Справа № 359/3499/20
Провадження № 3/359/1571/2020
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
05 червня 2020 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., у присутності захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Синяченка В.П., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від Батальйону патрульної поліції в місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу серії ДПР 18 № 293226 від 02.05.2020 року, ОСОБА_1 о 06 годині 55 хвилин в м. Бориспіль по вул. Новопрорізна, 1, керував автомобілем ВАЗ 211140 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного спяніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку було проведено огляд на стан спяніння за допомогою технічного приладу Drager ARLM - 0305, в присутності двох свідків. Результат тесту позитивний та становить 0,80 %... , чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР України, у зв'язку з чим його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засіданні ОСОБА_1 не з'явився. Про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Захисник ОСОБА_2 - адвокат Синяченко В.П. подав до суду клопотання у якому пояснив, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у скоєні даного правопорушення, усвідомив значення своїх дій та зробив відповідні висновки. Він не має наміру ухилитись від відповідальності, просить суд суворо не карати ОСОБА_1 та при накладені адміністративного стягнення не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки Він наразі з 2019 року працює водієм у ТОВ «Фешен Євро-буд» і для виконання покладених на нього обовязків йому необхідно мати можливість керувати транспортними засобами, на підтвердження чого надав суду докази.
На думку адвоката Синяченка В.П., позбавлення ОСОБА_1 прав керування, позбавить його можливості нормально існування та забезпечення повсякденних потреб, а також заробітку, через відсутність можливості працювати на займаній посаді та відсутність будь-якої освіти.
Заслухавши захисника особи що притягається до відповідальності - адвоката Синяченка В.П., ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення ДПР 18 № 293226 від 02.05.2020 року (а.с. 2), даним акту огляду на стан сп'яніння (а.с.6), роздруківкою з приладу Drager (а.с.5), поясненнями свідків (а.с.7,8), відеозаписами з нагрудних камер поліцейських (а.с.14).
Відповідно до п.2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).
Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 "Трегубенко проти України").
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.
При прийнятті рішення суддя враховує указані її захисником обставини та надані ним письмові докази.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має дохід, проте його робота і є його єдиним джерелом доходу, для чого йому потрібно право керувати транспортними засобами, а без права керування транспортним засобом, Він не зможе повноцінно забезпечувати своє життя.
На думку суду, позбавлення останнього права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання, що буде сприяти лише погіршенню його матеріального становища та може поставити під загрозу його подальше існування.
Також суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.
Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, у якого робота безпосередньо залежить від керування транспортними засобами, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.
Виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.
Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути із ОСОБА_1 на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 384,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 23, 33, 34, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (одержувач: Київській області/м. Київ; банк: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37955989; МФО: 899998; КБК: 21081300; р/р №31118149010001), без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 420,40 грн., на користь державного бюджету України за наступними реквізитами: Отримувач коштів Борисп. УК/Бориспіль/22030101 ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007070; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; Рахунок отримувача UA028999980313161206000010004; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Приклад заповнення графи "Призначення платежу":*;101; НОМЕР_2 ; Судовий збір, стягнутий з ОСОБА_3 , за рішенням № 125/414/17.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути предявлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя Ю.В. Кабанячий
Постанова суду набрала законної сили ___________________.