16.06.2020
ЄУН №337/4048/19
Провадження №2/337/135/2020
16 червня 2020 року м. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредун Д.С., при секретарі Шварцер Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
17 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти за договором позики (безвідсоткової) №28-03/2019 від 28.03.2019 року: суму боргу в розмірі 300240,00 гривень, суму штрафу з квітня 2019 року в розмірі 250000,00 гривень, 3% річних в розмірі 3479,49 гривень, пеню в розмірі 40181,11 гривень, також - судовий збір у розмірі 6 517,32 гривень.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором позики та не повертає запозичені грошові кошти, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу та передбачені укладеним між ними договором штрафні санкції.
Ухвалою судді від 03 грудня 2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
20 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти за договором позики (безвідсоткової) №28-03/2019 від 28.03.2019 року: суму боргу в розмірі 300240,00 гривень, суму штрафу з квітня 2019 року в розмірі 700560,00 гривень, 3% річних в розмірі 6613,50 гривень, пеню в розмірі 72105,63 гривень, а також - судовий збір у розмірі 10510 гривень.
Ухвалою суду від 10 березня 2020 року підготовче провадження закрито, справу за уточненою позовною заявою призначено до судового розгляду по суті.
Сторони були повідомлені про місце, дату й час розгляду справи рекомендованою кореспонденцією відповідно до вимог ст. 128 ЦПК Українита відповідним повідомленням на офіційному сайті Судової влади; надано час для подання відзиву та заперечень.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяви, в яких просив розглянути справу без його участі на підставі наданих матеріалів та в повному обсязі задовольнити збільшені позовні вимоги. Жодних заперечень проти ухвалення заочного рішення не виклав.
Відповідач ОСОБА_2 , повідомлений належним чином про розгляд справи, в судове засідання повторно не з'явився, у визначений судом строк відзив на позовну заяву суду не надав, у зв'язку з чим відповідно до вимог ч.8 ст. 178, ч.2 ст. 247, ст. 279, ч.1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів в порядку заочного провадження та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1,3,4 ст.12, ч.1 ст.81, ч.1 ст.83 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підтвердження отримання позичальником суми боргу представником позивача було надано суду примірник договору позики (безвідсоткової) №28-03/2019 від 28 березня 2019 року (а.с.5-7), укладеної в м. Київ, за умовами якої (п.1) позикодавець ОСОБА_1 передає позичальникові ОСОБА_2 безпроцентну позику на суму 37000 доларів США, що еквівалентно 1 000 000 гривень, а позичальник зобов'язується повернути її не пізніше 22 квітня 2019 року (включно) (п.2.2.). За п.2.4. кошти надавались в позику з метою інвестування в бізнес позичальника.
Відповідач ОСОБА_2 власноруч підписав вказаний договір, тим самим погодився з усіма його умовами.
Як вбачається з розписки (а.с.8), власноручно написаній ОСОБА_2 , відповідно до умов договору позики (безвідсоткової) №28-03/2019 від 28 березня 2019 року він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 37000 доларів США та зобов'язався їх повернути відповідно до умов договору позики.
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як передбачено ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений зобов'язанням строк, належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Статтею 533 (ч.ч.1, 2) ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Як зазначає позивач у позові, і що не спростовано відповідачем, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання виконав не належним чином. За період з 23 по 26 квітня 2019 року сума заборгованості становила 20000 доларів США, за період з 27 квітня по 17 травня 2019 року - 16000 доларів США, за період з 18 по 22 травня 2019 року - 14000 доларів США, за період з 23 травня по 29 грудня 2019 року - 12000 доларів США.
Заперечень проти цього, як і будь-якого передбаченого ст. 545 ЦК України документального підтвердження повернення суми боргу позивачу ОСОБА_2 суду не надав.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, внаслідок невиконання зобов'язань з повернення суми боргу ОСОБА_2 порушив обумовлений договором строк його повернення, а також - визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов'язань. На цей час сума боргу становить 12000 доларів США, що еквівалентно 300240,00 гривень, і підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, згідно п.3.2. вищевказаного договору позики (а.с.5), невиконання однією зі сторін умов даного договору, яке призвело до матеріальних втрат другої сторони, тягне за собою застосування до винної сторони штрафних санкції у розмірі 5% від суми договору за прострочення виконання до 30 днів й може служити підставою дострокового припинення договору. Прострочення виконання понад 30 днів тягне накладення штрафу, що пропорційно збільшується на 5% за кожні 30 днів прострочення.
За п.3.3. договору позики (а.с.6) за неповернення або несвоєчасно повернення суми позики за цим договором позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми за договором.
Суд погоджується із розрахунками позивача, згідно яких сума штрафу згідно п.3.2. договору позики за період з 23 квітня 2019 року по 29 грудня 2019 року дорівнює 700560 гривень, а сума пені згідно п.3.3 договору, в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми за договором становить 72105,63 гривень.
Вказані штрафні санкції також необхідно стягнути з відповідача.
Водночас, вимога про стягнення з відповідача штрафу (3% річних) у зазначеному позивачем розмірі - 6613,50 гривень, на думку суду, вимогам закону не відповідає, отже не може бути задоволена судом у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Згідно положень ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне їх застосування за одне й те саме порушення, зокрема строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання закріплених ст. 61 Конституції України вимог щодо заборони подвійного застосування цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та № 6-1374цс17 від 11 жовтня 2017 року.
Таким чином стягнення 3% річних згідно ст. 625 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки укладеним договором встановлений інший розмір процентів, які і необхідно стягнути з відповідача.
Зважаючи на викладені обставини, позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати, що понесені та документально підтверджені позивачем, в порядку ст. 141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 10445,61 гривні судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 525, 526, 530, 551, 612, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 12-13, 81-83, 141, 178, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ):
- 1 072 905 (один мільйон сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 63 копійки за договором позики (безвідсоткової) №28-03/2019 від 28.03.2019 року, з яких: 300 240,00 гривень сума боргу; 700560,00 гривень сума штрафу згідно п.3.2. договору позики за період з 23 квітня 2019 року по 29 грудня 2019 року; 72105,63 гривень пеня згідно п.3.3. договору позики;
- 10445 (десять тисяч чотириста сорок п'ять) гривень 61 копійку судового збору.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: Д.С. Бредун