2-а/359/96/2020
359/2557/20
18 червня 2020 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.
при секретарі Гончаруку В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 батальйону №1 Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області старшого лейтенанта поліції Ільїна Олега Ігоровича про скасування постанови та визнання протиправними дій
У березні 2020 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаною позовною заявою у якій просить суд визнати дії відповідача протиправними відносно складення постанови серії ЕАК №2256974 від 117.03.2020 року та скасувати вказану постанову.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 березня 2020 року відповідачем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №2256974. В усному порядку позивача було звинувачено у порушенні вимог ПДР, а саме порушення вимог дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо». Відповідач не зміг пояснити позивачу на якому відрізку дороги це нібито сталось. З невідомих позивачу причин поліцейський не встановивши всіх обставин справи, діючи виключно на власному переконанні, виніс оскаржувану постанову про порушення позивачем ч.1 ст. 126 КУпАП. Позивач вважає, що при винесенні постанови були порушені його права передбачені ст.280 КУпАП, а саме не з'ясовано чи винен позивач у вчиненому правопорушенні а також не з'ясовано інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем при винесенні постанови не в повному обсязі були досліджені докази у справі а тому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача відносно складення постанови серії ЕАК №2256974 від 117.03.2020 року та скасувати вказану постанову.
Ухвалою судді від 26.03.2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено судове засідання.
Позивач у судове засідання не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшов відзив у якому відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що позивач не оспорював його поворот ліворуч, але стверджував, що він здійснив даний маневр без порушень ПДР України. Інспектор пояснивши неодноразово причину зупинки та суть скоєного правопорушення та відповідно ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію» вимагав у позивача пред'явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач, на законну вимогу Інспектора вище вказаних документів категорично відмовився пред'являти вищевказані документи. Також зазначає, що позивачу було надано достатньо часу для виконання законних вимог поліцейського, але позивач категорично відмовився їх виконувати, тому позивача було запрошено до Бориспільського ВП ГУНП в Київській області, на що він добровільно погодився. Перебуваючи у приміщенні Бориспільського ВП ГУНП в Київській області, інспектор встановив особу позивача, роз'яснив його права та обов'язки та розглянувши справу про адміністративне правопорушення, виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, переглянувши відео, додане відповідачем до відзиву суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч.1, 3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з вимогами ч.3 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлено, що старшим лейтенантом Ільїним О.І. 17.03.2020 року винесена постанова про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2256974 (а.с.1).
Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
З постанови вбачається, що водій керуючи авто порушив вимоги дорожнього знаку 4.1 ПДР України «Рух прямо», здійснивши поворот ліворуч, та не пред'явив для перевірки на законну вимогу поліцейського посвідчення подія, чим порушив п.2.4.а ПДР - керування ТЗ особою, не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Так, відповідно до п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: a)пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a)посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б)реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 14 Закону України « Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395,постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268КУпАП.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1,4 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію України» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
З досліджених у судовому засіданні відео файлів встановлено, що позивачу не було надано доказів для ознайомлення із його правопорушенням. Як зазначив сам інспектор, він не має можливості надати позивачу такий доказ, оскільки відео реєстратор, що встановлений у патрульному автомобілі не працював, а тому не зафіксував правопорушення позивача.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За ст.32 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Згідно з вимогами ч.ч. 2,3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.
Таким чином, відповідачем не спростована позиція позивача про те, що останній здійснив поворот ліворуч без порушення ПДР України, а тому й зупинка транспортного засобу відбулася безпідставно.
З урахуванням викладеного, підстави, передбачені ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію України», за наявності яких поліцейські могли зупиняти транспортний засіб, були відсутні, а отже, були відсутні підстави для перевірки документів позивача, передбачені п.2.1 ПДР.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яка передбачає обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог пунктів 1-3 ч.1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.
Разом з цим, за змістом зазначеної норми КУпАП у справах даної категорії суд позбавлений можливості визнавати дії та рішення суб'єкта владних повноважень незаконним та протиправними. У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині про визнання дій відповідача протиправними, задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведені вимоги ст.ст.247,288,293 КУпАП, а також враховуючи положення ч.2 ст. 9, ч.3 ст.286 КАС України, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 74-77, 139,241-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 батальйону №1 Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області старшого лейтенанта поліції Ільїна Олега Ігоровича про скасування постанови та визнання протиправними дійзадовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАК №2256974 від 17 березня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Чирка С.С.