справа №761/2712/19 Головуючий у І інстанції - Юзькова О.Л
апеляційне провадження №22-ц/824/1298/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
18 червня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сушко Л.П.,Сліпченка О.І.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-
Позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 15.08.1996 р. по 06.11.2015 р. він проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 р. по 27.01.2016 р. - в Національній поліції. 24.03.2016 р. за результатами відповідного огляду позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, ступінь втрати працездатності - 70%, причина - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідачем було відмовлено у виплаті грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 р. таку відмову визнано протиправною та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі, визначеному статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію», в порядку, передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 р. При цьому судом було встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, а відповідач мав обов'язок виплатити одноразову грошову допомогу в порядку та строки, передбачені законом. З огляду на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату одноразової грошової допомоги 06.05.2016 р., відповідно до Порядку № 4 висновок про призначення такої допомоги мав бути підготовлений - 06.06.2016 р. та наказ про виплату мав бути винесений - 21.06.2016 р. Фактично грошове зобов'язання було виконано 01.11.2018 р. - виплачено суму у розмірі 158 580,00 грн., а тому має місце прострочка виконання грошового зобов'язання з 22.08.2016 р. по 01.11.2018 р. Зважаючи на наведене, позивач просив суд з урахуванням положень ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 10 453,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 49 159,80 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 3 % у сумі 10453,25 грн. та інфляційні втрати в розмірі 49159,80 грн.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Київській області через невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин справи просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги посилається на те, що позовні вимоги є необґрунтовані. Виплата одноразової грошової допомоги була здійснена. Проте, така виплата здійснюється відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС № 4 від 11.01.2016 р., отже станом на 05.05.2016 р. позивач не мав права на отримання такої допомоги. Про неможливість вказаної виплати позивача було повідомлено листом від 01.06.2016 р. за № 29/ч-290, листом № 99/ч-553 від 07.06.2017 р. . Фактично право на отримання одноразової грошової допомоги виникло 08.06.2017 р. в результаті внесення змін до ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», де було змінено та доповнено причинно - наслідковий зв'язок отримання інвалідності, а саме зміни у п. - слова «служби в поліції» замінено словами «служби в органах внутрішніх справ або поліції». На виконання постанови Київського адміністративного суду від 05.07.2018 року позивачу було перераховано грошові кошти у розмірі 158 580,00 грн. При цьому на такі виплати відсутні кошти.
Відповідно до ч.І ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.І. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.І3 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2016 року наказом № 22 о/с від 26.01.2016 р. ОСОБА_1 був звільнений з Національної поліції у запас з посади інспектора Рокитнянського відділу ГУНП в Київській області у зв'язку із хворобою.
06.05.2016 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
01.06.2016 р. Головним управлінням було відмовлено позивачу у задоволенні заяви у зв'язку із відсутністю підстав для виплати одноразової грошової допомоги на час звернення.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з відповідним позовом, який було задоволено 07.02.2017 року та зобов'язано Головне управління нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про міліцію» та постанови КМУ № 850 від 21.10.2015 року.
Рішенням Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління щодо розгляду заяви позивача та зобов'язано відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти відповідне рішення за його заявою від 06.05.2016 року.
07.06.2017 р. відповідач відмовив у задоволенні прохання позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що було оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку.
05.07.2018 року Київським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Київський області на рішення Таращанського районного суду Київської області від 23.03.2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, апеляційні скарги було задоволено частково.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 23.03.2018 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності а розмірі, визначеному статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію», в порядку передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 4 від 11 січня 2016 року.
Колегією суддів зазначено, що остання погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Також колегією суддів вказано на те, що аналіз норм чинного законодавства України, що регулюють спірні відносини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VІІІ та у зв'язку із цим позивачу підлягає нарахуванню та виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580- VІІІ, а не Законом № 565-ХІІ, оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського.
Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги позивача встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.
Судом також встановлено, що заяву про виплату одноразової грошової допомоги позивачем подано 06.05.2016 року, виплата відбулась 02.11.2018 р.
Не заперечувалась в судовому засіданні представником відповідача та обставина, що враховуючи положення Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 р., останнім днем виплати допомоги, а отже виконання грошового зобов'язання є 21.08.2016 р.
Таким чином, і даний період не оспорювався представником Головного управління Національної поліції в Київській області, прострочення виконання грошового зобов'язання є з 22.08.2016 р. по 01.11.2018 року.
Приймаючи рішення про задоволення позову та щодо суми стягнення відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважав за можливе покласти в основу рішення розрахунок наданий ОСОБА_1 , правильність якого було перевірено під час розгляду справи та стягнув з відповідача на користь позивача 10 453,25 грн. - 3% річних тв. 49 159,80 грн. - інфляційні втрати.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але на день його звернення із заявою питання виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, які отримали інвалідність під час проходження служби в органах внутрішніх справ, врегульовано не було, а тому Відповідач вважає, що він не мав законних підстав для виплати зазначеної допомоги.
Проте та обставина, що позивач має право на виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням позивачу II групи інвалідності позивача встановлено вказаними вище рішеннями судів, що набрали законної сили.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином вказана обставина звільнена від доказування.
Крім цього із вказаними доводами погодитись не можна також в зв'язку з тим, що не врегулювання на законодавчому рівні питання про отримання одноразової грошової допомоги колишніми поліцейськими, які отримали інвалідність під час проходження ними служби в органах внутрішніх справ, не може слугувати підставою для відмови у здійсненні виплати допомоги, яка передбачена Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно абзацу третього пункту 15 Розділу XI Прикінцеві та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Таким чином Головне управління Національної поліції в Київській області зобов'язано було її виплатити в порядку та строки, передбачені законодавством.
Із встановлених судом першої інстанції обставин, які не заперечувались в судовому засіданні представником відповідача, враховуючи положення Порядку та умову виплат одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 р., останнім днем виплати допомоги, а отже виконання грошового зобов'язання є 21.08.2016 р.
Даний період також не оспорювався представником Головного управління Національної поліції в Київській області, прострочення виконання грошового зобов'язання є з 22.08.2016 р. по 01.11.2018 року.
Не спростовуються ці обставини відповідачем і в апеляційній скарзі.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнають сторонами також не підлягають доказуванню.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтовані.
Як на підставу відсутності виплат відповідач також посилається на відсутність коштів на виконання рішень судів, проте і такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia).
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В свою чергу ч. 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду висловлені у постанові від 11.04.2018 р. у справі № 758/1003/15-ц, у постанові від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17.
За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, за наявності грошового зобов'язання, суд обґрунтовано задовольнив позов до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, розрахунок якого відповідачем не оспорювався.
Отже, рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.З ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді Л.П. Сушко
О.І. Сліпченка