справа № 361/681/19
провадження № 2/361/252/20
26.05.2020
Іменем України
26 травня 2020 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.
за участю секретаря Плиси В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» про визнання недійсними договорів та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності,
Стислий виклад позиції позивача.
У січні 2019 року до суду надійшов вищевказаний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а» (надані - ОСББ «Симоненка 113-а»). В обґрунтування позову зазначається, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на 81 об'єкт, з яких 78 житлових та 3 нежитлових приміщення ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 знаходяться у власності ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності відповідача на приміщення № НОМЕР_1 став Договір купівлі-продажу майнових прав №І-КБ від 24.11.7.015р. та Акт приймання-передачі майнових прав №бн від 01.06.2016р., а на приміщення №80 Договір купівлі-продажу №бн від 24.11.2015р. та Акт приймання-передачі майнових прав №бн від 01.06.2016р. укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» та ОСОБА_1 .
05.10.2017р. відбулась реєстрація права власності за Договором №І-КБ від 24.11.2015р. та Договором №бн від 24.11.2015р на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Василенко Л.В. Броварської районної державної адміністрації Київської області.
Відповідно до інформації зазначеної в Технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок від 22.10.2015р., приміщення АДРЕСА_5 79 та АДРЕСА_5 80 відносяться до цілісного комплексу, не є прибудованими, визначені, як місця загального користування під №11 - допоміжна та №УІІІ - допоміжна, та не є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Відповідно до положень чинного законодавства право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку. Тому укладання договорів купівлі-продажу між ТОВ «ДБК «Меркурій» та відповідачем, а в подальшому оформлення права власності на приміщення АДРЕСА_5 79 та АДРЕСА_5 80, є таким, що суперечить нормам Конституції України, Цивільного кодексу України, ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та іншим актам цивільного законодавства і порушують права співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .
Позивач просить визнати Договір купівлі-продажу майнових прав №І-КБ від 24.11.2015р. в частині набуття у приватну власність ОСОБА_1 майнових прав на приміщення АДРЕСА_6 . недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень та виключити з державного реєстру прав на нерухоме майно запис про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1373395932106; визнати Договір купівлі-продажу майнових прав №бн від 24.11.2015 року в частині набуття у приватну власність ОСОБА_1 майнових прав на приміщення АДРЕСА_7 недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37473086 від 09.10.2017р. та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстраційний номер: 1373381532106.
Заперечення відповідача.
У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Беженцев Ф.В. зазначає про те, що не погоджується із позовом. Вважає, що оспорювані договори купівлі-продажу майнових прав від 24.11.2015 року укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, що було перевірено державним реєстратором, у результаті чого внесені відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Також посилається на те, що право на визначення, які саме приміщення чи квартири в будинку і кому продавати належить замовнику будівництва - ТОВ «БДК «Меркурій». Втім, відповідач надав належні та достатні докази того, що належні на праві власності відповідачу спірні приміщення не відносяться до допоміжних приміщень. Крім того, відповідач вважає, що позов поданий із пропуском строку позовної давності.
Заяви, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 13 лютого 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року залучено співвідповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій».
Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та адвокат Шевченко К.М. доводи позову підтримали просили про задоволення позовних вимог в повному обсязі та просили стягнути з відповідачів судові витати.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Беженцев Ф.В. заперечував проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Представник відповідача ТОВ «БДК «Меркурій» у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки до суду не повідомив.
Обставини справи, що встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №1-КБ від 24 листопада 2015 року, укладеного між ТОВ «БДК «Меркурій» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості. За умовами договору об'єктом нерухомості є нежитлове приміщення на першому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_8 вартість майнових прав за даним договором складає 52 800 грн. (а.с. 120-122)
Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №ІІ-КБ від 24 листопада 2015 року, укладеного між ТОВ «БДК «Меркурій» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості. За умовами договору об'єктом нерухомості є нежитлове приміщення на першому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_9 вартість майнових прав за даним договором складає 52 800 грн. (а.с. 197-199)
Згідно Актів приймання-передачі майнових прав №бн від 01.06.2016р., укладених між Товариством а з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» та ОСОБА_1 , останній передані у власність майнові права на приміщення АДРЕСА_5 79 та АДРЕСА_5 80. Даний акт є підставою для реєстрації права власності на нежитлові приміщення.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 26.03.2018 року видно, що у багатоквартирному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано право власності на 81 (вісімдесят один) об'єкт, з яких 78 житлових та 3 нежитлових приміщення ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 знаходяться у власності ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності відповідача на приміщення АДРЕСА_5 79 є: Договір купівлі-продажу майнових прав №І-КБ від 24.11.7.015р. та Акт приймання-передачі майнових прав №бн від 01.06.2016р., а на приміщення №80 Договір купівлі-продажу №бн від 24.11.2015р. та Акт приймання-передачі майнових прав №бн від 01.06.2016р. укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» та ОСОБА_1 .
Так, 05.10.2017р. відбулась реєстрація права власності за Договором №І-КБ від 24.11.2015р., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Василенко Л.В. Броварської районної державної адміністрації Київської області, якому було присвоєно індексний номер 37473288 від 09.10.2017, внаслідок чого приміщенню АДРЕСА_10 присвоєно реєстраційний номер об'єкта 1373395932106.
05.10.2017 відбулась реєстрація права власності за Договором №бн від 24.11.2015р., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Василенко Л.В. Броварської районної державної Київської області, якому було присвоєно індексний номер 37473086 від 09.10.2017, внаслідок чого приміщенню АДРЕСА_11 присвоєно реєстраційний номер об'єкта 1373381532106.
21.04.2018 співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 проведені перші установчі збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а». На цих зборах прийняте рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а», затверджено Статут, проведено вибори правління, ревізійної комісії та надання повноважень представнику Зборів щодо державної реєстрації ОСББ «Симоненка 113-а», що підтверджується протоколом від 07.05.2018 (а.с. 19-22).
09.05.2018 на засіданні правління ОСББ «Симоненка 113-а» прийняте рішення про обрання головою правління ОСОБА_3 та обрання уповноважених представників ОСББ «Симоненка 113-а» для приймання-передачі передбаченої законодавством документації на багатоквартирний житловий будинок за місцезнаходженням АДРЕСА_12 (а.с. 23-25)
11.05.2018 проведена державна реєстрація ОСББ «Симоненка 113-а», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с. 9)
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 року визначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Подібна позиція викладена також в Рішенні Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09.11.2011р. у справі №1-22/2011.
Відповідно до положення статті 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній масності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.
Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.
Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.
Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом,
Відповідно до частини 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частинами 1, 2 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
При цьому до спільного майна багатоквартирного будинку відносяться приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).
Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.
Так, відповідно до інформації зазначеної в технічній документації, а саме Технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок від 22.10.2015р., Декларації про початок виконання будівельних робіт від 25.09.2012р. №7/10-2509/32 та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 16.05.2016р. № НОМЕР_2 , визначено, що багатоповерховий будинок за адресою АДРЕСА_1 . складається з 78 житлових квартир загальною площею 4 394,4 кв.м., технічних приміщень загальною площею 67,1 кв.м., допоміжних приміщень загального користування загальною площею 736,8 кв.м. та відсутні будь-які інші нежитлові приміщення, які б пілягали продажу забудовником і були визначені технічною документацією.
Відповідно до інформації, зазначеної в Технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок від 22.10.2015р., приміщення АДРЕСА_5 79 та АДРЕСА_5 80 відносяться до цілісного комплексу, не є прибудованими, визначені, як місця загального користування під №11 - допоміжна та №УІІІ - допоміжна, тому не є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. (а.с. 51-54)
Згідно експлікації будівельних креслень Альбому 2, Частини 1, Архітектурно-будівельних креслень вище відмітки 0.000 від 2013р., будинок АДРЕСА_1 , має криті ганки входу, які забезпечують доступ до сходової клітки та ліфтового холу, з яких здійснюється доступ до спірних приміщень, що свідчить про відсутність відокремленого безперешкодного доступу до цих приміщень. (Витяг з Архітектурно-будівельних креслень вище відмітки 0.000 від 2013р. на а.с. 62-63).
Відповідно до «Робочої документації. Багатоквартирний житловий будинок. Альбом. Електрообладнання та внутрішнє електроосвітлення від 2014р.», електрифікація спірних приміщень здійснюється від загальної мережі через електричний загально будинковий щиток, що призначений для обслуговування приміщень загального користування та допоміжних приміщень. У вищезазначеній документації дані приміщення визначені, як «ліфтовий хол» та «мусорний клапан». (а.с. 57-61)
Про те, що спірні приміщення є саме допоміжними, а не нежитловими (тобто самостійними об'єктами цивільно-правових відносин) також свідчать характеристики даних приміщень. Зокрема, в Акті обстеження допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, складеному 04 лютого 2019 року, зроблено висновки, що обстежені приміщення є частиною єдиного цілісного житлового комплексу й призначені для задоволення потреб власників будинків, а саме: утримання спільного майна багатоквартирного будинку в належному стані. (а.с. 88)
Отже, дані об'єкти призначені для забезпечення експлуатації будинку, побутового обслуговування мешканців, а також дотримання санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир.
Аргументи відповідача ОСОБА_1 про те, що спірні приміщення не відносяться до допоміжних, що підтверджується даними технічного паспорту, виготовленого ПП ОСОБА_4 . Бюро технічної інвентаризації від 18.09.2017 року, є безпідставним, оскільки вказаний паспорт виготовлений уже після укладення оспорюваних правочинів, та його дані не характеризують спірні приміщення як нежитлові, що є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З огляду на встановлені судом обставини, видно, що укладання договорів купівлі-продажу між ТОВ «ДБК «Меркурій» та відповідачем, а в подальшому оформлення права власності на приміщення АДРЕСА_5 79 та АДРЕСА_5 80 відповідачем є таким, що суперечить нормам Конституції України, Цивільного кодексу, ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та іншим актам цивільного законодавства і порушують права співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1
Отже, враховуючи те, що спірний правочин суперечить ЦК України та іншим законодавчим актам, тому є підстави для визнання його недійсним.
Відповідно до частин 1,2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( далі - Закон № 1952-IV) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Згідно із частинами 2,3 статті 13 вищевказаного Закону № 1952-IV на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності (довірчої власності) та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень.
Враховуючи те, що позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних правочинів є обґрунтованими та доведеними, то й позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстраційні номери спірних об'єктів нерухомого майна - також підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача посилався також на те, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірних приміщень.
Щодо цього аргументу, суд зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , за відповідних умов та обставин, не позбавлена права на звернення до суду за захистом порушених прав у порядку визначеному статтею 661 ЦК України.
Так, у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі №6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Щодо строків позовної давності.
Представником відповідача ОСОБА_1 подана до суду заява про застосування до позовних вимог позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Нормами частини 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Законодавець покладає на позивача обов'язок довести факт того, що він не міг довідатись про своє порушене право, а на відповідача доведення факту, що особа могла дізнатись про таке порушення.
З пояснень представників позивача встановлено, що про передачу у власність ОСОБА_1 допоміжних приміщень, що є предметом даного спору, стало відомо 26.03.2018р. з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна (багатоквартирного будинку) (копія якої знаходиться в матеріалах справи).
Спірні договори купівлі-продажу майнових прав були укладені 24.11.2015р., але реєстрація права власності на підставі спірних договорів відбулась лише 05.10.2017р., саме з того часу ця інформація загальновідомою і у третіх осіб з'явилась можливість дізнатись про свої порушені права.
Отже, позивач міг дізнатись про порушене право не раніше 05.10.2017р., тобто, з дати коли було зареєстроване право власності на спірні приміщення.
Позов пред'явлений 29.01.2019 року, тобто в межах трирічного строку з моменту, коли позивач міг дізнатися про порушене право.
Аргументи відповідача про ймовірну обізнаність позивача про порушені права власності на спірні приміщення з моменту укладення оспорюваних договорів 24.11.2015 року - жодними доказами не підтверджені.
Отже, позов пред'явлений у межах строків позовної давності.
Щодо розподілу судових витрат.
Як передбачено ч.1,2,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідність до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат судом встановлено наступне.
За подання позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 7 684 гривні. Враховуючи те, що позовні вимоги стосуються обох відповідачів, судовий збір необхідно стягнути з кожного у рівних частинах на користь позивача.
Згідно договору №11-01/2019 від 11.01.2019 року адвокат Шевченко К.М. надає правничу допомогу Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а».
На підтвердження наданої правової допомоги долучені акти надання правової допомоги, складені між адвокатом ОСОБА_5 та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а», №1 від 21.01.2018, №2 від 04.04.2019, №3 від 23.05.2019, №5 від 23.08.2019, №8 від 03.10.2019, №10 від 22.11.2019, №13 від 27.01.2020, №4 від 02.04.2020, №6 від 25.05.2020, в яких детально розписаний перелік наданих правових послуг за договором №11-01/2019 від 11.01.2019., всього на загальну суму 16 328, 53 грн. Понесення відповідачем вказаних витрат підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які додані до актів.
Отже, витрати позивача на правничу допомогу необхідно стягнути із обох відповідачів по 8 164, 27 гривень з кожного.
Крім того, позивач просить відшкодувати йому понесені витрати у розмірі 3 000 грн. на обстеження спірних приміщень, які проведені за участю ТОВ «Лед плюс» 04.02.2019 року. Вказані витрати підтверджуються актом наданих послуг та платіжним дорученням. (а.с. 90,91 та підлягають відшкодуванню із відповідачів в рівних частинах, що узгоджується з положеннями частини 2 статті 140 ЦПК України.
На підставі викладеного та ст .ст. 13, 76, 81, 89, 133, 134, 137, 140, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» про визнання недійсними договорів та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності - задовольнити.
Визнати Договір купівлі-продажу майнових прав №І-КБ від 24.11.2015р. щодо набуття у приватну власність ОСОБА_1 майнових прав на приміщення АДРЕСА_6 , недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37473288 від 09.10.2017р. за заявою ОСОБА_1 та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1373395932106.
Визнати Договір купівлі-продажу майнових прав №бн від 24.11.2015р. щодо набуття у приватну власність ОСОБА_1 майнових прав на приміщення АДРЕСА_7 , недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37473086 від 09.10.2017р. за заявою ОСОБА_1 та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1373381532106.
Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а» витрати на правничу допомогу у розмірі по 8 164, 27 гривень з кожного, витрати на судовий збір у розмірі по 3 842 гривні з кожного та інші витрати у розмірі по 1500 гривень з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Симоненка 113-а», код ЄДРПОУ 42130757, адреса місцезнаходження: вул. Симоненка Василя, буд. 113-а, місто Бровари, Київська область, 07400.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_13 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій», код ЄДРПОУ 03391260, адреса місцезнаходження: вул. Кутузова, місто Бровари, Київська область, 07400.
Суддя Н.М. Петришин