність її виплати.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. Зі свого боку, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ (первинне призначення пенсії) слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком) та легалізації триваючого правопорушення.
Тобто відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком. Виходячи зі змісту конституційного права на соціальний захист, зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність захисту прав позивача у зв'язку з не зарахуванням до загального трудового стажу позивача періоду навчання на підготовчих курсах, що призвело до неправильного обрахунку його пенсії.
Також апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо стягнення з відповідача судового збору, що був сплачений позивачем при поданні позову, оскільки чинним законодавством не встановлено звільнення органів Пенсійного фонду від сплати судового збору за наслідками вирішення справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
Д. М. Старунський