"17" червня 2020 р. Справа № 363/1957/15-к
17 червня 2020 р. Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014110030000019 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.340, ч.1 ст.366 КК України, -
До провадження Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014110030000019 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 340, ч.1 ст. 366 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор вважала за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначила, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України.
Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не підтримав клопотання прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду, просив обвинувальний акт повернути прокурору, оскільки той вимогам КПК України не відповідає. Зазначив, що до матеріалів кримінального провадження ним вже неодноразово долучались клопотання про повернення обвинувального акту у яких ним, з посиланням на діюче законодавство України, зазначалось про підстави повернення обвинувального акту. Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Такий принципи закріплений також у статті 10 КПК України щодо принципу рівності перед законом і судом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-УІ, суди України при розгляді справ застосовують конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у ч.3 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права; а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; б). мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту; с) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя та інше.
Право людини на законність прийнятих рішень також закріплено у національному законодавстві. Зокрема у ст. 9 КПК України згідно якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зокрема надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Слід зазначити, що, відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України, під обвинуваченням розуміється твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Згідно до ч. 1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Разом з тим, згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.
Зокрема, при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувальний акт складений прокурором Київської області ОСОБА_6 підписаний 24.06.2019 року, в той час як вручений обвинуваченому ОСОБА_5 27.11.2019 року, що підтверджується розпискою останнього про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а як вбачається з супровідного листа адресованого до суду направлений 27.01.2020 року та отриманий судом 29.01.2020 року. Таким чином, є незрозумілими та не обґрунтованими обставини не направлення протягом тривалого часу обвинувального акту до суду, що є порушення принципу розумності строків проведення відповідних процесуальних дій.
Аналіз змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_5 свідчить про те, що обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, зокрема зазначено, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.1 ст. 366, ст. 340 КК України, а далі міститься твердження, що ОСОБА_5 скоїв злочин передбачений ч.1 ст. 366, ст. 340 КК України, а не обвинувачується, як то передбачено законом.
Також, при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що правова кваліфікація дій обвинуваченого визнана за ст. 340 та ст. 366 КК України, проте зазначені статті КК України змінювалась та викладалась в нових редакціях, отже посилання в обвинувальному акті на норму Закону без визначення редакції, з урахуванням положень ст. 5 КК України, є некоректним та не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. З даної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення, зазначене в обвинувальному висновку, повинно бути конкретним.
При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувачення відносно ОСОБА_5 за ст.340 КК України сформульовано як незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчинених службовою особою.
Таким чином із даного обвинувачення вбачається, що прокурором та слідчим чітко не визначено які ж незаконні дії вчиняв ОСОБА_5 , а саме перешкоджав організації чи проведенню, та чого зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрації, оскільки дана норма закону містить у собі «або», що передбачає обов'язок визначити яка саме дія була вчинена обвинуваченим.
Зазначена неконкретність обвинувачення свідчить про порушення прав обвинуваченого ОСОБА_5 знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Крім того, із дослідженого обвинувального акту вбачається, що при формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 340 КК України і за ч.1 ст. 366 КК України, прокурором та слідчим взагалі не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення передбаченого ст. 340 КК України та ч.1 ст. 366 КК України.
При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що час видачі завідомо підробленого документу (рапорту), тобто день та час його передачі до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в Київської області в обвинувальному акті не зазначений.
Разом з тим в обвинувальному акті не дана правова оцінка судовим рішенням, якими відповідних осіб притягнуто до адміністративної відповідальності.
Водночас зазначені обставини мають істотне значення для правильного встановлення події кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями.
Також установивши, що акція протесту проводилася 29.12.2013 року, орган досудового слідства одночасно вказує, що незаконне перешкоджання його організації і проведенню обвинуваченим чинилося шляхом службового підроблення 30.12.2013 року, тобто після того, як така акція вже відбулася.
До того ж в обвинувальному акті не вказано дані про сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо проведення акції протесту відповідно до вимог чинного законодавства України та з огляду на офіційну інтерпретацію положення ч. 1 ст. 39 Конституції України дану Конституційним Судом України.
У той же час не зазначено в обвинувальному акті й те, чи брали участь в акції протесту ті водії транспортних засобів щодо яких складено підроблені рапорти.
Разом з тим не визначено в обвинувальному акті й ознаки офіційного документу, який став предметом підробки, що повинен надавати, звільняти або встановлювати для певних осіб ті чи інші права та обов'язки згідно вимог чинного законодавства України.
Крім того відповідно до вимог ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
В обвинувальному акті зазначено, що потерпілими є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Проте всупереч вказаних вимог Закону в обвинувальному акті одночасно зазначено, що шкода даним кримінальним правопорушення нікому не завдана.
Не містить даних про заподіяння шкоди й виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.
Крім того, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування від 24.06.2019 року, остання процесуальна дія була вчинення 23.20.2014 року та у взагалі не існуючий місяць, а також не містить процесуальні дії щодо складання обвинувального акту 24.06.2019 року та вручення обвинувального акту 27.11.2019 року ОСОБА_5 . З даного реєстру вбачається, що на протязі більше п'яти років будь-яких дій процесуальних дій на досудовому розслідуванні не здійснювалося, що свідчить про порушення прав не лише обвинуваченого, а й інших громадян України, зокрема потерпілих, на захист їх прав, з врахуванням загальних засад кримінального провадження, передбачених ст.7, 8, 9, 10 КПК України.
Також, з реєстру вбачається, що вході досудового розслідування, було прийнято ряд процесуальних рішень та зокрема перераховано постанови про закриття кримінального провадження та постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження датовані 2014 роком, в той же час без будь-якого посилання яке саме кримінальне провадження, відносно кого, від якого числа скасовується та яка постанова не зазначено.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Аналіз обвинувального акту вказує на те, що прокурором не було дотримано цих вимог закону, оскільки, обвинувальний акт не містить анкетні відомості, щодо потерпілих, які згадуються в обвинувальному акті, як потерпілі, і яким, згідно того ж обвинувального акту заподіяна моральна шкода. Відсутність в обвинувальному акті анкетних даних потерпілих позбавляє суд можливості забезпечити їх права, зокрема, на участь в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Стадія підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню має організаційний характер, в результаті якого суд, приймаючи рішення, керуючись ст.ст. 314-315 КПК України, має перевірити відповідність вимогам кримінального процесуального закону обвинувальний акт, підготувати умови для проведення судового розгляду й призначити справу до судового розгляду, або повернути обвинувальний акт прокурору.
Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що органами досудового розслідування не дотримано вимог кримінально процесуального закону при направленні до суду обвинувального акту, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42014110030000019 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.340, ч.1 ст.366 КК України, прокурору як такий, що не відповідає нормам КПК України.
Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42014110030000019 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.340, ч.1 ст.366 КК України, повернути прокурору.
Повний текст ухвали проголошено 19.06.2020р. о. 09.00 годині.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1