Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко
19 червня 2020 р. Справа № 440/4561/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-15339" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.01.20 по справі № 440/4561/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-15339"
до Зіньківської міської ради Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Автотранспо;ртне підприємство-15339", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Зіньківської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення сорок другої сесії сьомого скликання Зіньківської міської ради Полтавської області від 24.05.2019, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, що була передана позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ №002873, який 04.03.1996 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №40.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року провадження закрито, роз'яснено позивачу право на звернення з даним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що спір між ПрАТ "Автотранспортне підприємство-15339" та Зіньківською міською радою Полтавської області є публічно-правовим, так як відповідач реалізуючи свої повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади та припинення права постійного користування діяв, виключно як суб'єкт владних повноважень по відношенню до позивача, тобто наявні відносини влади і підпорядкування та відсутнє волевиявлення ПрАТ "Автотранспортне підприємство-15339" на погодження дій вчинених відповідачем. Таким чином на думку позивача, предметом спору є перевірка законності рішення відповідача прийнятого ним під час здійснення владних управлінських функцій, внаслідок чого справа має розглядатись Полтавським окружним адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статуту Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-15339", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-15339" 26.12.2018 (а.с.9-28), суд встановив, що ВАТ "Автотранспортне підприємство-15339" створене відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області від 31.10.1995 №140-АТ шляхом перетворення Державного підприємства "Автотранспортне підприємство-15339" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про господарські товариства". З метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Автотранспортне підприємство-15339" змінено назву Товариства на Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство-15339". З метою приведення у відповідність Закону України "Про акціонерні товариства" із змінами, а саме у зв'язку з тим, що товариство не відповідає вимогам щодо включення акцій товариства до біржового реєстру, рішенням загальних зборів акціонерів Товариства від 28.04.2017, Статут Товариства викладено у новій редакції та змінено назву Товариства на Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство-15339".
Отже, ВАТ "Автотранспортне підприємство-15339" (код ЄДРПОУ 03118268) є правонаступником ДП "Автотранспортне підприємство-15339" (код ЄДРПОУ 03118268). ПАТ "Автотранспортне підприємство-15339" (код ЄДРПОУ 03118268) є правонаступником ВАТ "Автотранспортне підприємство-15339" (код ЄДРПОУ 03118268). ПрАТ "Автотранспортне підприємство-15339" (код ЄДРПОУ 03118268) є правонаступником ПАТ "Автотранспортне підприємство-15339" (код ЄДРПОУ 03118268).
21.02.1996 рішенням Зіньківської міської ради Полтавської області №52 позивачу було надано у постійне користування земельну ділянку для виробничних потреб, площею 2,54 га, яка розташована на вулиці АДРЕСА_1 Зіньків. Полтавської області.
Відповідно до даного рішення позивачу видано Державний акт на право постійного користування землею серії II - ПЛ №002873, який 04.03.1996 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №40 (а.с.38-41).
Рішенням від 16.11.2017 двадцять шостої сесії сьомого скликання Зіньківської міської ради Полтавської області ПрАТ "Автотранспортне підприємство-15339" надано згоду на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі: державного акта на право постійного користування землею II - ПЛ №002873, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №40, загальною площею 1,6456 га (а.с.37).
Рішенням від 24.05.2019 сорок другої сесії сьомого скликання Зіньківської міської ради Полтавської області відповідач припинив право постійного користування на земельну ділянку, що була передана у постійне користування ВАТ "Автотранспортне підприємство- 15339"; земельну ділянку передав до земель запасу Зіньківської міської ради; рекомендував ПрАТ "Автотранспортне підприємство-15339" звернутися до Зіньківської міської ради по питанню визначенню правового режиму використання даної земельної ділянки (а.с.42).
Не погоджуючись з рішенням сорок другої сесії сьомого скликання Зіньківської міської ради Полтавської області від 24.05.2019. яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, що була передана позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І1-ПЛ №002873, який 04.03.1996 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №40, позивач звернувся до суду.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з наведених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до неї документів вбачається наявність спору приватноправового характеру, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому, пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, із матеріалів справи встановлено, що позовні вимоги ПрАТ "Автотранспортне підприємство-15339" заявлені на захист порушеного права постійного землекористування позивача через його незгоду з волевиявленням власника про припинення правовідносин із землекористування шляхом припинення права постійного користування земельною ділянкою згідно з оскаржуваним рішенням Зіньківської міської ради Полтавської області від 24.05.2019, як здійсненого за відсутності визначених ст. 141 Земельного кодексу України підстав для такого припинення.
Отже, враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неможливості оцінки спірних правовідносин як таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, з огляду на що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а справа не має ознак адміністративного позову.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Частиною 2 ст. 95 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
В силу ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
При цьому, ст. 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 144 Земельного кодексу України, рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У той же час, за змістом ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, за захистом порушеного права позивач має право звернутись із позовною заявою в порядку господарського судочинства.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 року по справі № 807/73/15.
Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-15339" - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі № 440/4561/19 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов