18 червня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 370/1566/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5355/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Косенко А.В., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Макарівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним рішення Макарівської селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -
У травні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Макарівської селищної ради від 26 березня 2009 року № 673-36-V «Про передачу у власність земельних ділянок» в частині, що стосується затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,22 га, цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 3222755102:00:013:0023; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 398023, зареєстрований 08 червня 2011 року за № 322270001001781, яким посвідчується право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755102 :00:013:0023, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності має земельну ділянку з кадастровим номером 3222755102 :00:013:0020, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 . Зазначила, що їй було відмовлено у внесенні відомостей про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру у зв'язку з перетином її земельної ділянки з ділянкою з кадастровим номером 3222755102:00:013: 0023, яка належить ОСОБА_1 , тому вимушена була звернутися з даним позовом (т. 1 а.с. 2-6).
У підготовчому засіданні 13 січня 2020 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було заявлено клопотання про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи (т. 1 а.с. 169-171).
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи задоволено.
На вирішення експерту поставлено наступні запитання:
1. Чи відповідає розташування земельних ділянок ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 3222755102:00:013:0020) та ОСОБА_1 (кадастровий номер ділянки 3222755102:00:013:0023) за їх фактичним використанням координатам поворотних точок меж цих земельних ділянок відповідно до даних правовстановлюючих документів, документації із землеустрою та інформації про ці земельні ділянки, яка міститься в Державному земельному кадастрі? Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність? Чи можливо надати схему взаємного розташування земельних ділянок зазначених осіб в натурі (на місцевості) та згідно координат цих земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів, документації із землеустрою, інформації з Державного земельного кадастру?
2. Чи існує взаємний перетин земельних ділянок ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 3222755102:00:013:0020) та ОСОБА_1 (кадастровий номер ділянки 3222755102:00:013:0023) за їх фактичним використанням, за координатами поворотних точок меж цих земельних ділянок відповідно до даних документації із землеустрою та інформації про ці земельні ділянки, яка міститься в Державному земельному кадастрі? Якщо так, то чи можливо надати схему взаємного перетину зазначених земельних ділянок?
Проведення експертизи доручено ТОВ «Судова незалежна експертиза України» (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 123).
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ст.ст. 384, 385 КК України).
Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 .
Роз'яснено учасникам справи положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
Провадження у справі № 370/1566/19 на час проведення експертизи зупинено.
Матеріали справи № 370/1566/19 направлено провідній установі (т. 1 а.с. 172-173).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 14 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кобець Т.М. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 192-196).
На обґрунтування скарги зазначила, що під час підготовки до судового засідання в суді першої інстанції 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримала витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку за наслідками проведення ТОВ «ТЕРРА-М» робіт з виконання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у зв'язку з виявленням зміщення її земельної ділянки на дорогу. З роздруківки кадастрової карти вбачається земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в правильних межах на відміну від сусідніх ділянок. Проте сторона відповідача не змогла використати своє право щодо приєднання до матеріалів справи доказів та взяти участь у обговоренні питань, що були поставлені на вирішення судової експертизи, оскільки рішення про проведення експертизи було прийнято у судовому засіданні 13 січня 2020 року за відсутності сторони відповідача ОСОБА_1 . При цьому, представником ОСОБА_1 - адвокатом Кобець Т.М. було направлено до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 13 січня 2020 року у зв'язку із зайнятістю в іншій справі, яке було отримано судом завчасно, а саме 31 грудня 2019 року та безпідставно не взято до уваги судом. Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Ганенко Р.А. подав відзив, в якому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін (т. 2 а.с. 19-28).
У судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник - адвокат Кобець Т.М. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.
Інші особи,які берутьучасть усправі, досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Представник ОСОБА_2 - адвокат Ганенко Р.А. подав письмову заяву, в якій заперечував проти задоволення скарги, розгляд справи просив провести за його відсутності (т. 2 а.с. 33-45).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі євизнання протиправним та скасувати рішення селищної ради в частині, що стосується затвердження технічної документації із землеустрою, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, щоземельна ділянка позивача з кадастровим номером 3222755102:00:013:0020 частково накладається на земельну ділянкуз кадастровим номером 3222755102: 00: 013 :0023, яка належить ОСОБА_1 .
Постановляючи ухвалу про призначення земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення даного спору необхідні спеціальні знання, а представником позивача - адвокатом Ганенко Р.А. подане відповідне клопотання.
З висновком суду першої інстанції погодилась і колегія суддів, оскільки такий ґрунтується на матеріалах справи, а також узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Питання щодо накладення меж спірних земельних ділянок та їх конфігурації, проміри і площі можуть були вирахувані шляхом призначення земельно-технічної експертизи.
Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання.
Згідно положень ст. 76, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 252 і п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи на час її проведення.
За змістом ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Згідно з ч. 5 ст. 103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 13 січня 2020 року відповідач ОСОБА_1 та її представники участі не приймали (т. 1 а.с. 169-171).
При цьому ОСОБА_1 та її представник Кобець Т.М. були повідомлені належним чином про час та місце проведення судового засідання, призначеного на 13 січня 2020 року о 12 год. 00 хв., що підтверджується розпискою від 04 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 155).
10 січня 2020 року до Макарівського районного суду Київської області надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Кобець Т.М. про відкладення розгляду справи, в якій просила перенести судове засідання на інший день у зв'язку з тим, що 13 січня 2020 року на 10 год. 30 хв. призначено розгляд кримінальної справи в Шевченківському районному суді міста Києва, де адвокат Кобець Т.М. також бере участь. До заяви долучила копію ордера на надання правової допомоги ТОВ «ЕМ-АЙ-ЕС», виданий адвокатським бюро «Кобець» (т. 1 а.с. 162-166).
Суд першої інстанції протокольною ухвалою від 13 січня 2020 року відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кобець Т.М. про відкладення розгляду справи у зв'язку з ненаданням доказів поважності причин неявки, зокрема доказів зайнятості в іншому судовому засіданні.
Колегія суддів погодилась з таким висновком суду про наявність підстав для розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 та її представника Кобець Т.М. з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, « Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Враховуючи, що ОСОБА_1 та її адвокат Кобець Т.М. були повідомлені належним чином про судове засідання, призначене на 13 січня 2020 року та до клопотання про відкладення розгляду справи не було надано доказів поважності причин неявки, районний суд обґрунтовано визнав причини неявки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кобець Т.М. неповажними. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права колегія суддів відхилила.
Крім того, доводи апелянта про неможливість використати своє право подати докази до суду не заслуговують на увагу з огляду на положення ст. 83 ЦПК України, відповідно до якої відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, а якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Тобто ОСОБА_1 чи її представник не були позбавлені права подати докази до суду разом з відзивом або, у разі неможливості подати в строк, через канцелярію суду чи іншими засобами зв'язку, враховуючи, що докази, які бажала подати апелянт, отримані нею до призначеного судового засідання, а саме 27 листопада 2019 року.
Таким чином, оскільки для з'ясування обставин того, чи накладаються площі земельних ділянок, що має значення для справи, необхідні спеціальні знання, сторонами не надані висновки експертів з цих самих питань, висновок суду першої інстанції про призначення експертизи є вірним.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів їх відхилила.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 375 ЦПК України).
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Дата складання повного судового рішення - 19 червня 2020 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова