справа № 367/8609/17
головуючий у суді І інстанції Карабаза Н.Ф.
провадження № 22-ц/824/9331/2020
18 червня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Писана Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільного сумісного подружнього майна та його розподіл, -
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2018 року задоволено позов у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільного сумісного подружнього майна та його розподіл.
На час звернення з апеляційною скаргою прізвище відповідачки змінене з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", на підтвердження чого до скарги додано Свідоцтво про зміну імені Серії НОМЕР_1 від 04 серпня 2018 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Омелян І.В., звернулася до суду із апеляційною скаргою, яка надійшла до апеляційного суду 28 вересня 2018 року.
Згідно з вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи рішення проголошене 13 липня 2018 року, таким чином, останній день строку на апеляційне оскарження рішення припав на 13 серпня 2018 року.
Апеляційну скаргу на вказане рішення суду представником позивача подано лише 28 вересня 2018 року.
У тексті апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, яке обґрунтовано тим, що повний текст рішення, був отриманий представником відповідачки Омеляном І.В. лише 28 серпня 2018 року, що підтверджено наявним у матеріалах справи (а.с.234, Т.1) зверненням представника за отриманням повного тексту рішення.
У матеріалах справи також наявний супровідний лист суду від 13 липня 2018 року про направлення копії рішення на адресу відповідачки (а.с. 229, Т.1), однак відсутні докази отримання указаної кореспонденції відповідачкою. Такими чином, інших доказів, які свідчать про вручення відповідачці повного тексту постанови раніше, аніж указано в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять.
Отже, скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин, що є підставою для його поновлення.
Разом з тим, апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга не оплачена судовим збором.
Так, у відповідності до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду визначено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Розміри ставок судового збору визначено частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Позивачем за подання позову до суду першої інстанції було сплачено 9600 грн судового збору, що підтверджено наявною у матеріалах справи квитанцією №106 від 12 грудня 2017 року.
Рішення суду оскаржується у повному обсязі.
Тому, скаржнику за подання апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі 14 400,00 грн (9600Х150%).
Судовий збір має бути сплачено за наступними реквізитами:
отримувач коштів УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н/22030101;
Код за ЄДРПОУ 38050812;
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП);
МФО банку 899998;
Рахунок отримувача UA548999980313101206080026010;
Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Документи, що підтверджують сплату суми судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі.
Представником відповідачки заявлено клопотання про звільнення відповідачки від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з тих підстав, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.
Указане клопотання не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Аналогічні положення містяться й у статті 8 Закону України "Про судовий збір".
На підтвердження матеріального стану відповідачки її представник надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідача, відповідно до яких їй нараховано та виплачено за 2017 рік 38400 грн, а за два квартали 2018 року 22800грн, тому судовий збір, що має бути сплачений за цією апеляційною скаргою, перевищує критерій, встановлений пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону, що на думку скаржниці, дає можливість для звільнення її від сплати судового збору.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Як вбачається із матеріалів справи, такі докази були надані у вересні 2018 року представником відповідачки до апеляційної скарги, яка була апеляційним судом повернута без розгляду.
Питання вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору вирішено не було.
Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року про повернення заявнику апеляційної скарги без розгляду скасовано та направлено справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Отже, на час вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги суд має перевірити докази на підтвердження скрутного матеріального становища з урахуванням розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, однак такі відомості у матеріалах справи відсутні.
У обгрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору представник відповідача також посилається на практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У пункті 55 рішення у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов'язків" (рішення ЄСПЛ у справах: "Гоффман проти Німеччини" ("Hoffmann v. Germany") від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; "Кудла проти Польщі" ("Cudla v. Poland") від 26 жовтня 2000 року, пункт 122).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Вирішуючи клопотання представника відповідача про звільнення від сплати судового збору, суд бере до уваги також і предмет спору, а саме поділ майна подружжя, що складається з наступного: будинку АДРЕСА_1 ділянки АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_3 ; квартири АДРЕСА_4 ; двох гаражів в будинку АДРЕСА_5 ; автомобілів марки Toyota Avalon, 2006 року випуску, та Infiniti EX, 2013 року випуску, що підтверджується рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2018 року.
Лише констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За наведених обставин, суд пропонує скаржнику усунути зазначені недоліки апеляційної скарги шляхом подання на адресу Київського апеляційного суду оригіналу документу про сплату судового збору на визначену судом суму 14 400,00 грн.
Також, перевіряючи дотримання скаржником вимог пункту 2 частини 4 статті 356 ЦПК України встановлено, що у матеріалах справи відсутні копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, які значаться у пункті 26 переліку документів до апеляційної скарги, оскільки указані матеріали були повернуті згідно із ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року. Тому скаржнику потрібно повторно направити до суду копії відповідних документів.
Відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За наведених обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 185, 354, 356, 357, ЦПК України, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільного сумісного подружнього майна та його розподіл залишити без руху та надати строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі не усунення у встановлений термін недоліків апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Т.О.Писана