справа №757/65486/19 Головуючий у І інстанції - Литвинова І.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/5370/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
17 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сержанюка А.С., Лівінського С.В.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 23 грудня 2019 року за заявою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви з вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації,-
встановив:
06 грудня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла заявапредставника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви з вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації
У поданій заяві заявник просивзабезпечити докази шляхом допиту ОСОБА_3 в якості свідка щодо власника сайту та доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 та автора оспорюваної інформації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », поширеної у мережі Інтернет.
Заявник мотивував свою заяву тим, що йому відомо з повідомлення про створення «Центру «ІНФОРМАЦІЯ_4» у соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 може володіти інформацією про автора оспорюваного інформаційного матеріалу та власника домена і веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 без допиту якого, на переконання заявника, вона буде позбавлена можливості захистити у судовому порядку порушені особисті немайнові права (право на приватність, право на спростування недостовірної інформації), оскільки належний відповідач їй невідомий.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 23 грудня 2019 року заяву про забезпечення доказів залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивувала тим, що судом першої інстанції не враховано, що без допиту свідка ОСОБА_3 щодо інформації про власників сайту та авторів оскаржуваної статті заявниця буде позбавлена можливості захистити в судовому порядку порушені особисті немайнові права оскільки належний відповідач їй не відомий. Зазначає, що встановити належного відповідача через запити до провайдера хостингу, реєстратора доменних імен також неможливо, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрований в доменній зоні України-UA.
Окрім того зазначає, що оскаржувана ухвала неналежно мотивована та в ній відсутні оцінки доводів заявника.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом допиту свідка суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не вказано, які є підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудниться.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів оскільки вони ґрунтуються на вимогам цивільного законодавства та підтверджуються матеріалами справи.
Частиною першою, третьою ст. 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, шляхом подання заяви про забезпечення доказів до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Апелянтом не надано доказів, які б спростовували висновки суд першої інстанції та не надано доказів на підтвердження того, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Апелянтом не доведено як допит ОСОБА_3 в якості свідка щодо власника сайту та доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 та автора оспорюваної інформації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », поширеної у мережі Інтернет,може вплинути на засіб доказування, який може бути втрачено або збирання або подання доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Доводи апеляційної скарги стосовного того, що оскаржувана ухвала неналежним чином вмотивована спростовуються матеріалами справи у яких відсутні данні для застосування ст.116 ЦПК України.
Що до доводів апеляційної скарги стосовного того, щобез допиту свідка ОСОБА_3 щодо інформації про власників сайту та авторів оскаржуваної статті заявниця буде позбавлена можливості захистити в судовому порядку порушені особисті немайнові права, оскільки належний відповідач їй не відомий, то вони не заслуговують на увагу враховуючи наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 та 7 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта-вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.
Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Консорціум «Український центр підтримки номерів і адрес», який діє на підставі свідоцтва про акредитацію від 22.11.2017 року, що підтверджує його компетентність у здійсненні функцій Центру компетенції адресного простору, що полягають у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів або інформації про їх встановлення, видає такі довідки на протязі 10 днів, для чого заявнику необхідно подати мотивований та аргументований запит.
Враховуючи викладене у суду першої інстанції були відсутні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачено або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 23 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2020 року
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді А.С. Сержанюк
С.В. Лівінський