17 червня 2020 року м. Київ
Справа №761/21338/19
Резолютивна частина постанови оголошена 17 червня 2020 року
Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: стягувач ОСОБА_1
боржник ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Рибак М.А. 18 грудня 2019 року, у справі за клопотанням ОСОБА_1 про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, боржник ОСОБА_2 ,
Справа №761/21338/19
№ апеляційного провадження:22-ц/824/5657/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
24 травня 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання громадянина Німеччини ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду, у якому заявник просив визнати та надати дозвіл на примусове виконання рішення Вищого суду Наумбург від 09.10.2018 року, що набрало законної сили по справі 8UF 102/18 EАНК (3F27/18 EАНК) у сімейній справі стосовно видачі дитини ОСОБА_4 за яким ОСОБА_2 зобов'язана повернути дитину ОСОБА_4 (яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в Україні протягом 2 тижнів після отримання рішення судової колегії її батьку - ОСОБА_1 , а якщо ОСОБА_5 не виконає своє зобов'язання, тоді вона або кожна інша особа, у якої перебуває дитина, зобов'язані передати дитину ОСОБА_1 або названій ним особі для перевезення її в Україну.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 , про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, боржник - ОСОБА_2 .
Визнано в Україні та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Вищого суду Наумбург від 09.10.2018 року, що набрало законної сили по справі
8UF 102/18 EАНК (3F27/18 EАНК) про зобов'язання учасника судового засідання за номером 2 ( ОСОБА_5 ) повернута дитину ОСОБА_4 (яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в Україну протягом 2 тижнів після отримання рішення судової колегії. Якщо учасник судового засідання за номером 2 ( ОСОБА_5 ) не виконає своє зобов'язання згідно пункту 1 протягом двох тижнів з дати отримання рішення судової колегії, тоді вона або кожна інша особа, у якої перебуває дитина, зобов'язані передати дитину учаснику судового засідання під номером 3 (доктор ОСОБА_1 ) або названій ним особі для ввезення її в Україну.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішенням, яким відмовити в задоволенні клопотання.
Зазначає, ОСОБА_7 про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду не відповідає вимогам ст. 466 ЦПК України, адже не містить в собі мотивів подання клопотання.
Крім цього, згідно з п. 1 ч. З ст. 466 ЦПК України, до клопотання має бути додана засвідчена у встановленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання, однак в порушення зазначених вимоги ОСОБА_1 додано до клопотання лише нотаріальний переклад рішення, яке він просить визнати та виконати.
Судом, під час ухвалення рішення у вигляді ухвали від 18.12.2019 року по даній справі, порушено права зацікавленої особи ОСОБА_2 , адже її представником адвокатом Лебединською Н.С. на електронну адресу суду було спрямовано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було проігноровано, що суперечить вимогам ч. З ст. 467 ЦПК України.
Судом не з'ясовані всі обставини по справі, які мають суттєве значення для ухвалення рішення, що сталося зокрема внаслідок розгляду справи за наявності клопотання про відкладення розгляду зі сторони представника зацікавленої особи.
До обставин, які мають істотне значення для вирішення справи можна віднести те, що ОСОБА_1 ввів суд в оману не повідомивши про те, що рішення Вищого суду Наумбург від 09.10.2018 року, що набрало законної сили по справі 8UF 102/18 EАНК (3F27/18 EАНК) було виконано ОСОБА_2 дитина ОСОБА_9 була повернута в Україну.
Тобто на час звернення ОСОБА_1 до суду із клопотанням про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду були відсутні будь-які мотиви та підстави для такого звернення.
Крім вищезазначеного, слід звернути увагу на те, що судом не встановлено чи взагалі підлягає таке рішення примусовому виконанню, адже задовольняючи в повному обсязі клопотання ОСОБА_1 суд вийшов за межі судового рішення, яке просив останній визнати та виконати в Україні.
Так, в рішенні Вищого суду Наумбург від 09.10.2018 року, що набрало законної сили по справі 8UF 102/18 EАНК (3F27/18 EАНК) немає жодного слова про те, що судовим виконавцям надаються повноваження і право забрати дитину у ОСОБА_11 , або у іншої особи.
Немає також жодного слова про надання будь-кому повноважень та прав щодо застосування до ОСОБА_2 прямого примусу, а також прямого примусу до дитини або інших осіб.
Також у вищезазначеному рішенні немає жодного слова про те, що будь кому надаються повноваження вживати зазначені вище заходи у нічний час, а також у недільні та святкові дні, а також залучати до цього працівників поліції.
Все це, ще раз свідчить про те, що суд ухвалив рішення, щодо визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, не тільки без належного з'ясування всіх
обставин, а також взагалі без вивчення такого рішення спираючись лише на інформацію, яка була викладена в клопотанні.
Отже, відповідно до ст. 466 ЦПК України, за наявності перелічених вище обставин. Шевченківський районний суд м. Києва повинен був залишати клопотання ОСОБА_1 без розгляду та повернути його останньому.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 468 ЦПК України, однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду є в інші випадки, встановлені законами України.
Відповідно до ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо зокрема відсутній предмет спору.
На час розгляду клопотання ОСОБА_1 рішення Вищого суду Наумбург від 09.10.2018 року, що набрало законної сили по справі 8UF 102/18 EАНК (3F27/18 EАНК) було виконано ОСОБА_2 , а отже був відсутній предмет спору та підстави звернення до суду з таким клопотанням.
Слід також зазначити, що до даного часу ОСОБА_2 не отримала ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18.12.2019 року по справі № 761/21338/19.
Про те, що судом було ухвалено таке рішення вона дізналась від представника ОСОБА_1 в іншому судовому процесі, якій проходить у Німеччині.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Лебединський Г.І. підтримав доводи апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно засвідченої копії рішення Дільничного суду Наумбург від 22.08.2018 року по справі ЗF 27/18 EАNК у справі про права і обов'язки батьків по відношенню до дитини стосовно видачі дитини ОСОБА_4 дільничний суд прийняв наступне рішення: Мати дитини зобов'язується ввести назад в Україну дитину ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , протягом 2 тижнів після вступу в силу цього рішення. Якщо відповідачка не виконає своє зобов'язання згідно пункту 1, тоді вона і кожна інша особа, у якої перебуває дитина зобов'язані передати дитину, ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявнику або названій ним особі для перевезення її в Україну.
Відповідно до рішення Вищого суду Наумбург від 09.10.2018 року, що набрало законної сили по справі 8UF 102/18 EАНК (3F27/18 EАНК) 2 судова колегія у сімейних справах Вищого земельного суду РІаумбург прийнала наступне рішення: скарга учасника судового засіданні за номером 2 ( ОСОБА_5 ) на тимчасове рішення суду дільничного суду - суду у сімейних справах Наумбург відхиляється з умовою, що резолютивна частина тимчасового рішення суду для роз'яснення викладається по новому в наступній редакції: учасник судового засідання за номером 2 ( ОСОБА_5 ) зобов'язується повернути дитину ОСОБА_4 (яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в Україну протягом 2 тижнів після отримання рішення судової колегії. Якщо учасник судового засідання за номером 2 ( ОСОБА_5 ) не виконає своє зобов'язання згідно пункту 1 протягом двох тижнів з дати отримання рішення судової колегії, тоді вона або кожна інша особа, у якої перебуває дитина, зобов'язані передати дитину учаснику судового засідання під номером 3 (доктор ОСОБА_1 ) або названій ним особі для ввезення її в Україну.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходи з того, клопотання відповідає вимогам ЦПК України, а тому дійшов про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та вважає вказане клопотання таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Відповідно до ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України. Відповідно до ст. 23 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 р., ратифікованої Україною 14.09.2006 р. та ратифікованої ФРН 17.09.2010р., заходи, вжиті органами Договірною Держави, визнаються в силу закону в усіх інших Договірних Державах. Будь-яка зацікавлена особа може звернутися до компетентних органів Договірної Держави з проханням про прийняття рішення щодо визнання або невизнання заходу, ужитого в іншій Договірній Державі. Процедура визначається правом Держави, в якій подається прохання(ст.24 Конвенції). При цьому кожна Договірна Держава застосовує до визнання з метою виконання або реєстрації просту та швидку процедуру (ст.26 Конвенції). Тобто, процедура визнання рішення німецького суду на території України у даному випадку визначається правом України.
Відповідно до ст.462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Відповідно до ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, зокрема, повинно містити мотиви подання клопотання. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи, зокрема, офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше).
Пленум Верховного Суду України у п.1 своєї Постанови №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року роз'яснив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.
Порядок визнання та примусового виконання в Україні судових рішень на теперішній час врегульовано нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного процесуального кодексу України, Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54, зареєстрованої в МЮ України 02.07.2008 року за № 573/15264.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право України» в Україні можуть бути, визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про міжнародне приватне право» (ст.82 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно з п.5.1 Розділу «Питання визнання і виконання іноземних судових рішень в Україні» Наказу Міністерства юстиції України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень»(зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за №573/15264), рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором України або за принципом взаємності у відносинах з іноземною державною, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
Згідно з п. 5.2 даної Інструкції Клопотання заінтересованої особи про визнання і виконання рішення іноземного суду чи іншого компетентного органу (іноземне клопотання) подається безпосередньо до суду України з урахуванням пункту 5.3 цієї Інструкції. Іноземне клопотання, якщо це передбачено міжнародним договором України, може бути подано до іноземного суду, який розглянув справу і ухвалив рішення у першій інстанції і який надсилає іноземне клопотання на розгляд компетентного суду України через Мін'юст.
Відповідно до п. 5.3. Інструкції іноземне клопотання розглядається судом України за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження не відоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом України за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Усі документи, які необхідні для додавання до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та передбачені ч. З ст. 466 ЦПУ України, заявником додані до матеріалів справи.
У п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз'яснено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни. Відповідно до міжнародних договорів України суд відмовляє у задоволенні клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду у випадках, коли: згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої постановлено рішення, воно не набрало законної сили, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набрання законної сили; відповідач не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не було своєчасно і належним чином вручено виклик у суд; у справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав на території Договірної Сторони, де має бути визнано й виконано рішення, вже було постановлено рішення, що набрало законної сили, або установою цієї Договірної Сторони раніше було порушено провадження, або ж є визнане рішення суду третьої держави; згідно з положеннями даного міжнародного договору, а в не передбачених ним випадках згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнано й виконано, справа належить до виключної компетенції її установи, спір вирішено не компетентним судом; відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі про договірну підсудність; закінчився строк давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення. У зазначених випадках згідно з київською Угодою суд відмовляє у визнанні та виконанні й арбітражного рішення.
Оскільки рішення неможливо виконати у добровільному порядку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що воно підлягає виконанню у примусовому порядку, беручи до уваги, що боржник мешкає на території іншої держави.
Посилання боржника ОСОБА_2 про те, що вона добровільно виконала рішення іноземного суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів передачі ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна