Справа № 369/2839/20
Провадження № 2/369/2706/20
Іменем України
19.06.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Одинцова О.С.
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
У лютому 2020 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що мають з відповідачкою спільну неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , 2004 року народження. Неповнолітня дитина залишилась проживати разом з ним з лютого 2018 року та перебуває на його утриманні. Для повноцінного та всебічного розвитку дитини є необхідним стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача до повноліття дитини. Вказав, що відповідач як мати дитини зобов'язана утримувати дитину.
Просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; судові витрати покласти на відповідача.
06 квітня 2020 року до суду надійшов відзив. Не погоджуючись з позовом ОСОБА_3 вказала, що син дійсно проживає з позивачем. Вона завжди цікавилась життям сина, надавала матеріальну допомогу. На даний час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трьох років, тому не має самостійного доходу. Доходу від підприємницької діяльності також не отримує. Тому просила стягнути аліменти в мінімальному розмірі, визначеному законом.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що після розлучення дитина проживала з відповідачкою. З лютого 2018 року за бажанням ОСОБА_4 , дитина проживає з ним та повністю перебуває на його утриманні. Він має ще трьох дітей на своєму утриманні. Незважаючи на те, що відповідачка не працює, бо має маленьку дитину, вона має дохід, оскільки веде підприємницьку діяльність, має салон перукарню. Просив суд задоволити позов.
У судовому засіданні представник відповідачки проти позову заперечував частково. Просив задоволити позов та стягнути мінімальний розмір аліментів.
Дослідивши матеріали справи, подані заперечення та долучені сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2014 року шлюб між сторонами розірвано.
Батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст. 180 СК України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним проживає та перебуває на його утриманні дитина ОСОБА_4 , 2004 року народження.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 27 лютого 2020 року.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до роз'яснень у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
З огляду на те, що дитина проживає з батьком, вартість продуктів харчування, інших речей першої необхідності, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, враховуючи стан здоров'я, матеріальне становище платника аліментів, відповідач не спростував доводів позову щодо відсутності заробітків в 2020 році, наявність у відповідача на утриманні ще однієї неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі рекомендованого розміру аліментів - на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ст.182 СК України) до досягнення дитиною повноліття, як це передбачено ч. 2 ст. 183 СК України. Подані відповідачем пояснення щодо визначення частки аліментів саме в розмірі ј частини не містить належного мотивування, не надано пояснень щодо неможливості сплати аліментів в іншому розмірі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов'язок батьків.
За ст.179 Сімейного Кодексу України (в редакції Закону №2037-VIII від 17 травня 2017 року) аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Суд звертає увагу на те, що сам факт народження дитини покладає на батьків обов'язки, зокрема, щодо її утримання. Відмовки про недостатність коштів у платника аліментів не заслуговують на увагу. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.
Суди при вирішенні спорів також враховують приховані доходи платника аліментів при визначенні їх розміру і це має відбуватися шляхом врахування витрат, здійснених платником аліментів. Саме за цим показником має визначатися розмір аліментів. Різноманітні аргументи щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично, а до уваги належить брати рівень життя платника аліментів, який слід оцінювати непрямими методами (зокрема, за його витратами та наявністю певного майна).
Принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів, на що посилається апелянт, не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства. На даний час у платника аліментів основне джерело доходу не обов'язково пов'язане з працею і при стягненні аліментів слід виходити з оцінки майнового стану платника аліментів, а не з врахування його трудових доходів.
Можливість другого з батьків утримувати дитину повинна тлумачитися розширено і не обмежуватися лише наявністю в нього офіційного доходу, але також враховувати фінансування витрат такого з батьків, наявність у нього рухомого і нерухомого майна, його можливість надавати утримання дитині.
Посилання відповідача на те, що суд має враховувати прожитковий мінімум для дитини та стягнути мінімальний розмір аліментів, суд оцінює критично, так як даний показник є мінімальним та не може забезпечувати всебічний розвиток дитини. Оскільки в матеріалах справи відсутні взагалі будь-які докази щодо отриманих доходів відповідача в 2020 році, доказів припинення підприємницької діяльності матеріали справи не місять, тому суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо неможливості стягнення аліментів в рекомендованому розмірі. Відсутні в матеріалах справи також докази того, що відповідач не мав можливості надати суду дані докази, а в разі складнощів в їх отриманні заявити клопотання про їх витребування.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 84, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 лютого 2020 року.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави у сумі 840,60 грн. (вісімсот сорок грн. 60 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.
Суддя