17 червня 2020 року м. Київ
Справа №363/2380/19
Резолютивна частина постанови оголошена 17 червня 2020 року
Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк»
відповідачі ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого у складі судді Рудюк О.Д. 19 листопада 2019 року, повний текст рішення складено 28 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Справа №363/2380/19
№ апеляційного провадження:22-ц/824/3988/2020
Головуючий у суді першої інстанції:Рудюк О.Д.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 24.01.2017 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. ОСОБА_1 своїм підписом у заяві підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
Як вказує позивач, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 14.05.2019 року виникла заборгованість в сумі 14 048,43 грн., яка складається з наступного: 6 496,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 401,44 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 3 349,00 грн. - заборгованості за пенею за прострочене зобов'язання; 656,59 грн. - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. «Умов та правил надання банківських послуг»; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 645,16 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 14 048,43 грн. за кредитним договором №б/н від 24.01.2017 року та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник АТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилався на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та при невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого і незаконного рішення суду.
В судовому засіданні представник АТ КБ «Приват Банк» підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справ за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до матеріалів справи, 24 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписала заяву № бн від 24.01.2017 року згідно якої отримав кредит у розмірі 7000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та став клієнтом банку ідентифікувавшись та ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг згідно якої отримав кредит в розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок .
Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав і станом на 14.05.2019 року має заборгованість - 14048,43 грн., яка складається з наступного: 6496,24 грн. - заборгованість за тілом кредита; 2401,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3349,00 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 656,59 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 645,16 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, АТ Комерційний банк «Приватбанк» зазначав, що 24.01.2017 року ОСОБА_1 став клієнтом Банку, ідентифікувавшись та ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг й підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг згідно, якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до умов укладеного договору, договір складається із заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
При зверненні до суду з позовом позивачем було надано копію Анкети-заяви від імені ОСОБА_1 , копію її паспорту, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Разом з тим, доказів про те, яку саме кредитну картку просив видати відповідач, та що саме ці Умови та Правила діяли на момент укладення договору про надання банківських послуг з відповідачем Банком, суду не надано, а вказані витяги підпису відповідача не містять.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17) зазначається, що в такому випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком при зверненні до суду з позовом Умови та Правила надання банківських послуг разом із Заявою не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Основними засадами цивільних відносин в ст. 3 ЦК України закріплені, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованогог висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, які не визначені в підписаній відповідачем Заяві.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, з огляду на наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як убачається з анкети-заяви, відповідач ОСОБА_1 виявив бажання отримати кредитну картку (а.с.7).
Оскільки відповідач, отримавши картку, користувалася кредитними коштами, які своєчасно не повертав, у нього утворилась заборгованість по основному тілу кредиту в сумі 6496 гривень 24 копійки.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву щодо заявлених позовних вимог, будь-яких пояснень/заперечень щодо суми кредитної заборгованості та в спростування зазначеного позивачем, суду надано не було.
Так, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 24.01.2017 р. у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, та також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суду, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №б/н від 24.01.2017 р. за тілом кредиту у розмірі 6496 гривень 24 копійок.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1921 гривня, сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду та судовий збір сплачений позивачем за подачу апеляційної скарги в сумі 2881 гривня 50 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 6496 гривень 24 копійки заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 4802 гривні 50 копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна