Справа №348/1400/15-ц
10 червня 2020 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в cкладі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
представника відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог:
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 80/МК/АП27/2007-840, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) в доларах США на загальну суму 16200 дол. США з розрахунку 14,40 % на рік з стороком погашення з 26.07.2008 по 18.07.2014.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався вносити чергові мінімальні платежі по кредиту/кредитній лінії щомісячно, до 18 числа кожного місяця.
Згідно п. 3.2 даного договору ОСОБА_6 поручилась перед банком за належне виконання позичальником зобов'язань, що витікають з кредитного договору. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зобов'язалися відповідати перед банком як солідарні боржники.
Відповідач ОСОБА_2 порушив виконання умов кредитного договору, в результаті чого станом на 17.06.2015 виникла прострочена заборгованість в сумі 24161,84 дол. США, та 225087,47 грн.
Просить стягнути в користь ПАТ «КБ Надра» з відповідача заборгованість в сумі 62555 грн. 52 коп. та стягнути сплачені судові витрати по справі.
Короткий зміст відзиву на позов:
03.09.2019 від представника відповідача ОСОБА_4 -адвоката Гуменюка Б.С. поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги позивача визнає частково.
Так, указами Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, від 06.05.2014 № 454/2014, від 21.07.2014 № 607/2014 та від 14.01.2015 №15/2015 проводилась часткова мобілізація.
Як вбачається з довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 20.11.2014 № 2/3-5222, відповідач ОСОБА_4 проходив службу на посаді міліціонера взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області та перебував у зоні проведення антитерористичної операції з 04.06.2014 по 20.11.2014.
Також згідно листа Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 21.08.2015 № 2/4-4266 відповідач ОСОБА_4 проходив службу в зоні проведення Антитерористичної операції в період з 04.06.2014 по 26.11.2014, та з 28.11.2014 по 12.01.2015, та звільнений з органів Внутрішніх справ 11.02.2015.
Як вбачається з вимог ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Однак в порушення вимог ст.ст. 3, 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 1 Закону України «Про оборону країни» позивачем було неправомірно нараховано відповідачу ОСОБА_4 проценти за кредитним договором за період з 04.06.2014 по 12.01.2015 в сумі 1266,65 доларів США, а також неправомірно нараховано пеню за кредитним договором за період з 04.06.2014 по 12.01.2015 в сумі 3446,2 доларів США, оскільки у вказаний період він проходив службу в зоні проведення Антитерористичної операції.
Щодо нарахування відповідачу ОСОБА_4 пені в розмірі 8543,00 доларів США зазначає наступне.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає в тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14.
Пунктом 5.1 кредитного договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за кредитним договором, позивач має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.
Отже, умовами укладеного між сторонами кредитного договору було передбачено, що позичальник сплачує банку пеню у гривнях на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України.
З урахуванням умов кредитного договору, пеня в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов'язання. Аналогічну правову позицію займає і Верховний Суд в своїй постанові від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.
Водночас поданий позивачем розрахунок здійснено не щоденно, тоді як у 2014-2015 роках курс долара США до національної валюти - гривні, змінювався майже кожен день. Тому в даному випадку банком пеню в розмірі 8543,00 доларів США розраховано неправильно.
Стислий виклад позиції позивача:
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак від нього поступила заява, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить суд постановити рішення, яким стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» 24161,48 дол. США та 225087,47 грн. заборгованості за кредитним договором № 80/МК/АП27/2007-840 від 26.07.2007.
Представник відповідача ОСОБА_7 М ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково з підстав, зазначених у відзиві на позов. Не заперечив проти стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача 24515,19 дол. США заборгованості за кредитним договором № 80/МК/АП27/2007-840 від 26.07.2007, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.06.2015 становить 543011,46 грн. В решті вимог позову просить відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судове засідання не з'явились, від представника позивача поступила заява, в якій просить справу розглядати у їх відсутності. При винесенні рішення просить врахувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2017, яким визнати поруку ОСОБА_3 на підставі кредитного договору № 80/МК/АП27/2007-840 від 26.07.2007 припиненою. В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_3 просить відмовити.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.10.2017 заочне рішення Надвірнянського районного суду від 16.10.2015 у справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що 26.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 80/МК/АП27/2007-840, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) в доларах США на загальну суму 16200 дол. США з розрахунку 14,40 % на рік з стороком погашення з 26.07.2008 по 18.07.2014. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався вносити чергові мінімальні платежі по кредиту/кредитній лінії щомісячно, до 18 числа кожного місяця. (а.с. 7-10).
Згідно п. 3.2 даного договору ОСОБА_6 поручилась перед банком за належне виконання позичальником зобов'язань, що витікають з кредитного договору. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зобов'язалися відповідати перед банком як солідарні боржники.
Згідно даних адресно-довідкого сектору Надвірнянського РВ УДМС в Івано-Франківській області ОСОБА_5 М. ОСОБА_9 . змінив прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 25).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 17.06.2015 виникла прострочена заборгованість в сумі 34324,84 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.06.2015 р. становить 760217,60 грн. з розрахунку 100 дол. США=2214,77 грн., яка складається з: непогашеного кредиту - 12924,86 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.06.2015 р. становить 286256,43 грн.; несплачених відсотків - 11236,98 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.06.2015 р. становить 248873,70 грн.; несплаченої пені - 8543,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.06.2015 р. становить 189208,13 грн.; несплаченого штрафу - 1620,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.06.2015 р. становить 35879,34 грн. (а.с. 6).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2017 визнано поруку ОСОБА_3 , що виникла на підставі кредитного договору № 80/МК/АП27/2007-840 від 26.07.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 припиненою (а.с. 169-172).
Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Зі змісту ст. 1054 ЦК України випливає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610-611 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання являється порушенням зобов'язання. В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
При цьому згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2017 вбачається, що при зверненні до суду в липні 2015 року банком було пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору поруки). Як зазначив суд в рішенні від 05.12.2017, строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Тому на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України суд визнав поруку ОСОБА_3 припиненою.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенння Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2017 набрало законної сили 30.01.2018.
Тому обставини щодо припинення поруки ОСОБА_3 за кредитним договором, встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, не підлягають доказуванню та враховуються судом при розгляді даної справи.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 17.06.2015 заборгованість за кредитним договором складає 34324,84 дол. США, з яких: непогашений кредит - 12924,86 дол. США; несплачені відсотки - 11236,98 дол. США; несплачена пеня - 8543,00 дол. США; несплачений штраф - 1620,00 дол. США.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «Надра» не повернуті, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Тому непогашений кредит в розмірі 12924,86 дол. США (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), підлягає стягненню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 відсотків та пені суд зазначає наступне.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону країни» передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014, від 06.05.2014 р. №454/2014, від 21.07.2014 р. №607/2014 та від 14.01.2015 р. №15/2015 проводилась часткова мобілізація.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 проходив службу на посаді міліціонера взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області, та перебував у зоні проведення антитерористичної операції в період з 04.06.2014 по 20.11.2014, що підтверджується довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 20.11.2014 №2/3-5222 (а.с. 34).
Також згідно листа Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 21.08.2015 №2/4-4266 вбачається, що відповідач ОСОБА_4 проходив службу в зоні проведення Антитерористичної операції в періоди з 04.06.2014 по 26.11.2014 та з 28.11.2014 по 12.01.2015, та звільнений з органів Внутрішніх справ 11.02.2015 (а.с. 41).
З наведеного вбачається, що позивачем було неправомірно нараховано відповідачу ОСОБА_4 нараховано проценти за кредитним договором за період з 04.06.2014 по 12.01.2015 в сумі 1266,65 дол. США.
Також позивачем було неправомірно нараховано відповідачу ОСОБА_4 пеню за кредитним договором за період з 04.06.2014 по 12.01.2015 в сумі 3446,2 доларів США.
Також щодо нарахування пені суд зазначає, що відповідно до ч. 2 та 3 ст. 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом параграфу 2 глави 49 ЦК України вбачається, що особливість пені полягає в тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).
Такий порядок використання іноземної валюти визначається Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України.
Чинне законодавство України не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, тому пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №909/660/14.
За змістом п. 5.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за кредитним договором, позивач має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.
Тобто умовами укладеного сторонами кредитного договору визначено, що позичальник сплачує банку пеню у гривнях на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України.
З урахуванням норм законодавства та умов кредитного договору, пеня в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України - гривні, та у гривні повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов'язання ( аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі №916/4692/15).
Однак з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування пені банком здійснювалось не щоденно, тоді як у 2014-2015 роках курс долара США до національної валюти - гривні, змінювався майже кожен день. Тому в даному випадку позивачем пеню в розмірі 8543,00 дол. США розраховано неправильно.
Окрім цього відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності, та передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань.
Отже, вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.
Тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 8543,00 дол. США задоволенню не підлягає.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Висновки суду:
Враховуючи вище наведе суд приходить до висновку, що позов слід задовільнити частково та cтягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 24515,19 дол. США заборгованості за кредитним договором № 80/МК/АП27/2007-840 від 26.07.2007 (непогашений кредит - 12924,86 дол. США; несплачені відсотки - 9970,33 дол. США; несплачений штраф - 1620,00 дол. США), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.06.2015 становить 543011,46 грн. (п'ятсот сорок три тисячі одинадцять гривень сорок шість копійок).
В задоволенні вимоги позивача до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.
Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час звернення до суду з позовом).
Тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 , зокрема судовий збір на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5430,11 грн.).
На підставі наведеного, ст.ст. 49, 192, 526, 533, 546, 549, 554, 559, 610, 611, 612, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 1 Закону України «Про оборону країни», ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст.ст. 4, 19, 82, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (Ідентифікаційний код юридичної особи 20025456) - 24515,19 дол. США заборгованості за кредитним договором № 80/МК/АП27/2007-840 від 26.07.2007, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.06.2015 становить 543011,46 грн. (п'ятсот сорок три тисячі одинадцять гривень сорок шість копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави - 5430,11 грн. судового збору.
В задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкова І.О., адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Артема 15.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
складено 19.06.2020