Справа №348/1355/17
Провадження №1-кп/348/21/20
17 червня 2020 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
потерпілої: ОСОБА_4
представника потерпілої-адвоката: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090200000407 за обвинувальним актом від 23.06.2017, № 12017090200000464 за обвинувальним актом від 22.12.2017, № 12017090200000845 за обвинувальним актом від 15.05.2018 про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 розлученого, на утриманні двоє малолітніх дітей, з професійно-технічною освітою, працюючого в ТОВ «Свиспан Лімітед» на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового обладнання, раніше не судимого, громадянина України
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 умисно спричинив потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження.
Злочини ним вчинено при наступних обставинах.
19.06.2017 близько 15:00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , під час конфлікту із своєю сестрою ОСОБА_4 па грунті тривалих неприязних відносин, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, схопив лівою рукою за ліву руку ОСОБА_4 та стиснув пальцями рук, після чого почав її викручувати, остання від болі нахилилася вперед і ОСОБА_6 наніс їй удар рукою ззаду по голові.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_6 . ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця лівого плеча, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 94 від 23.06.2017 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Також 10.07.2017 року близько 18.00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 за місцем свого проживання, на ґрунті тривалих неприязних відносин вчинив словесний конфлікт із сестрою ОСОБА_4 .
Під час вказаного конфлікту ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень наніс удар рукою в область обличчя ОСОБА_4 , чим заподіяв останній тілесні ушкодження.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 завдано тілесні ушкодження у вигляді синця лівої орбітальної ділянки, що згідно висновку експерта № 301 від 07.12.2017 відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Крім того 08.12.2017 близько 11.30 год. ОСОБА_6 на подвір'ї побачив ОСОБА_8 , який ніс дві цеглини до житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , і з приводу цього вчинив з ним словесний конфлікт, під час якого вони зайшли у вказаний будинок, в якому знаходилась ОСОБА_4 .
Продовжуючи конфлікт ОСОБА_6 через тривалі неприязні відносини висловлював словесні образи ОСОБА_4 , швидко наблизився до неї та раптово, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, вхопив двома руками ОСОБА_4 за обличчя та покрутив голову в праву та ліву сторону.
В результаті протиправних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, що згідно висновку судово-медичного експерта № 42/318-Д від 23.02.2018 відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалами Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 та від 05.06.2018 вказані кримінальні провадження об'єднано в одне провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, натомість заявив клопотання, в якому просить звільнити його від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього закрити, про що подав письмову заяву.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого та просив його задоволити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив відносно задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про закриття кримінального провадження і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності, оскільки для цого є всі передбачені законом підстави.
Представник потерпілої в судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності за вчинення злочину 08.12.2017. Однак вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 за вчинення злочинів щодо потерпілої ОСОБА_4 19.06.2017 та 10.07.2017 повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до КК України перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності переривається після вчинення особою нового злочину. Оскільки обвинуваченим ОСОБА_6 після вчинення першого злочину відносно потерпілої ОСОБА_4 було вчинено ще два злочини, тому строки притягнення до кримінальної відповідальності відносного нього перериваються та згідно вимог ст. 49 КК України обчислення строків давності починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.Також вважає, що цивільний позовов потерпілої про стягнення з обвинуваченого в її користь матеріальної та моральної шкоди підлягає до задоволення.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку свого представника, не заперечила проти задоволення клопотання обвинуваченого в частині закриття кримінального провадження за вчинення злочину 08.12.2017. За вчинення злочинів 19.06.2017 та 10.07.2017 обвинувачений ОСОБА_6 повинен бути притягнутий до відповідальності. Також вважає, що з обвинуваченого на її користь слід стягнути спричинену їй даними злочинами матеріальну та моральну шкоду згідно позовної заяви.
Суд, розглянувши клопотання обвинуваченого, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Системний аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку, що звільнення від кримінальної відповідальності у разі спливу строків давності є безумовним правом обвинуваченого, якщо відсутні обставини, визначені ч.ч. 2-5 ст. 49 КК України.
Вчинені обвинуваченим ОСОБА_6 злочини, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України, є відповідно до ст. 12 КК України злочинами невеликої тяжкості, за які передбачено покарання у виді штрафу в розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України, вчинено 19.06.2017, 10.07.2017 та 08.12.2017.
Тобто на момент судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 закінчилися строки давності, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.
Щодо посилання представника потерпілого на те, що перебіг строків давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 переривався, оскільки до закінчення строків давності він вчинив нові злочини, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Також, згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
З наведеного вбачається, що перебіг строків давності відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України переривається за умови, якщо особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Вчинені обвинуваченим ОСОБА_6 нові злочини відносяться до злочинів невеликої тяжкості, тому перебіг давності в розумінні ч. 3 ст. 49 КК України відносно ОСОБА_6 не переривався.
В судовому засіданні 17.06.2020 обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та надав на це свою згоду. Крім того, судом було роз'яснено обвинуваченому наслідки такого закриття, а також те, що підстава, з якої обвинувачений звільняється від кримінальної відповідальності, не є реабілітуючою. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 ствердно відповів, що розуміє наслідки такого звільнення.
Відповідно до матеріалів справи, із врахуванням положень ст. 49 КК України, суд дійшов висновку, що перебіг давності не зупинявся та не переривався, обвинувачений ОСОБА_6 не ухилявся від слідства або суду та не вчинив нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про зупинення досудового слідства у кримінальному провадженні, а також відсутні будь-які дані про вчинення ОСОБА_6 іншого злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, чи його ухиляння від слідства чи суду (Т. 1, а.с. 3, Т. 2 а.с. 3, Т. 3 а.с. 3).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущенні, усі сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до кримінальної відповідальності, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість.
Враховуючи вище наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого, з огляду на те що злочини, за які обвинувачується ОСОБА_6 , є злочинами невеликої тяжкості, за які передбачене найсуворіше покарання у виді виправних робіт на строк до одного року, та з моменту вчинення таких злочинів минуло більше двох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України не зупинявся і не переривався, обвинувачений ОСОБА_6 не ухилявся від слідства та суду, не вчинив нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
За вказаних обставин суд вважає, що об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090200000407 за обвинувальним актом від 23.06.2017, № 12017090200000464 за обвинувальним актом від 22.12.2017, № 12017090200000845 за обвинувальним актом від 15.05.2018, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України слід закрити, та звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Обставин, які б виключали звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, та закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, судом не встановлено.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286, ст. 285 КПК України клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності розглядається негайно. При цьому суд враховує наявність передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності та згоду обвинуваченого на таке звільнення, якщо підстави для нього є нереабілітуючими.
Таким чином, приймаючи рішення щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку зі спливом строків давності, при наявності згоди обвинуваченого на закриття справи з цих нереабілітуючих підстав, суд не може відмовити в такому клопотанні з підстав наведених потерпілою та її представником, а саме: незгоди потерпілої та думку представника потерпілої про переривання перебігу строків давності. Тому ці доводи потерпілої та її представника суд вважає необґрунтованими, звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України при наявності законних та обґрунтованих підстав для цього є обов'язком, а не правом суду.
Стосовно заявленого потерпілою ОСОБА_4 цивільного позову суд зазначає наступне.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вище вказаним нормам закону.
Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.
В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Тому, в зв'язку із звільненням обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає пред'явленню позову в порядку цивільного судочинства.
У даному кримінальному провадженні відсутні судові витрати та речові докази.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувався, арешт на майно не накладався.
На підставі ст.ст. 12, 44, 49 КК України, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», керуючись ст.ст. 128, 129, 284, 285, 286, 288, 349, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження - задовільнити.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090200000407 за обвинувальним актом від 23.06.2017, № 12017090200000464 за обвинувальним актом від 22.12.2017, № 12017090200000845 за обвинувальним актом від 15.05.2018 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілій ОСОБА_4 , що вона має право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства
Копію ухвали після її оголошення вручити сторонам кримінального провадження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя ОСОБА_1