Справа № 120/2318/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
18 червня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013391305, що прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 23 квітня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 392207,58 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 98051,89 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013401305, що прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 23 квітня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 32683,96 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8170,99 гривень;
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 належних сум податків до державного бюджету податковим органом виявлено порушення, на підставі яких 23 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0013391305 та №0013401305.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0013391305 та №0013401305, що прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 23 квітня 2019 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 5311 (п'ять тисяч триста одинадцять) гривень 15 копійок.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено із матеріалів справи, 14 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-B02/046/2008.
За умовами цього договору банк зобов'язується надати позивачу кредит у розмірі 2500000 доларів США. Водночас, позивач зобов'язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 19 травня 2021 року.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року акціонерне товариство "ОТП Банк" відступило товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" право вимоги боргових зобов'язань за вказаним вище кредитним договором.
У зв'язку із невиконанням позивачем умов кредитного договору товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулося з позовом до Вінницького міського суду Вінницької області щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №ML-B02/046/2008 від 14 травня 2008 року станом на 22 вересня 2014 року в сумі 310323, 79 доларів США, що становить еквівалент 4168931,00 гривень і складається з: залишку заборгованості за кредитом - 265261,70 доларів США, що на дату розрахунку еквівалентно 3563560,90 гривень, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 45062,09 доларів США, що станом на дату розрахунку становить 605370, 11 гривень; також стягнуто пеню в сумі 10000 гривень.
03 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено угоду про врегулювання боргу до кредитного договору №ML-B02/046/2008 від 14 травня 2008 року.
За умовами цієї угоди ОСОБА_1 зобов'язується до 03 березня 2016 року включно погасити боргові зобов'язання в розмірі 2000000 гривень та витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 3775,80 гривень. За умови належного виконання умов цієї угоди сторони домовились: скасувати всю суму пені та штрафів, що були нараховані до моменту укладання цієї угоди; припинити претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов'язань за кредитним договором, а рішення суду вважати виконаним; товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 2178931,01 гривень і ОСОБА_1 буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання в повному обсязі.
З метою перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем належних сум податків до державного бюджету у період з 20 по 26 лютого 2019 року головним державним ревізором-інспектором Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку.
За результатами проведеної перевірки 01 березня 2019 року складено акт №739/1305/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано виявлені порушення.
У акті перевірки зазначено про те, що в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 занижено загальний річний оподатковуваний дохід в сумі 2178931,01 гривень. Із листа товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" від 09 жовтня 2018 року та копії угоди про врегулювання боргу до кредитного договору №ML-B02/046/2008 від 14 травня 2008 року слідує, що сума отриманого ОСОБА_1 додаткового блага (прощеного боргу) складає 2178931,01 гривень. У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення: частини "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 занижено загальний річний оподатковуваний дохід на суму 2178931,01 гривень, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 392207,58 гривень; підпунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано військовий збір в сумі 32683,96 гривень.
На підставі такого акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 23 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0013391305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 392207,58 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 98051,89 гривень, та №0013401305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 32683,96 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8170,99 гривень.
Позивач, не погоджуючись з такими діями Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, адже під час перевірки головним державним ревізором-інспектором Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області не встановлено складових суми в розмірі 2178931,01 гривень, що була прощена (анульована) ОСОБА_1 , тобто, не було з'ясовано чи в цю суму входить лише основна сума боргу (кредиту), чи до неї також включено суми відсотків, штрафів (пені).
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, не було враховано приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до невірного обрахування сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
Обґрунтування апеляційної скарги скаржник мотивує тим, що згідно відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України, ОСОБА_1 у 2016 році отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу "126") у сумі 2178931,01 гривень від товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна".
При цьому, зазначаючи, що в ході проведення доперевірочного аналізу управлінням надіслано запит на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" для підтвердження виплачених (нарахованих) доходів і надання підтверджуючих документів.
За результатами розгляду якого отримано відповідь із належним чином засвідченими копіями документів, відповідно до яких підтверджено інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів позивачу.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно положень статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Податковий кодекс України (надалі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18, статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 162 ПК України визначено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (підпункти 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України).
Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Згідно визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.
Положеннями пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Суд також враховує і положення пункту 56.21 статті 56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України.
Отже, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 24 січня 2019 року у справі №810/4200/16, від 31 січня 2019 року у справі №808/8913/14, від 09 квітня 2019 року у справі №819/1310/16, від 17 липня 2019 року у справі №819/1574/17.
Зміст наведених норм свідчить про те, що сума кредиту, прощена (анульована) банківською чи фінансовою установою, збільшує дохід особи, що брала кредит, і включається в її оподатковуваний дохід. Водночас, сума відсотків, нарахованих за користування кредитом, комісій, та/або штрафних санкцій (пені), не є доходами, які призводять до приросту показників майнового стану платника податку.
Отже, у разі прощення (анулювання) відсотків, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом, й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено угоду про врегулювання боргу до кредитного договору №ML-B02/046/2008 від 14 травня 2008 року. За умовами цієї угоди товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 2178931,01 гривень.
При цьому, колегією суддів встановлено, що ані у акті перевірки, ані у листі товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" вих. №8443 від 03 жовтня 2018 року, ані в угоді про врегулювання боргу від 03 березня 2016 року до кредитного договору №ML-B02/046/2008 від 14 травня 2008 року не визначено складові суми, що прощена (анульована) ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна".
Водночас, відповідно до зазначених вище положень ПК України, до загального оподатковуваного доходу позивача повинна включатись лише сума основного боргу, що анульований банком.
Судом першої інстанції з метою визначення складових суми в розмірі 2178931,01 гривень, що була прощена (анульована) ОСОБА_1 , витребовувалась у товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" відповідна інформація. Однак, товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у вказані судом строки витребуваної інформації до суду надано не було, відтак вимоги ухвали суду залишилися не виконаними.
У зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи вживались заходи щодо витребовування у ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" інформації щодо складових суми прощеного боргу, а саме зобов'язано надати: інформацію щодо анулювання (прощення) ОСОБА_1 боргу в розмірі 2178931,01 гривень за кредитним договором №ML-В02/046/2008 від 14 травня 2008 року, окремо вказавши складові такого боргу: основний борг (тіло кредиту), відсотки за користування кредитом, пеня тощо; інформацію щодо складових суми 2000000 гривень, що була сплачена ОСОБА_1 на виконання угоди від 03 березня 2016 року про врегулювання боргу до кредитного договору №ML-В02/046/2008 від 14 травня 2008 року, окремо визначивши елементи цієї суми: основний борг (тіло кредиту), відсотки за користування кредитом, пеня тощо.
З надісланої товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" довідки за вих. №55 від 07 квітня 2020 року вбачається, що відповідно до умов договору про врегулюванння боргу №ML-В02/046/2008 від 14 травня 2008 року сторонами було досягнуто домовленості про списання заборгованості по кредиту у розмірі 2178931,01 гривень, з яких: - основна заборгованість по кредиту 2168931,01 гривень; - пеня 10000,00 гривень.
Тобто, вказаним листом (довідкою) Банку підтверджено, що дохід позивача, отриманий як додаткове благо включає в себе основну суму боргу (кредиту) та штрафні санкції (пеню).
При цьому, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення податковим органом встановлено, що сума основного боргу (неповернутого кредиту) становить 2178931,01 гривень, однак, відповідачем не встановлено природу цієї заборгованості та її складові, а саме не було з'ясовано чи в цю суму входить лише основна сума боргу (кредиту), чи до неї включено суми штрафів (пені).
Водночас, частина 1 статті 77 КАС України вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, для прийняття рішення відповідач повинен був встановити та підтвердити факт порушення позивачем податкового законодавства, а після того розрахувати суму податку в разі наявності і лише після того виносити податкові повідомлення-рішення.
При цьому, податковим органом не було наведено об'єктивних доказів правомірності прийнятого ним рішення.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваними повідомленнями-рішеннями відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від всієї суми анульованої банком, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Зважаючи на те, що повноваження щодо визначення податкових зобов'язань є дискрецією контролюючого органу, суд позбавлений можливості у цьому випадку втручатися в дискреційні функції податкового органу та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення в певній частині.
Згідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України саме контролюючі органи, а не суд мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Тому суд не може підміняти суб'єкта владних повноважень та здійснювати розрахунок/перерахунок грошового зобов'язання.
Функція судового контролю під час розгляду справ про адміністративні правопорушення полягає у перевірці правомірності винесеного рішення податкового органу і не може виражатися у здійсненні замість суб'єкта владних повноважень його службової діяльності, яка полягає у визначенні у порядку, встановленому цим законодавством, сум податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" № 321-VIII від 9 квітня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу 1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".
Взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" по кредитному договору від 14 травня 2008 року припинились 03 березня 2016 року після підписання між позивачем та кредитором угоди про врегулювання боргу, якою прийнято рішення про анулювання позивачу кредитної заборгованості у сумі 2178931,01 гривень і саме з цієї суми доходу відповідач визначив грошові зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 490259,47 гривень та з військового збору на загальну суму 40854,95 гривень.
При цьому, відповідач безпідставно не застосував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України та не врахував, що до додаткового блага платника податків не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01 січня 2014 року не була погашена, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.
Таким чином, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01 січня 2014 року і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 1 січня 2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року.
Відтак, з метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов'язання, що підлягають сплаті позивачем у зв'язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага, контролюючий орган повинен був перевірити отриману податкову інформацію та з'ясувати, зокрема, чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, із неї яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року; яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, із неї яка сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом НБУ, із неї: еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року, на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року; різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.
Відтак, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було враховано приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до невірного обрахування сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 червня 2020 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.