П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7245/19
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Дата і місце ухвалення 04.03.2020р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Андрушкевич М.Г.
розглянувши у відкритому судовому в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування:
- рішень Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09 серпня 2019р. за №UА500000/2019/000441/2, №UА500000/2019/000438/2, №UА500000/2019/000442/2, №UА500000/2019/000443/2, №UА500000/2019/000439/2;
- карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС від 07 серпня 2019р. №UА500060/2019/00510, №UА500060/2019/00514, №UА500060/2019/00513, №UА500060/2019/00509, №UА500060/2019/00512.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеської митниці Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.
Апелянт посилався на те, що під час митного контролю товарів за поданими митними деклараціями програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості товарів. Крім того, митним органом було здійснено перевірку поданих позивачем декларацій і документів та за результатами перевірки правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України, було визнано, що надані позивачем документи містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які є обов'язковими при її обчисленні та всіх відомостей щодо ціни товару. З огляду на зазначене у декларанта було витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, однак такі документи позивачем надані не були.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав належної оцінки доводам апелянта про відсутність відомостей про страхування товару, що впливає на визначення їх митної вартості, про те, що у наданих до митного оформлення прайс-листах зазначена вартість товару відрізняється від вартості товару згідно інвойсів, а також тому факту, що подані товариством інвойси складені російською мовою, тоді як стороною контракту є компанія-нерезидент.
Апелянт зазначив, що у зв'язку із наявними у документах розбіжностями та відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів митним органом і були прийняті картки відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів та визначено таку митну вартість за резервним методом, з урахуванням наявної в Митниці інформації щодо таких товару, митне оформлення яких вже здійснено.
Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що оскаржувані рішення та картки відмови прийнято обґрунтовано та правомірно, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 квітня 2017 року між ТОВ «БУДТРЕСТ-ВВ» (Покупець) та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (China) (Продавець) було укладено контракт купівлі-продажу №HLF/BB-220417, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання, іменовані надалі «Товари народного споживання», у відповідності з документами відвантаження, узгодженими та підписаними сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному контракті та інвойсах і доповненнях до нього (п.1.1).
Згідно п.п. 3.1, 4.1 Контракту, ціни за даним контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах. Умови поставок за цим контрактом визначаються і вказуються окремо у кожному наступному інвойсі. Поставки повинні здійснюватись у повній відповідності із замовленням покупця, в яких вказаний необхідний асортимент, термін і умови поставки (у відповідності з «ІНКОТЕРМС» - в діючій редакції) (п.4.1).
У пункті 6.3 Контракту визначено, що вартість палет, тари та упаковки включена у вартість товару.
З матеріалів справи встановлено, що між Позивачем та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (China) було підписано додаткові угоди до контракту №HLF/BB-220417 від 24.07.2019 року №14, від 16.10.2018 року №161018, від 16.10.2018 року №220719, №8 від 20.09.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року, №0418 від 20.04.2018 року.
На виконання вимог зазначеного Контракту та додаткових угод до нього була здійснена поставка товарів - інструментів ручних з бензиновим двигуном.
З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, позивачем 07.08.2019 року були подані до Одеської митниці ДФС електронні митні декларації: №UA500060/2019/024364, №UA500060/2019/024351, №UA500060/2019/024360, №UA500060/2019/024359, №UA500060/2019/024348.
Митна вартість товару у МД обрахована та вказана за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, у відповідності до вимог ст.ст. 51, 53, 57, 58 МК України.
Для підтвердження митної вартості позивачем у відповідності до ч.2 ст.58 МК України разом із митними деклараціями було надано наступні документи:
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024364 від 09.08.2019 року декларант надав: пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-6126 від 14.06.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-6126 від 14.06.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) №NUWODE1906126 від 14.06.2019 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) №266/1 від 07.08.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-6126 від 14.06.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 31.05.2019 року; цінову довідку №07-08-7/19 від 07.08.2019 року; зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/368556 від 17.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/369785 від 21.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/371395 від 29.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/371411 від 30.12.2018 року; постанову суду б/н від 25.09.2018 року.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024351 від 09.08.2019 року декларант надав: пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-0140 від 12.06.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-0140 від 12.06.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) №SZZY19050140 від 12.06.2019 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) №256/2 від 07.08.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-0140 від 12.06.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.05.2019 року; цінову довідку №04-08-2/19 від 07.08.2019 року; зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/334445 від 12.11.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/334450 від 12.11.2018 року; постанову суду б/н від 25.09.2018 року.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024360 від 09.08.2019 року декларант надав: пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-6007 від 29.06.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-6007 від 29.06.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) №SZZACM1906007 від 29.06.2019 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) №270/1 від 07.08.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-6007 від 29.06.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 14.06.2019 року; цінову довідку №07-08-6/19 від 07.08.2019 року; зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/368556 від 17.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/369785 від 21.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/371395 від 29.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/371411 від 30.12.2018 року; постанову суду б/н від 25.09.2018 року.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024359 від 09.08.2019 року декларант надав: пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-6013 від 29.06.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-6013 від 29.06.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) №SZACN1906013 від 29.06.2019 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) №269/1 від 07.08.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-6013 від 29.06.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 07/06.2019 року; цінову довідку №07-08-6/19 від 07.08.2019 року; зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/368556 від 17.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/369785 від 21.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/371395 від 29.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/371411 від 30.12.2018 року; постанову суду б/н від 25.09.2018 року.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024348 від 09.08.2019 року декларант надав наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-0205 від 11.06.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-0205 від 11.06.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) №WMS19060205 від 11.06.2019 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) №265/1 від 07.08.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-0205 від 11.06.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.04.2019 року; цінову довідку №07-08-5/19 від 07.08.2019 року; зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/368556 від 17.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/369785 від 21.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/371395 від 29.12.2018 року; митну декларацію МД № UA100110/2018/371411 від 30.12.2018 року; постанову суду б/н від 25.09.2018 року.
За наслідками розгляду поданих позивачем документів, Митниця дійшла висновку про те, що подані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару. На підставі викладеного Митниця повідомила позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) розрахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) копію митної декларації країни відправлення, 6) згідно п. 8 ч. 2 ст. 53 МК - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Товариством було повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів.
Одеською митницею ДФС було видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA500060/2019/00514, №UA500060/2019/00510, №UA500060/2019/00513, №UA500060/2019/00512, №UA500060/2019/00509.
Також відповідачем 09.08.2019 року були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом: №UA500000/2019/000443/2; №UA500000/2019/000439/2, №UA500000/2019/000442/2; №UA500000/2019/000441/2; № UA500000/2019/000438/2.
У рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданих інвойсів поставка товару здійснювалась на умовах СРТ Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Пунктом 8 контракту визначено, що додаткове страхування може проводитися за домовленістю сторін. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 2) у наданих до митного оформлення прайс-листах зазначена вартість товару відрізняється від вартості товару згідно інвойсів; 3) подані інвойси складені контрагентами з Китаю російською мовою, що може свідчити про наявні ознаки підробки; 4) подані прайс-листи складені китайським виробником товарів для українських та європейських компаній російською мовою, що може свідчити про наявні ознаки підробки; 5) заявлені до митного оформлення товари не містять даних щодо артикулів/моделей, що унеможливлює їх ідентифікацію та перевірку правильності визначення митної вартості.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товару та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення поданого ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" позову, з огляду на наступне:
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Таким чином, з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з зазначених вище підстав.
При цьому, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, здійснюється органом доходів і зборів, в тому числі, шляхом витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак таке витребування може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.
В рішеннях про коригування митної вартості товару відповідачем, в якості підстави для їх прийняття зазначено, проте, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару.
Відповідач посилався на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі якщо страхування здійснювалося.
Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів.
Як вже зазначалось вище, пунктом 4.1 контракту купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22 квітня 2017 року визначено, що умови поставок за цим контрактом визначаються і вказуються окремо у кожному наступному інвойсі.
Згідно наданих позивачем інвойсів, поставка товару здійснювалась на умовах СРТ-Odessa.
За правилами Інкотермс, CPT («Carriage Paid To» named place of destination («Фрахт/перевезення оплачені до»... назва місця призначення ) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. За умовами терміна СРТ на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.
Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.
В даному випадку представником позивача пояснено, що страхування товару не здійснювалось, у зв'язку з чим відповідні документи і не були надані позивачем до митного органу.
Відповідач не надав до суду доказів, які б підтверджували страхування позивачем придбаного товару.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що посилання митного органу, в якості підстав для коригування митної вартості товарів, на ненадання позивачем документів у підтвердження вартості страхування товарів є необґрунтованими.
Що стосується посилань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення прайс-листах зазначена вартість товару відрізняється від вартості товару згідно інвойсів, слід зазначити наступне:
Суд першої інстанції вірно вказав, що прайс-лист (прейскурант) - це документ, що містить перелік товарів, робіт та послуг (із можливим зазначенням їх характеристик), та із вказівкою їх вартості, яка є рекомендованою.
В свою чергу, інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю.
Митним органом в ході перевірки визначеної митної вартості товарів виявлено, що вартість товарів у наданих до митного оформлення інвойсах вища, ніж вартість цих товарів згідно наданих прайс-листів.
Наявність вказаної невідповідності пояснено товариством тим, що згідно п. 6.3 Контракту, до вартості товару включається вартість палет, тари та упаковки. Позивач зазначив, що в пакувальних листах зазначена вага брутто та вага нетто, інформація щодо вартості товару, зазначена в інвойсах та інформація щодо ваги товару наявна в пакувальних листах, а тому відповідач мав змогу самостійно визначити вартість упаковки, яка включена у вартість.
Згідно пункту 3.1 контракту купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року, ціни за даним контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах.
При цьому, дійсно, згідно з пунктом 6.3 Контракту №HLF/BB- 220417 від 22.04.2017р. вартість палет, тари та упаковки включені в вартість товару.
Таким чином, остаточна ціна, з урахуванням складових, які за укладеним контрактом повинні включатись до ціни товару, визначена саме в інвойсах. Наявність розбіжностей між цінами, зазначеними в інвойсі та цінами, вказаними в прайс-листах, не впливає в даному випадку на правильність визначення позивачем митної вартості.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача в цій частині.
Що стосується посилань митного органу на те, що оскільки подані інвойси та прайс-листи складені контрагентами з Китаю російською мовою, це може свідчити про наявні ознаки підробки, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідальність за внесення даних в ці документи несе продавець товару.
Вказані твердження відповідача мають характер припущень, не свідчать про підробку документів та така підробка митним органом не доведена.
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано посилання на те, що надані позивачем до митного оформлення документи є підробленими, а такий висновок відповідачем зроблено лише на підставі того, що стороною контракту є компанія-нерезидент, для якої використання російської мови нетипове (компанія з Китаю), тоді як вказане, без наявності належних доказів, не може свідчити про підробку документів.
Колегія суддів зазначає, що інвойс є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.
Також відповідач посилався на те, що заявлені до митного оформлення товари не містять даних щодо артикулів/моделей, що унеможливлює їх ідентифікацію та перевірку правильності визначення митної вартості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказана підстава для коригування митної вартості товарів є необґрунтованою, оскільки надані до митного оформлення та до суду документи містять усю необхідну інформацію для ідентифікації товару.
Суд апеляційної також погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав митниці всі документи, які були у нього в наявності, і які не містять в собі ознак підробки чи розбіжностей, які б вказували на невірне визначення митної вартості товарів, що в свою чергу вказує на відсутність у відповідача правових підстав для коригування такої митної вартості.
Жодних переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано.
При цьому, згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Крім того, відомості з інформаційних баз даних органів ДФС, на які посилається відповідач, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.
В даному випадку відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваних карток відмови у митному оформленні товарів та рішень про коригування митної вартості та задоволення позову ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ".
Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Судове рішення складено у повному обсязі та підписано 19.06.2020 року.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук