справа № 761/1171/20 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Саадулаєв А.І.
19 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Агропросперіс Банк» та просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду скарги позивача від 02.07.2018 вх. №2018-580; зобов'язати АТ «Агропросперіс Банк» письмово повідомити, коли і хто та які додаткові документи вимагав від ОСОБА_1 щодо підтвердження його фінансового стану та вказати посаду і прізвище працівника банку і зазначити назви запитуваних документів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків обставинам справи, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи.
За правилом пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8557/2020
У зв'язку з цим, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної зави позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали суду та не усунув недоліки визначені судом.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Агропросперіс Банк» та просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду скарги позивача від 02.07.2018 вх. №2018-580; зобов'язати АТ «Агропросперіс Банк» письмово повідомити, коли і хто та які додаткові документи вимагав від ОСОБА_1 щодо підтвердження його фінансового стану та вказати посаду і прізвище працівника банку і зазначити назви запитуваних документів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху й надано строк на усунення її недоліків.
Зазначено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, п. 6 ч. ст. 175 ЦПК України, п. 7 ч. ст. 175 ЦПК України, п. 8 ч. ст. 175 ЦПК України.
На виконання ухвали суду 07.02.2020 ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив відкрити провадження у справі (а. с. 12).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
ОСОБА_1 у позовній заяві вказав свій номер телефону та зазначена норма права не містить обов'язковості вказувати відповідну інформацію.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору.
Сторони вживають заходів для досудового врегулювання суперечки за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом (ч. 1 ст. 16 ЦПК України).
Згідно з п. 7 ч. ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
У даному випадку законом не визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору та про вжиття вищевказаних заходів забезпечення зазначається за умови їх здійснення, про що й відсутні відповідні відомості в позовній заяві.
Відповідно до п. 8 ч. ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Разом з тим, суд першої інстанції не позбавлений можливості запитати вищевказані документи при розгляді справи по суті.
Ненадання відповідних доказів не може бути безумовною підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Позивач, звертаючись до суду виклав зміст позовної заяви, як вважав за потрібне для захисту своїх прав.
Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху не зазначив конкретно недоліки позовної заяви та способи їх усунення для позивача.
На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов висновків з порушенням норм процесуального права, дійшов невірного висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В.Шахова