10 червня 2020 р. Справа № 520/11046/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Макаренко Я.М. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 13.03.20 року та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 р. у справі № 520/11046/19
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН"
про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,
Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН", в якому просив до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, експлуатацію будівель бази відпочинку "Рассвет" Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН", за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Зарічне, вул. Вовчанський шлях, буд.11, зупинити повністю шляхом їх знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання, у зв'язку з чим зобов'язати керівництво Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" негайно припинити використання цих будівель з метою проведення будь якої діяльності, не пов'язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході перевірки будівель бази відпочинку "Рассвет" Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" було встановлено, що вони експлуатуються з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 р. у справі № 520/11046/19 адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 р. у справі № 520/11046/19 заяву представника відповідача про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду задоволено.
Стягнуто на користь Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Стягнуто на користь Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області витрати на проведення судової пожежно - технічної експертизи у розмірі 19300 грн.
Позивач не погодився з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням та додатковим рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 р. та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 р. у справі № 520/11046/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивач зазначає, що порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, відповідачем не усунуті у повному обсязі, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області вважає за доцільне невідкладно застосувати заходи реагування до об'єкту відповідача. Крім того, позивач вважає, що визначення утворення порушеннями вимог законодавства, які стали підставами звернення позивача до Харківського окружного адміністративного суду, загрози життю та здоров'ю людей на об'єкті бази відпочинку «Рассвет» Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН", не є предметом дослідження судової пожежно-технічної експертизи. Таким чином, позивач вважає незаконним та необґрунтованим рішення суду першої інстанції від 05.03.2020 року у справі №520/11046/19.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції позивач зазначає, що судові витрати, що понесені відповідачем, не можуть компенсуватися за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вважає, що витрати повністю повинні покладатися на відповідача та не можуть бути стягнуті з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області. Позивач стверджує, що додаткове рішення є незаконним та безпідставним, оскільки не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 04.09.2019 року по 05.09.2019 року Вовчанським районним відділом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області проведена позапланова перевірка додержання (виконання) вимог законодавства у сфері (з питань) техногенної та пожежної безпеки на території та у будівлях бази відпочинку "Рассвет" Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Зарічне, вул.Вовчанський шлях, буд.11.
За результатами проведеної перевірки позивачем складено акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 05.09.2019 року №301 (а.с.30-49).
Відповідно до акту, складеного за результатами перевірки будівель бази відпочинку "Рассвет" Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН", було встановлено, що вони експлуатуються з порушенням вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:
- дерев'яні елементи покрівлі (кровки, лати) будівель сараїв, будівлі елінгу, будівлі сторожки, будинки №1-9, №11-15 не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;
- з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів в будинках № 51,52 не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;
- до комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті не розміщено: вогнегасники- 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1шт., багор або лом та гак - 2шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.;
- водонапірна башта не забезпечена під'їздом з твердим покриттям і не пристосована для відбору води пожежно - рятувальною технікою будь - якої пори року;
- в будинках № 41, 12, 52 допускається користування пошкодженими розетками;
- в приміщенні сараю, душової та будинках № 8, 9 електророзетка та вимикачі не встановлена на не горючу основу (конструкцію) або з підкладанням під неї суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра;
- в приміщенні сараю та елінгу допускається підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи;
- в приміщенні сараю та будинку АДРЕСА_1 допускається експлуатація тимчасових електромереж;
- в приміщенні складу де розміщується електрощит допускається складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами;
- біля будівлі сторожки допускається проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими матеріалами;
- в будинку АДРЕСА_2 12, 45 від холодильників та в будинку № 13 від духової шафи допускається експлуатація проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;
- зменшено протипожежну відстань між будинками та сараєм де розташований електрощит;
- не проводиться технічне обслуговування пожежних кран - комплектів;
- відсутній запас води для здійснення пожежогасіння;
- не всі вогнегасники пройшли технічне обслуговування;
- до природного вододжерела не влаштований під'їзди з майданчиком (пірсами) розміром не менше 12*12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь - якої пори року.
У зв'язку з встановленням вищевказаних порушень, позивач звернувся до суду з позовом.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновком судової пожежно - технічної експертизи від 18.12.2019 р. №121/2019 було зроблено експертний висновок про усунення або відсутності взагалі порушень, які були встановлені під час проведення перевірки.
Приймаючи додаткове рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн та витрат на проведення судової пожежної - технічної експертизи у розмірі 19300 грн, суд першої інстанції виходив з реальності та підтвердженості адвокатських витрат та витрат на проведення судової пожежної - технічної експертизи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Закону №877-V, державний нагляд (контроль), серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку", забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
При цьому, колегія суддів зауважує тому, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Згідно з ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
Частиною 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Разом з тим, системно аналізуючи положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ст. 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, колегія суддів вважає, що цими правовими нормами установлена можливість застосування різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров'ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (п. 32 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України).
Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Так, поняття “загрози життю та здоров'ю” є оціночним. Однак це не спростовує необхідність дослідження судом доказів, якими обґрунтовується їх наявність та зважаючи, що такі позови розглядаються за позовними заявами суб'єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення має бути перевірена судами шляхом зібрання відповідних доказів, а застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 31.10.2018 р. у справі № 826/14758/17.
Позивач, як на підставу для звернення до суду, посилався на факт встановлення актом від 05.09.2019 № 301 допущення відповідачем порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної безпеки та пожежної безпеки при експлуатації будівель бази відпочинку "Рассвет" Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН", за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Зарічне, вул. Вовчанський шлях, буд.11.
Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведеної пожежно - технічної експертизи від 18.12.2019 № 121/2019 (т.1, а.с. 64-75) встановлено, що відхилення від вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, що наведені у розділі “Опис виявлених порушень” адміністративного позову ГУ ДСНС України у Харківській області до ДП “ЦКБ “ПРОТОН”, складеного за результатом проведення позапланової перевірки території та будівель бази відпочинку "Рассвет" Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН", за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Зарічне, вул. Вовчанський шлях, буд.11, на момент експертного огляду усунені, або є такими, що не існували в дійсності.
Також у висновку експертом зазначено, що відхилення від вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, які впливають на можливість виникнення пожежі, наведені у розділі “Опис виявлених порушень” адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до ДП “ЦКБ “ПРОТОН”, складеного за результатом проведення позапланової перевірки па території та у будівлях бази відпочинку “Рассвет” ДП “ЦКБ “ПРОТОН”, що розташована за адресою: 62561, Харківська область, Вовчанський район, с. Зарічне, вул. Вовчанський шлях, буд. 11, а саме: п.п. 1.6, 1.7, 1.8, 1.17, 1.18 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України 30.12.2014 №1417 (зі змінами та доповненням в редакції наказу МВС України № 657 від 31.07.2017), на день складання експертного висновку були усунені та є такими, що не існували в дійсності.
Відповідно до вказаного висновку, система запобігання пожежі та система протипожежного захисту на об'єктах бази відпочинку “Рассвет” ДП “ЦКБ “ПРОТОН” за адресою: 62561, Харківська область, Вовчанський район, с. Зарічне, вул. Вовчанський шлях, буд. 11 на день складання висновку знаходились, в цілому, у задовільному стані та відповідали вимогам ГОСТ 12.1.004-91 “ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.”
Зазначений висновок підписаний судовим експертом Росохою С.В., який відповідно до вимог ч. 7 ст. 101 і ч. 6 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без повноважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, про що свідчить підпис останнього (т.1, а.с.65).
Також, колегія суддів встановила, що експерт - С.В.Росоха, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, підтвердив в суді першої інстанції висновки, які були викладені ним під час проведення судової пожежної-технічної експертизи від 18.12.2019 р. №121/2019.
Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.
Статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Колегія суддів встановила, що судовим експертом Росохою С.В. під час проведення судової пожежно - технічної експертизи було досліджено всі обставини які були викладенні позивачем в обґрунтування позову та при складанні акту від 05.09.2019 р. № 301 та зроблений висновок, що на день складання експертного висновку порушення були усунені та є такими, що не існували в дійсності.
Колегія суддів вважає, що твердження позивача про сумність та необґрунтованість висновку експерта є безпідставним. Позивач не надав жодних обґрунтованих доводів із посиланням на відповідні норми щодо неправильності висновку експерта. На порушення вимог п.2 ч. 1 ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не подавав заяв до суду першої інстанції про призначення та проведення будь-якої іншої експертизи на обґрунтування своєї правової позиції.
На підтвердження своєї правової позиції відносно того, що наведені у позові та апеляційній скарзі порушення вимог законодавства створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, позивач зазначає тільки про свій багаторічний досвід у боротьбі з вогнем та надзвичайними ситуаціями та не наводить ніяких інших аргументів, на підставі яких даних позивач відносить те чи інше порушення до такого, що створює загрозу життю та здоров'ю людей та погребує заходу реагування у вигляді повного зупинення.
Між тим відповідач на обґрунтування своєї правової позиції у якості доказу надав висновок судової пожежно-технічної експертизи, складений атестованим судовим експертом, тобто особою, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи. Усі питання детально обґрунтовані, з посиланнями до нормативних актів, з наведеними математичними розрахунками доведені в експертному висновку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель відповідача шляхом знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання має застосовуватись з урахуванням принципів обґрунтованості та пропорційності, а відтак оцінюванню підлягає питання, чи є захід реагування співрозмірним до мети його застосування і що таке втручання у права відповідача буде пропорційним і, таким чином, буде досягнуто справедливий баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у відповідача створюють загрозу життю та здоров'ю людей. Настання реальної загрози життю здоров'ю людей слід пов'язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено факти існування на час розгляду у суді цієї справи порушень, що стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом, та що ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівель бази відпочинку "Рассвет" Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН", за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Зарічне, вул. Вовчанський шлях, буд.11, шляхом їх знеструмлення та опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання.
Стосовно прийняття судом першої інстанції додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року у справі № 520/11046/19, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1, п. 1, ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 3, 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст.135 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.7 ст.135 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Таким чином колегія суддів вважає, що при розподілі судових витрат має враховуватися критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи встановлено, що представником позивача в судді першої інстанції до закінчення судових дебатів на підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн надано: копію договору про надання правової допомоги № б/н від 21.01.2020 р., копію додаткової угоди №21/1 від 21.01.2020 р., оригінал акту приймання - передачі від 06.03.2020 р., оригінал платіжного доручення про сплату за правову допомогу у справі №520/11046/19.
Колегія суддів встановила, що між адвокатським бюро "Андрій Яценко", в особі керуючого бюро Яценко А.О. (далі - "Адвокатське бюро") та Державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" в особі директора Вотякова О.І. (далі - Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги від 21.01.2019 року.
21.01.2020 року між адвокатським бюро "Андрій Яценко", в особі керуючого бюро Яценко А.О. (далі - "Адвокатське бюро") та Державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН" в особі директора Вотякова О.І. (далі - Клієнт) було укладено додаткову угоду №21/1 до договору про надання правової допомоги від 21.01.2020 року.
Додаткова угода від 21.01.2019 №21/1 визначає тарифи за надання професійної правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги б/н від 21.01.2020 р., укладеним між адвокатським бюро "Андрій Яценко" і ДП "ЦКБ "Протон" в частині надання професійної правової (правничої допомоги за наступним напрямком (дорученням): представлення інтересів як відповідача по справі Харківського окружного адміністративного суду №520/11046/19 за позовом ГУ ДСНС України у Харківській області до ДП "ЦКБ "Протон" про вжиття заходів реагування.
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди, тарифи за надання професійної правничої (правової) допомоги з питань, визначених у п.1 цієї додаткової угоди: 1000 грн. - за одну годину професійної правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції, не пов'язаною з прибуттям для участі та/або участю в судовому засіданні; 1000 грн. - участь в 1 судовому засіданні суду першої інстанції незалежно від тривалості
З акту приймання виконаних робіт від 06.03.2020 р. встановлено, що адвокатським бюро, зроблено в рамках даної справи, зокрема: вивчено та проаналізовано наступні документи, надані клієнтом: позовна заява, висновок судової пожежно-технічної експертизи №121/2019 від 18.12.2019 р., процесуальні документи та заяви по суті спору позивача, відповідача у справі Харківського окружного адміністративного суду №520/11046/19; вивчено матеріали судової справи Харківського окружного адміністративного суду №820/4645/18 (враховано часткове вивчення, в межах необхідних для справи №520/11046/19), підготовка/подання копій з матеріалів справи №820/4645/18 для долучення до матеріалів справи №520/11046/19 та витрачено 3 години часу (з яких (3*1000=3000грн.). Також представник відповідача приймав участь в суді першої інстанції у двох судових засіданнях - 22.01.2020 р. та 05.03.2020 р.
Відповідач виконав у повному обсязі свої зобов'язання та здійснив оплату за юридичні послуги за договором про надання правової допомоги та за додатковою угодою, про що свідчить платіжне доручення № 335 від 06.03.2020 року на суму 5000,00 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги про необґрунтованості додаткового рішення від 18.03.2020 р. в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрати на проведення судової пожежно - технічної експертизи у розмірі 19300 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3, ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
У відповідності до ч. 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з ч.ч. 6-8 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було замовлено та проведено судово пожежну - технічну експертизу та її висновки були надані до матеріалів справи. Відповідачем на підтвердження понесених витрат на проведення експертизи надано до матеріалів справи: акт взаємних розрахунків №1 до договору "112-2019 від 18.11.2019 р. від 05.03.2020 року, копію рахунку щодо оплати за проведення судової експертизи, копія договору на організацію проведення судової експертизи, копію акту приймання - передачі наданих послуг, копія платіжного доручення №1789 від 18.12.2019 р. про сплату за проведення судової пожежно - технічної експертизи на суму 19300,00 грн.
Таким чином колегія суддів вважає, що залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції при прийняті додаткового рішення, оцінивши рівень витрат відповідача на правничу допомогу з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, правильно стягнув з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та витрати на проведення судової пожежно - технічної експертизи у розмірі 19300 грн.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 р. у справі № 520/11046/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 р. у справі № 520/11046/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко С.С. Рєзнікова
Постанова складена в повному обсязі 19.06.20 р.