Справа № 320/5977/18 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.
16 червня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 травня 2018 року № 0013831414 та № 0013841414.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскільки перевіркою встановлено неможливість (нереальність) фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "Астера Групп", ТОВ "Гесада Компані", ТОВ "Аріал-Торг", по яким вбачається невідповідність між придбаними та реалізованими товарами (послугами), а відтак податковим органом законно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС" на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та вказано, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит по операціям з контрагентами, на підтвердження чого надано відповідні докази. Крім того, зауважено про необґрунтованість посилань контролюючого органу, які стосуються контрагентів позивача, позаяк особливості здійснення останніми господарської діяльності не можуть мати наслідків безпосередньо для позивача, яким дотримано вимог ПК України при оформленні та здійсненні спірних операцій.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Астера Груп" за період з 1 лютого 2015 р. по 30 квітня 2015 р., з Товариства з обмеженою відповідальністю " Гесада Компані" за період з 1 грудня 2015 р. по 31 січня 2016 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріал-Торг" за період з 1 грудня 2015 р. по 31 січня 2016 р., результати якої оформлено актом перевірки від 11 квітня 2018 р. № 279/10-36-14-14/39399482, яким встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 ПК України та зроблено висновок, що ним занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 547 701 грн. 00 коп., а саме: за лютий 2015 р. в сумі 20 916 грн. 00 коп., за березень 2015 р. в сумі 27 500 грн. 00 коп., за квітень 2015 р. в сумі 30 793 грн. 00 коп., за грудень 2015 р. в сумі 193 304 грн. 00 коп., за січень 2016 р. в сумі 275 188 грн. 00 коп. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71 968 грн. 00 коп., в тому числі за лютий 9 151 грн. 00 коп., за березень 2015 р. в сумі 26 833 грн., за квітень 2015 р. в сумі 358 984 грн. 00 коп.
Також встановлено завищення податкового кредиту за рахунок відображення у складі податкового кредиту взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Астера Групп" за період з 1 лютого 2015 р. по 30 квітня 2015 р., з Товариством з обмеженою відповідальності " Гесада Компані " за період з 1 грудня 2015 р. по 31 січня 2016 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріал-Торг" за період з 1 рудня 2015 р. по 31 січня 2016 р.
Не погоджуючись із висновками контролюючого органу та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач після процедури адміністративного оскарження, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав до суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства в процесі здійснення господарських операцій, а доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг .
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться, до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням/ вимог ст.201 Податкового Кодексу) чи митними деклараціями, іншими документами,- передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС" було надано відповідні докази на підтвердження спірних господарських операцій, з яких вбачається наступне.
Між позивачем (підрядник) та ОСОБА_2 (замовник) укладено договір будівельного підряду № 01/04-16 від 8 квітня 2016 року, за яким підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх. Згідно з вимогами 8.1 договору будівельного підряду № 01/04-16 підрядник має право залучати субпідрядників до виконання Робіт.
На виконання вищевказаного договору позивачем (замовник) укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Астера Групп" (підрядник) договір підряду від 30 січня 2015 р. №30/1, за яким підрядник зобов'язується за замовленням замовника, власними та/або залученими силами з власних матеріалів, та матеріалів замовника здійснити роботи на об'єкті і здати у встановлений цим договором строк виконані роботи на об'єкті, а замовник зобов'язується надати підрядникові об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах цього договору.
На виконання цього договору було складено податкові накладні: № 49 від 30 квітня 2015 р.; № 47 від 30 квітня 2015 р.; № 48 від 30 квітня 2015 р.; № 3 від 23 квітня 2015 р.; № 6 від 31 березня 2015 р.; № 7 від 31 березня 2015 р.; № 23 від 28 лютого 2015 р.; № 24 від 28 лютого 2015 р.
Про здійснення цих будівельних робіт складено Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) за березень 2015 року та квітень 2015 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форма КБ-3, а саме: за лютий 2015 року на загальну сум 180 404 грн. 26 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 30 067 грн. 38 коп.; за березень 2015 року на загальну сум 325 997 грн. 63 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 54 332 грн. 94 коп.; за квітень 2015 року на загальну сум 400 662 грн. 87 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 66 777 грн. 15 коп..
Оплата коштів за виконані роботи відображено у журналах-ордерах по рахунку 631 та складених платіжних доручення № 61 від 12 березня 2015 р.; № 56 від 5 травня 2015 р.; № 53 від 23 квітня 2015 р.; № 44 від 7 квітня 2015 р.; № 39 від 2 квітня 2015 р. № 29 від 12 березня 2015 р.
На виконання договору будівельного підряду від 8 квітня 2016 р. № 01/04-16 позивачем (замовник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гесада Компані" (підрядник) договір від 25 вересня 2015 р. №25/09-2015. Згідно з умовами договору підрядник зобов'язується за замовленням замовника, власними та/або залученими силами з власних матеріалів, та матеріалів замовника здійснити роботи на об'єкті і здати у встановлений цим договором строк виконані роботи на об'єкті, а замовник зобов'язується надати підрядникові об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах цього договору.
На виконання цього договору складено податкові накладні: № 56 від 31 січня 2016 р.; № 25 від 21 січня 2016 р.; № 199 від 31 грудня 2015 р.
Про здійснення цих будівельних робіт позивачем надано Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за грудень 2015 року та січень 2016 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форма КБ-3, а саме: за грудень 2015 року на загальну сум 298 082 грн. 66 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 49 680 грн. 44 коп.; за січень 2016 року на загальну сум 108 036 грн. 91 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 54 332 грн. 94 коп.
Оплата коштів за будівельні роботи відображена у журналах-ордерах по рахунку 631 та платіжних дорученнях № 6 від 13 січня 2016 р, № 184 від 3 грудня 2015 р., № 171 від 5 листопада 2015 р..
На виконання договору будівельного підряду від 8 квітня 2016 р. № 01/04-16 позивачем (замовник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріал-Торг" (виконавець) договір про надання послуг від 10 грудня 2015 р. № 1012/15-1. Згідно з цим договором, за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з термообробки плитки та на умовах визначених цим договором, а саме: термообробка гранітної плитки родовища "Дидковичі" 600x400x30 мм, тип обробки - термо - 350 м.2; термообробка гранітної плитки родовища "Дидковичі" 600x400x40 мм, тип обробки - термо - 442 м.2; термообробка гранітної плитки родовища "Дидковичі" 300x400x30 мм, тип обробки - термо - 150 м.2; термообробка гранітної плитки родовища "Дидковичі" 200x1000x100 мм, тип обробки - термо - 386 м.п.
Також, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріал-Торг" (продавець) укладено договір поставки від 10 грудня 2015 р. № КП-1-10-12/2015. Згідно з умовами договору продавець зобов'язаний передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар.
На виконання цього договору було складено податкові накладні: № 49 від 21 січня 2016 р., № 48 від 21 січня 2016 р., № 127 від 14 грудня 2015 р., № 128 від 14 грудня 2015 р.
Крім того, позивачем надано специфікації до договору за грудень 2015 року та січень 2016 року.
На підтвердження оплати позивачем надано журнали-ордери по рахунку 631 та платіжні доручення № 11 від 21 січня 2016 р., № 193 від 21 грудня 2015 р., № 12 від 21 січня 2016 р., № 194 від 21 грудня 2015 р.
Колегія суддів, дослідивши вищевказані первинні документи, дійшла висновку про їх відповідність вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
Посилання апелянта на податкові накладні контрагентів та невідповідність номенклатури придбаних та проданих (наданих) товарів (послуг) не підтверджує фіктивність господарських операцій, оскільки такі доводи не є підтвердженням безтоварності господарських операцій та жодним чином не вказують про порушення вимог ПК України саме позивачем.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано доказів про наявність належно встановлених фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Окрім того, оцінюючи посилання апелянта щодо контрагентів позивача та їх фіктивності, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Під час судового розгляду справи, не знайшли свого підтвердження посилання контролюючого органу на податкову інформацію, зокрема щодо зареєстрованих податкових накладних, що наявні в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів в межах спірних правовідносин та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи, а в даному випадку ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС".
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надав до суду належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства, а тому позовні вимоги було правомірно задоволено.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 19.06.2020