Справа № 620/1239/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
18 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-
У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій щодо винесення постанови про накладення штрафу від 11 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 61137262 неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Пінічно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразума Є.В. про накладення штрафу від 11 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 61137262.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач із заявою стосовно перерахунку його пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" звертався до боржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області) ще 06 травня 2019 року, однак у задоволенні його заяви було відмовлено органом пенсійного фонду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому зазначає, що заяви про переведення з одного виду пенсії на інший приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Звертає увагу на те, що враховуючи неможливість самостійного переведення стягувача на інший вид пенсії, Головне управління пенсійного фонду в Чернігівській області не має можливості здійснити і перерахунок цієї пенсії, а відтак і накладення штрафу є протиправним, а постанова підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що оскаржувана постанова була прийнята відповідно до вимог чинного законодавства внаслідок невиконання позивачем рішення суду щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі № 620/1758/19 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України у перерахунку ОСОБА_2 , яка викладена у листі від 20 травня 2019 року № 2054/03/М-12. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити з 06 травня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволено частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року змінено, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року залишено без змін.
При цьому, ОСОБА_2 11 листопада 2019 року звернувся до Головного управління із заявою щодо добровільного виконання судового рішення (а.с. 7).
З матеріалів справи вбачається, що листом від 25 листопада 2019 року №4424/02/М-12 стягувачу було повідомлено, що судовим рішенням зобов'язано перерахувати йому пенсію по інвалідності відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності згідно Закону № 2262, Головне управління не може самостійно провести перерахунок його пенсії згідно норм Закону № 796.
Так, на виконання рішення суду, за заявою стягувача, Чернігівським окружним адміністративним судом 20 листопада 2019 року видано виконавчий лист ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Пінічно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Євгенієм Володимировичем 03 лютого 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61137262 (а.с. 40-41).
Актом державного виконавця від 14 лютого 2020 року встановлено, що боржником рішення суду не виконано.
Крім того, листом вих. № 2500-0325-8/4596 від 26 лютого 2020 року (а.с. 43-46) Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило, про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по першій групі інвалідності в наслідок каліцтва, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі 13528 грн. 75 коп. Особи, які одночасно мають право на різні види державної пенсії, самостійно обирають вид пенсії, який бажають отримувати. Діюче законодавство не передбачає отримання двох різних державних пенсій. Рішенням суду також не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області одночасно призначити та виплачувати декілька видів пенсії. ОСОБА_2 має самостійно визначитися щодо необхідності реалізувати право на виконання судового рішення, про що його було повідомлено листом № 4424/02/М-12 від 25 листопада 2019 року.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Пінічно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Євгенієм Володимировичем , керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" 11 березня 2020 року за невиконання рішення суду без поважних причин прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність свої дій та застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафних санкцій за невиконання рішення суду, а тому спірна постанова про стягнення штрафу є законною та не підлягає скасуванню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі також - Закон).
Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Так за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Особи, які одночасно мають право на різні види державної пенсії самостійно обирають вид пенсії, який бажають отримувати.
У зв'язку з цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 25 листопада 2019 року запропонувало позивачу написати заяву про перехід на інший вид пенсії згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі також - Закон № 796) для подальшого проведення перерахунку його пенсії згідно судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, яке набрало законної сили, встановлено, що 06 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплати йому пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 20 травня 2019 року № 2054/03/М-12 позивачу повідомлено про відсутність законних підстав для обчислення його пенсії відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що стягувач ОСОБА_2 із заявою стосовно перерахунку його пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" звертався до боржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області) ще 06 травня 2019 року, однак у задоволенні його заяви було відмовлено органом пенсійного фонду, що і слугувало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду за захистом своїх прав та, як наслідок, прийняття судом рішення від 22 липня 2019 року.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_2 до ГУ ПФ в Чернігівській області зареєстрована за № 2284/911-17 від 11 листопада 2019 року, відповідно до змісту останньої ОСОБА_2 просить здійснити перерахунок пенсії згідно ст. ст. 11, 21 Закону України № 2262-XII та просить перерахунку з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати замість грошового забезпечення відповідно до ст. 59 Закону України № 796-XII.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, колегія суддів зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність свої дій та застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафних санкцій за невиконання рішення суду, а тому спірна постанова про стягнення штрафу є законною та не підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008 року) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов